Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/689/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/689/21 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ в м. Києві щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.06.2020 про перерахунок пенсії, що була зареєстрована 15.06.2020 за № 15248/Х-2600-20; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2020 про перерахунок пенсії, що була зареєстрована 15.06.2020 за № 15248/Х-2600-20, та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні із заявою про перерахунок пенсії Позивачем були надані документи, достовірність викладеної інформації в яких стала предметом перевірки Відповідача, однак на час звернення до суду її завершено не було. Крім того, суд підкреслив, що з аналогічних питань ГУ ПФ в м. Києві вже зверталося до компетентних органів Російської Федерації і листом від 29.08.2019 №2005/11 Управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Ямало-Ненецькому автономному округу повідомило про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки надані документи не містять сумнівів щодо їх достовірності. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки ГУ ПФ в м. Києві не приймалося рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, то відсутні підстави стверджувати про наявність спору між сторонами. Окремо звертає увагу не безпідставності стягнення судового збору з Відповідача, оскільки кошти органу Пенсійного фонду України на такі цілі не передбачаються. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 16.11.2021. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що в установлені чинним законодавством строки відповіді за наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії Позивачем не отримано, а сама по собі відсутність акту перевірки щодо наданих довідок не може бути підставою для неприйняття рішення по суті поданої заяви. Крім того, звертає увагу на безпідставність неврахування Відповідачем листа Управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Ямало-Ненецькому автономному округу від 29.08.2019 №2005/11, в якому вказано на достовірність наданих ОСОБА_1 довідок. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 справу було призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 09.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати в Надимській центральній районній лікарні за період з 2009 по 2016 роки згідно довідок від 22.08.2019 №522 та №523 (а.с. 5), яка зареєстрована Відповідачем 15.06.2020 за №15248/Х-2600-20. Листом від 13.07.2020 № 15220-15248/Х-02/8-2600/20 ГУ ПФ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 , що ним було направлено запит до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо проведення перевірки достовірності довідок про заробітну плату з первинними документами та надання довідок про заробітну плату за вказані вище періоди. Крім того, зазначено, що після надходження документів, питання проведення перерахунку пенсії буде вирішено відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 6). Не отримавши рішення за результатами розгляду її заяви про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою, в якій просила повідомити про стан розгляду заяви про перерахунок пенсії (а.с. 7). Листом від 31.10.2020 № 24934-25598/Х-02/8-2600/20 Відповідач повідомив Позивача, що акт про результати проведення перевірки від Пенсійного фонду Російської Федерації ще не надходив, у зв`язку з чим питання щодо перерахунку пенсії ще не розглядалося (а.с. 12). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 5, 40, 41, 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки Відповідачем не надано доказів існування підстав для незабезпечення розгляду заяви Позивача в установлені законодавством строки. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Частинами 1-2 статті 43 Закону передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. За правилами ч. 1 ст. 44 Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. При цьому, ч. 5 ст. 45 Закону передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Відповідно до абз. 1 п. 1.1 розд. І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Абзацом 2 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Згідно абз. 2 пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а, від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 10.08.2020 у справі № 266/2743/17, від 08.07.2021 у справі № 359/5785/16-а, від 12.11.2021 у справі № 433/1436/17. Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем при зверненні із заявою про перерахунок пенсії було надано, зокрема, довідки про заробітну плату у період з 01.01.2000 по 01.03.2016, виданих Надимською станцією швидкої медичної допомоги, Надимською центральною районною лікарнею, які розташовані на території Російської Федерації (а.с. 129-139, 141-146, 155-156). Приписи ч. 3 ст. 44 Закону визначають, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Відповідач ще 19.05.2020 звернувся із запитом № 2600-0302-10/62430 до Пенсійного фонду Російської Федерації для проведення перевірки достовірності інформації, зазначених у довідках про заробітну плату, з метою отримання акта перевірки та копій первинних документів (а.с. 8-9). Згідно відповіді виконавчої дирекції Пенсійного фонду Російської Федерації від 09.07.2020 № 19-26/13595, запит Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було направлено до виконання до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Ямало-Ненецькому автономному округу (а.с. 188). Відповіді по суті звернення від Пенсійного фонду Російської Федерації та його територіальних органів не надходило, у зв`язку з чим Відповідач 21.02.2021 повторно направив запит до Пенсійного фонду Російської Федерації за № 2600-0305-10/28517 (а.с. 203). Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що у матеріалах пенсійної справи наявні докази того, що ГУ ПФ в м. Києві вже зверталося до органів Пенсійного фонду Російської Федерації з аналогічних питань при вирішенні питання щодо призначення пенсії. Так, листом від 31.07.2019 № 111435/02 ГУ ПФ в м. Києві просило Управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Ямало-Ненецькому автономному округу надати копію особових рахунків за період з 01.01.2000 по 28.02.2016 або провести перевірку заробітної плати та направити акт зустрічної перевірки (а.с. 150). У свою чергу, листом від 27.08.2019 № 2005/11 Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в Надимському районі Ямало-Ненецького автономного округу повідомило ГУ ПФ в м. Києві, що довідка від 14.09.2018 №464, видана Надимською стацією швидкої медичної допомоги, заповнена вірно, всі необхідні реквізити та умови дотримані, відомості викладені у повному обсязі, а вказані у довідках керівник і фахівець, що видав довідки, на момент їх видачі були співробітниками цього підприємства. У зв`язку з цим, як зазначено у листі, необхідність перевірки достовірності видачі довідки відсутня. Крім того, цим листом були направлені оригінали довідок, виданих Надимською центральною районною лікарнею від 22.08.2019 №522 та №523 (а.с. 154-155). Поряд з цим, як правильно підкреслено судом першої інстанції, доказів здійснення будь-якої оцінки викладених у згаданому листі від 27.08.2019 №2005/11 відомостей матеріли справи не містять. При цьому, і станом на час перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції рішення щодо заяви про перерахунок пенсії Позивача прийнято Відповідачем не було. До того ж будь-яких заперечень щодо неможливості врахування листа від 27.08.2019 №2005/11 ГУ ПФ в м. Києві не висловлено й в апеляційній скарзі. Судовою колегією враховується, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.02.2021 у справі № 160/6885/19, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі 3813/4640/17. У постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17 Верховний Суд вказав, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії ставить суб`єкта звернення у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України. Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що принцип правової визначеності має застосовуватися не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. З урахуванням наведеного посилання Апелянта на те, що неприйняття негативного рішення за наслідками розгляду заяви Позивача про перерахунок пенсії свідчить про відсутність спору між сторонами, судова колегія вважає помилковим, адже тривале (поза межами десятиденного строку, починаючи з червня 2020 року) неприйняття ГУ ПФ в м. Києві рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 зумовлює перебування її у стані правової невизначеності щодо достатності чи недостатності, належності або неналежності поданих документів, наявності чи відсутності права на перерахунок пенсії тощо. Викладене, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, окреслених у ч. 1 ст. 2 КАС України, свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Твердження Апелянта щодо безпідставності стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Позивача витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, з огляду на відсутність у ГУ ПФ в м. Києві відповідних коштів, судовою колегією оцінюється критично, оскільки такий спосіб розподілу судових витрат прямо передбачений у ч. 1 ст. 139 КАС України. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано « 22» грудня 2021 року.