Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/8025/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року справа №200/8025/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Сухов М.Є., представників позивача Шатілова В.В., Ліщенка О.Г., представника відповідача адвоката Гаврихіва В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 200/8025/21 (головуючий суддя І інстанції Зеленов А.С.), складене у повному обсязі 08 вересня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області за позовом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, - ВСТАНОВИВ: 29 червня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, в якій просить суд: - застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська шляхом повного зупинення виконання робіт у виробках 7 південної лави уклону №1 пл.18 гор.550м, підземними робітниками, які не пройшли повторні практичні тренування в саморятівниках, з періодичністю не рідше одного разу на 2 роки, у спеціальних димових камерах, з дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та СОУ10.1-00174102-002-2004 Система саморятування гірників. Загальні вимоги, у зв`язку із загрозою життю людей. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позов задоволено. Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська шляхом повного зупинення виконання робіт у виробках 7 південної лави уклону №1 пл.18 гор.550м, підземними робітниками, які не пройшли повторні практичні тренування в саморятівниках, з періодичністю не рідше одного разу на 2 роки, у спеціальних димових камерах, з дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та СОУ10.1-00174102-002-2004 Система саморятування гірників. Загальні вимоги, у зв`язку із загрозою життю людей. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у їх задоволені у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що акт перевірки не містить достатньої інформації щодо того, скільки осіб не пройшли повторні тренування, акт перевірки не містить доказів того, що позивачем досліджувалися будь-які документи, що стосуються проведення повторних тренувань. Посилався на те, що ним подано позов (справа № 200/10448/21) в якому оскаржується проведення позапланового заходу та припис. Вказує на те,що суд першої інстанції протиправно не зупинив провадження по даній справі до прийняття рішення по вищевказаній. Вважає, що прийом на роботу, проведення тренувань та навчання проходить в рамках діючого законодавства без будь-яких порушень. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити. Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, наполягали на правомірності судового рішення. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці від 02.06.2021 №884 призначено позапланову перевірку суб`єкта господарювання ТДВ «Шахта «Білозерська» на відповідність законодавчим та нормативно-правовим актам з охорони праці та промислової безпеки, в частині перевірки стану охорони праці та промислової безпеки у 7-й південній лаві уклону №1 пл.18 гор.550м ТДВ «Шахта Білозерська»/ том 1 а.с.3/. За наслідками позапланового заходу державного нагляду позивачем складено акт від 08.06.2021 №06.1-21/5/25-21, яким зафіксовано 35 порушень нормативно-правових актів з охорони праці, з яких 1 порушення створює загрозу життю і людей, а саме: підземні працівники дільниці №2, які виконують роботи у виробках 7 південної лави уклону №1 пл.18 гор.550м ТДВ «Шахта Білозерська», не пройшли повторні практичні тренування в саморятівниках, з періодичністю не рідше одного разу на 2 роки, у спеціальних «димових камерах», з дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та СОУ 10.1-00174102-002-2004 «Система саморятування гірників. Загальні вимоги»(наказ Мінпаливенерго України від 30.12.2004 №844). Порушення п.12 гл.3 роз.ІV «Правил безпеки у вугільних шахтах», п.4.4 НПАОП 10.0-5.35-95 «Інструкція з навчання працівників шахт»/ том 1 а.с.7-16/. Вищезазначений Акт перевірки підписано повноважними особами ТДВ «Шахта «Білозірська» без зауважень та отримано один йото примірник. Правомірність заявлених вимог про застосування заходів реагування шляхом повного зупинення виконання робіт у виробках 7 південної лави уклону №1 пл.18 гор.550м робітниками відповідача є спірним питанням даної справи. Задовольняючи позовні вимоги та зупиняючи ведення гірничих робіт, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про повне усунення виявлених під час проведення перевірки порушень вимог законодавства у сфері безпеки у вугільних шахтах та існує загроза життю та здоров`ю людей. Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877 (далі - Закон № 877), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно з п. 4 Положення про Управління Держпраці, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі: - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань; - забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; - монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; - безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; - виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; - організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; - навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань. Абзацом 1 ч. 1 ст. 6 Закону України №877 підставою для здійснення позапланових заходів визначено подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням. Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон № 877) передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Частиною 1 статті 13 Закону №2694-XII передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, у тому числі: забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів (частина 2 статті 13 Закону №2694-XII). Частиною 3 статті 13 Закону №2694-ХІІ встановлено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У відповідності до частини 1 статті 38 Закону №2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, яким відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, є Державна служба України з питань праці (Держпраці), яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. За приписами підпункту 16 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення […]. Перевіркою суб`єкта господарювання встановлені порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст.32 Гірничого Закону України, Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці Держнанаглядохоронпраці №79 від 30.05.1995 «Про затвердження Інструкції з навчання працівників шахт» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 1995 року за №72/808, Правил безпеки вугільних шахт, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах» від 22 березня 2010 року №62 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України І7 червня 2010 року за №308/17693, «Системи саморятування гірників. «Загальні вимоги» затвердженого наказом Мінпаливенерго України від 30.12.2004 №844. Згідно п. 12. р. З «Протиаварійний захист». Правил безпеки вугільних шахт усі працівники і посадові особи, які тільки влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, повинні пройти практичне тренування в саморятівниках у спеціальних "димових камерах" тривалістю, що дорівнює терміну дії саморятівника згідно з вимогами чинного законодавства. Повторні тренування проводяться не рідше одного разу на 2 роки. Дозволяється проведення повторного тренування в навчальних ізолювальних саморятівниках скороченого терміну дії. За вимогами СОУ 10.1-00174102-002-2004 «Система саморятування гірників. Загальні вимоги». «1.Сфера застосування», вимоги цього стандарту обов`язкові для вміліших шахт і збагачувальних фабрик України: п.7.2 Усі гірники і посадові особи згідно ДНАОП 1.1.30-1.01. що тільки починають працювати на шахті або переведені на підземні роботи, повинні пройти практичне тренування в саморятівниках в спеціальних «димних камерах» (схема «димної камери» відповідно до додатка В). п.7.2.1 Періодичні тренування в «димних камерах» мають здійснюватися не рідше одного разу на 2 роки. При цьому на заняттях \ «димних камерах» повинні визначатися працівники, що не переносять дихання у саморятівниках. п.7.2.2 Для повторних практичних занять у "димових камерах" потрібно використовувати навчальні саморятівники, що протягом 15 хв. цілком імітують умови дихання або саморятівники які використовуються на шахті. Працівник, що включений У навчальний саморятівник має відчути опір диханню, температуру повітря, що вдихається, і масу саморятівника. Основною метою занять у «димних камерах» ( навчання працівників відчути опір диханню, температуру повітря, що вдихається, і масу саморятівника та визначення працівників що не переносять дихання у саморятівниках, що в кінцевому результаті є запобіганням виникненню людських жертв при виникненні нестандартних (аварійних) ситуацій при роботі в шахтах які передбачають застосування саморятівників. Так під час проведення позапланового заходу було опитано на знання правил поведінки під час виникнення аварій електрослюсаря підземного дільниці з видобутку вугілля №2 ОСОБА_1 табельний №193 та ОСОБА_2 табельний №598, про що зазначено в акті перевірки. З урахуванням відповідей зроблено висновок, що практичні тренування в саморятівниках не проводять інструктори ДВГРС(ШГС). При повторних практичних заняттях в саморятівниках не використовуються навчальні саморятівники. що протягом 15 хвилин цілком імітують умови дихання або саморятівники, які використовуються на шахті. Працівник ТДВ «Шахта «Білозерська», що включений в саморятівник не відчуває опір диханню, температуру повітря, що вдихається. Крім того, у «Журналі обліку проведення повторних тренувань підземних працівників...» записується інформація про проведення повторного тренування, яка проводиться не з дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та СОУ 10.1-00174102-002-2004 «Система саморятування гірників. Загальні вимоги» (надано чинності згідно до наказу Мінпаливенерго України від 30.12.2004 №844). Повторні тренування на ТДВ «Шахта «Білозерська» проводяться за допомогою саморятівників навчальних ТРЕНЕР (виробництва DEZEGA) який обладнаний патроном-імітатором, що згідно листа №94 від 19.04.2021 у ТОВ «ДЕЗЕГА ХОЛДІНГ УКРАЇНА» саморятівник навчальний ТРЕНЕР (виробництва DEZEGA) не є навчальним ізолювальним саморятівником скороченого терміну дії та не може використовуватися для проведення повторного тренування. У вище вказаному Журналі відсутні записи або підписи працівників ДВГРЗ про те що вони проводили тренування навиків користування засобами пожежегасіння та саморятування. Так, в порушення п.4.4 наказу Державного Комітету України по нагляду за охороною праці Держнанаглядохоронпраці №79 від 30.05.1995 «Про затвердження Інструкції з навчання працівників шахт» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 1995 року за №72/808 повторний інструктаж працівників, що включає в себе тренування навиків з користування засобами пожежегасіння інструкторами ДВГРС не проводився. Відповідачем не надано підтвердження, що повторний інструктаж проводився відповідно до п.4.4 вказаного вище наказу, зокрема за участю інструкторів ДВГРС. В порушення п.12 Правил безпеки вугільних шахт, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах» від 22 березня 2010 року №62 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України І7 червня 2010 року за №308/17693 відповідач не підтвердив що повторні тренування проводилися в навчальних ізольованих саморятівниках. Наказом Мінпаливенерго України від 30.12.2004 №844 затверджено СОУ 10.1-00174102-002-2004 «Система саморятування гірників. Загальні вимоги». Відповідно до п.7.2.2 СОУ 10.1-00174102-002-2004 «Система саморятування гірників. Загальні вимоги» для повторних практичних занять у "димових камерах" потрібно використовувати навчальні саморятівники. що протягом 15 хв. цілком імітують умови дихання або саморятівники які використовуються на шахті. Працівник, що включений У навчальний саморятівник має відчути опір диханню, температуру повітря, що вдихається, і масу саморятівника. Судами встановлено, що відповідачем не надано доказів дотримання вимог п.7.2.2 СОУ 10.1-00174102-002-2004 «Система саморятування гірників. Загальні вимоги» при повторному навчанні своїх працівників. Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про незаконність проведення позапланового заходу з питань державного нагляду, з огляду на наступне. Згідно вимог п.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням. В матеріалах справи міститься заява відповідача від 28.05.2021 вих.№587 з посиланням на ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" тобто за своє суттю є письмовою заявою для проведення позапланового заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) /том 1 а.с.88/. Згідно із статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу;тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. Відтак, порушення порядку проведення перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до перевірки. Разом з цим, відповідач таким правом не скористався, допустивши посадових осіб до перевірки, підприємство фактично погодилось з її проведенням, її предметом, тощо. Відносно відсутності запису в журналі реєстрації перевірок підприємства суд зазначає, що на ТДВ «Шахта Білозерська» під час здійснення позапланової перевірки був відсутній вказаний журнал про що також було зроблено запис в акті перевірки від 08.06.2021 №06.1-21/5/25-21/том 1 а.с.8/, проти чого будь яких зауважень чи заперечень при підписанні акту висловлено не було. 08 вересня 2004 року Законом України №1985-IV Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» була ратифікована «Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі Конвенція). За приписами статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; [...]. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків. Твердження відповідача про незаконність перевірки, за наслідками якої складено акт перевірки та видано припис, не можуть бути визнані належними доказами під час розгляду справи про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду та підставою для його не задоволення або скасування рішення про його задоволення. Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги на те, що припис (який прийнято за результатами проведення перевірки) є предметом розгляду справи № 200/10448/21, та судом першої інстанції безпідставно відмовлено в зупиненні провадження у справі, з огляду на наступне. Дійсно в провадження Донецького окружного адміністративного суду знаходилась вищевказана справа, 26 листопада 2021 року прийнято рішення щодо скасування припису, однак, скасованим приписом не було зобов`язано товариство усунути порушення діючого законодавства в частині проходження повторних практичних тренувань в саморятівниках, з періодичністю не рідше одного разу на 2 роки, у спеціальних «димових камерах», з дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці (підстава для застосування заходу реагування по справі № 200/8025/21). Відтак, наявність чи відсутність рішення по справі № 200/10448/21 не може бути підставою для скасування рішення по даній справі з огляду на різний предмет спору, та те, що приписом не було зобов`язано усунути порушення, які є підставою для застосування заходу реагування по справі № 200/8025/21. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №826/7984/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в зупиненні провадження у справі з вищезазначених підстав. У відповідності до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Таким чином, існує три обставини, які обов`язково мають бути встановлені у цій справі: наявність порушення правил охорони праці та безпеки життєдіяльності; наявність загрози життю та здоров`ю працівників відповідача; прямий та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням та загрозою. Суд звертає увагу, що факт усунення підконтрольною установою порушень вимог законодавства з питань охорони праці перевіряється уповноваженим органом на підставі заяви підконтрольної установи та додатково поданих документів, за наслідками такої перевірки складається акт, який свідчить про усунення або не усунення порушень, які були виявлені раніше. Заборона виконання робіт та експлуатації певного об`єкту є крайнім заходом впливу і повинна застосовуватися у виключних випадках, коли виявлені порушення дійсно становлять реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття саме таких заходів реагування. Як свідчать матеріали справи, під час перевірки позивачем встановлено та зафіксовано порушення вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників, яке на час розгляду даної справи порушення вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки не було усунуто відповідачем. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо повного виконання відповідачем порушень, встановлених актом перевірки додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері безпеки у вугільних шахтах, відсутнє повідомлення про усунення порушень та акт про їх усунення, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог. Стосовно доводів апеляційної скарги про необґрунтовану відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи та відсутності відповідної ухвали а матеріалах справи, колегія суддів констатує їх безпідставність, оскільки, відповідно до вимог ч.7 ст.243 та ч.2 ст.248 КАС України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання та оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку. Дані вимоги процесуального закону дотримані судом першої інстанції, про що свідчить протокол судового засідання від 11.08.2021 року (т.1 а.с.227). Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 200/8025/21 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 200/8025/21 залишити без змін. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 20 грудня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року. Судді А.В. Гайдар Т.Г. Гаврищук І.Д. Компанієць