Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17339/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17339/21 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку (спрощеного) письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ в м. Києві щодо нездійснення за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві здійснити за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 позов задоволено частково - зобов`язано ГУ ПФ в м. Києві здійснити виплату неотриманих ОСОБА_1 сум підвищення пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії з 05.03.2019 по 04.09.2019. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, які визначали, зокрема, порядок виплати перерахованої пенсії, то, починаючи з 05.03.2019 пенсія ОСОБА_1 підлягає виплаті у розмірі 100% суми підвищення. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що ГУ ПФ м. Києві правомірно здійснювало перерахунок та виплату пенсії з обмеженням розміру підвищення до пенсії, починаючи з 04.09.2019, оскільки у цей день набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804, якою відповідні обмеження встановлено. Присуджуючи на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн, а не 4 900,00 грн, як просив ОСОБА_1 , суд зазначив, що такий розмір витрат є нерозумним і неспівмірним, а Позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та витраченим часом на їх надання. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити у ній нове, яким зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та доплату йому не отриманих сум підвищення пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 05.03.2019 по 31.12.2019. Крім того, просить стягнути з ГУ ПФ в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4 900,00 грн. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції взагалі не врахував, що підвищення до пенсії у період з 05.09.2019 по 31.12.2019 виплачувалося Відповідачем Позивач у розмірі 75%, що не узгоджувалося з положеннями чинного законодавства з огляду на те, що відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 визнані протиправними і нечинними у судовому порядку, а відтак при застосуванні норм матеріального права судом допущено порушення положень ст. 22 Конституції України, яка містить норми прямої дії та має вищу юридичну силу. Крім того, наголошує, що судом безпідставно та необґрунтовано зменшено розмір належної до присудження на користь Позивача суми витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли на адресу суду 09.11.2021. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ в м. Києві та з 2009 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно копій розрахунку пенсії Позивача станом 01.01.2019 вбачається, що підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 у розмірі 50 % підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 % та з 01.01.2020 - 100 % підвищення (а.с. 14). Про аналогічний алгоритм виплати пенсії адвокату Позивача було повідомлено Відповідачем листом від 08.06.2021 №2600-0203-8/94712 (а.с. 9-11). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова №804), суд першої інстанції з урахуванням позиції Верховного Суду у справі №2040/6740/18 прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про безпідставність обмеження суми підвищення доплати до пенсії у період 05.03.2019 по 04.09.2019. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. У зв`язку із скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії - скасовано, а відтак висновок суду першої інстанції про те, що, починаючи саме з 05.03.2019 року пенсія Позивачу підлягає виплаті у розмірі 100% суми підвищення пенсії, відповідає правовій позиції Верховного Суду у зразковій справі № 160/3586/19. Окремо судова колегія звертає увагу на те, що Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.09.2020 у справі № 1540/4041/18 в аналогічних правовідносинах висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що у період дії пунктів 1, 2 Постанови № 103 (з моменту набрання нею чинності - 24.02.2018 до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 - 05.03.2019) вказані норми підлягали безумовному виконанню усіма суб`єктами владних повноважень, зокрема у частині забезпечення реалізації права особи на проведення з 01.01.2018 перерахунку та виплати пенсії у передбаченому цими пунктами порядку (складові, які враховуються для перерахунку пенсії, та поетапність виплати підвищення такої пенсії). При цьому, розміри складових грошового забезпечення, що враховуються при видачі відповідних довідок регулюється Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018 року. Незастосування пунктів 1, 2 Постанови №103 у період їх дії допускається винятково у ситуації, за якої всупереч імперативним вимогам статті 22 Конституції України відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи в частині зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримувала. Разом з тим, таких обставин у ході розгляду цієї справи матеріали справи не містять, адже доказів того, що розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився, останнім не наведено. З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що, оскільки за наслідками проведеного згідно Постанови №103 перерахунку пенсії Позивачу розмір останньої лише збільшувався (а.с. 13), то, з урахуванням наведених вище висновків, підстави для зміни алгоритму виплати підвищення до неї, відмінного від того, про який зазначено судом першої інстанції, відсутні. Разом з тим, колегією суддів враховується, що, як вірно зазначив Окружний адміністративний суд міста Києва, 14.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 804, яка набрала чинності 04.09.2019. Відповідно до пункту 1 цієї постанови виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. У свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №804 та визнано цю постанову протиправною та нечинною повністю. Відтак, на переконання судової колегії, у тому числі з урахуванням наведених вище висловлених Верховним Судом позицій про застосування аналогічних за змістом нормативних актів до спірних правовідносин, позовні вимоги з 04.09.2019 по 31.12.2019 задоволенню не підлягають, оскільки Відповідач протиправних дій при виплаті Позивачу підвищення до пенсії на підставі Постанови № 804, не вчиняв, а сама постанова визнана нечинною у 2020 році. Аналогічна за змістом позиція висловлена у постановах Верховного Суду У свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року у справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №804 та визнано цю постанову протиправною та нечинною повністю. Відтак, на переконання судової колегії, у тому числі з урахуванням наведених вище висловлених Верховним Судом позицій про застосування аналогічних за змістом нормативних актів до спірних правовідносин, позовні вимоги з 04.09.2019 року по 31.12.2019 року задоволенню не підлягають, оскільки Відповідач протиправних дій при виплаті Позивачу підвищення до пенсії на підставі Постанови № 804, не вчиняв, а сама постанова визнана нечинною у 2020 році. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.04.2021 у справі №560/2720/19, від 12.08.2021 у справі № 200/8751/20-а, від 19.08.2021 у справі № 640/5451/20. Щодо аргументів Апелянта про безпідставність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу лише в розмірі 2 500,00 грн, а не в сумі 4 900,00 грн, як просив ОСОБА_1 , судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та одночасно додано до неї документи на підтвердження їх понесення, а саме - договір про надання правової допомоги від 31.05.2021 №41, у підпункті 3.1 якого визначено, що за надання правової допомоги замовник сплачує адвокатському об`єднанню винагороду відповідно до видів та вартості правової допомоги, визначених у кошторисах, що є додаткам до цього договору (а.с. 20-23); кошторис від 01.06.2021, в якому зафіксовано, що гонорар адвокатського об`єднання за підготовку позову складає 4 900,00 грн (а.с. 24); акт надання послуг від 22.06.2021 №93 (а.с. 25). Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а. Матеріали справи свідчать, що у відзиві на позов ГУ ПФ в м. Києві наголошувало на тому, всі визначені стороною витрати не можуть бути їй відшкодовані, оскільки надані документи не підтверджують надання послуг замовнику, відсутні докази на підтвердження сплати суми коштів, а складність справи та її характер не дає можливість стверджувати про розумність та співмірність заявлених до присудження витрат. З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 320/5284/19 Верховний Суд підкреслив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна та типова щодо частини задоволених позовних вимог), необґрунтованість частини заявлених позовних вимог, усталену судову практику щодо спірних правовідносин, а також очевидне, у розрізі фактичних обставин цієї справи, завищення кількості часу, витраченого адвокатом на підготовку позовної заяви, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розмір витрат на правову допомогу, які Позивач просив компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим правильно обмежив належний до присудження її розмір до 2 500,00 грн. Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 820/1719/18, від 29.01.2020 у справі № 826/16707/18, від 17.08.2020 у справі № 820/1683/18. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано «22» грудня 2021 року.