Постанова 4851 № 520/13088/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 р. Справа № 520/13088/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, по справі № 520/13088/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладене в листі від 18.01.2021 року за вих. №2000-0217-8/7493, про перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років в частині зменшення розміру призначеної пенсії з 90 відсотків до 60 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ в розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, зазначеної в довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону від 07.12.2020 року вих. №569. В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зменшення розміру призначеної пенсії з 90% до 60% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення) є незаконним та необґрунтованим, оскільки суперечить Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та порушує права позивача на отримання пенсії у належному розмірі, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 позов - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/13088/21 скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про невідповідність та протиправність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача у розмірі 90 % грошового забезпечення внаслідок істотної зміни умов пенсійного забезпечення та умов оплати праці діючих публічних діячів. Наводячи норми ст. 51-1 Закону України Про прокуратуру № 1697-VІІ, якою регулювалися порядок призначення та перерахунку призначеної раніше пенсій працівникам прокуратури, що втратили чинність та вказуючи, що відсоток заробітку, як механізм перерахунку вже призначеної пенсії, повинен застосовуватися відповідно до норм законодавства, чинного на момент перерахунку пенсії, тобто на підставі ст. 86 Закону України Про прокуратуру № 1697-VІІ, суд першої інстанції зазначив, що вказані норми не застосовуються при істотності змін умов пенсійного забезпечення або істотності змін умов оплати праці діючих публічних службовців, проте не наводить будь-якого обґрунтування та не вказує, які саме істотні зміни відбулися та на підставі яких законодавчих актів. Водночас, положення Закону України Про прокуратуру № 1697-VІІ в первинній редакції щодо перерахунку раніше призначеної пенсії працівникам органів прокуратури змін не зазнавали, а тому під час перерахунку вже призначеної пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Вищенаведене дозволяє дійти висновку, що пенсія позивача підлягає перерахунку виходячи із відсоткового значення станом на час призначення йому пенсії, а саме у розмірі 90% грошового забезпечення, а тому перерахунок пенсії із застосування розміру 60 відсотків грошового забезпечення є неправомірним. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2006 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі за текстом Закон України №1789-ХІІ) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати. 18.12.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв`язку зі збільшенням заробітної плати відповідно до довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону від 07.12.2020р. №569 про розмір грошового забезпечення, що враховується при перерахунку пенсії, за наслідками розгляду якої відповідачем перераховано пенсію за вислугу років з 01.10.2020, яка була обчислена в розмірі 60 відсотків заробітної плати, у тому числі з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії до виплати сумою станом на жовтень 2020 року - 17120,00 грн., з грудня 2020 року - 17690,00 грн. Не погодившись із зменшенням розміру призначеної пенсії з 90 відсотків до 60 відсотків від розміру заробітної плати, позивач звернувся із цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач не має ані правових підстав, ані розумних очікувань чи виправданих сподівань на отримання пенсії за вислугу років в розмірі 90 % заробітку прокурора в істотно змінених умовах праці та умовах виплати винагороди за службу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На час призначення ОСОБА_1 пенсії (грудень 2006 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону Про прокуратуру № 1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року) (далі Закон № 1789-ХІІ). Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно із частиною дванадцятою вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі - Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14 жовтня 2014 року ухвалено Закон України Про прокуратуру № 1697-VІІ (далі Закон № 1697-VІІ). У первинній редакції частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII Прикінцеві положення Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України Про прокуратуру. Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України. Колегією суддів встановлено, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; - положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Наведена позиція щодо послідовності застосування норм закону, якими визначається відсоток, з якого обчислюється пенсія, збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 4 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі №240/5401/18, в якій йдеться про зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсії військовослужбовців. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 6 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а та Верховний Суд у постанові від 8 червня 2021 року у справі №263/15245/16-а висловили позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Подібна правова позиція за схожих обставин також була застосована Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справа № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року у справі №635/6663/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №725/1352/16-а) та від 29 червня 2020 року у справі № 490/5366/16-а. Колегія суддів зазначає, що право позивача на перерахунок пенсії згідно зі ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VI відповідно до довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону від 07.12.2020 року вих. №569 не є спірним, проте відповідно до листа відповідач вважає належним обчислення пенсії позивача виходячи із 60% від розміру заробітної плати, що визначена у вказаній вище довідці. Враховуючи, що відповідачем при перерахунку пенсії позивачу не застосовано норму, яка діяла на момент призначення пенсії в частині визначення розміру грошового забезпечення у процентах, а наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам, слід дійти висновку визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладене в листі від 18.01.2021 року за вих. №2000-0217-8/7493, про перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років в частині зменшення розміру призначеної пенсії з 90 відсотків до 60 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.09.2021 по справі № 580/5238/20, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, виходячи із розміру 90% (в редакції станом на час призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ) від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону від 07.12.2020 року вих. №569. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинизастосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). У даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ в розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, зазначеної в довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону від 07.12.2020 року вих. №569 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п.1, п. 4 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи, що судом першої інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам у справі та невірно застосовано до спірних відносин норми матеріального права з підстав та мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/13088/21 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З наявних в матеріалах справи оригіналів квитанцій АТ АЛЬФА-БАНК № 1-976К від 16.07.2021 та № 1-1695К від 08.09.2021 вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 908,00 грн, та за подання апеляційної скарги 1362,00 грн. З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі судом апеляційної інстанції, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн, у т.ч. за подання позову 908,00 грн., за подання апеляційної скарги 1362,00 грн. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/13088/21 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладене в листі від 18.01.2021 року за вих. №2000-0217-8/7493 про перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років в частині зменшення розміру призначеної пенсії з 90 відсотків до 60 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, Держпром, під.3, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ в розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, зазначеної в довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону від 07.12.2020 року вих. №569. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, Держпром, під.3, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій