Постанова Полтавський апеляційний суд № 530/123/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 530/123/20 Номер провадження 22-ц/814/2697/21Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2021 року ухваленого у складі головуючого судді Должка С.Р., повний текст судового рішення виготовлено 30 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,- В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд постановити рішення, яким поділити майно, що перебуває у спільній власності подружжя, призначивши йому грошову компенсацію в розмірі 67000 грн. що відповідає 50 % вартості автомобіля, як сплату половини вартості спільно набутого у шлюбі рухомого майна та стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати в розмірі 4201,70 грн. Позов мотивовано тим, що, в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0742/2017/417455 від 14.07.2017 року, ними було придбано рухоме майно, а саме автомобіль Фіат Скудо 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вартість якого складала 134000 грн. Право власності на вказаний автомобіль було зареєстровано на ОСОБА_2 . Зазначав, що згоди про добровільний поділ майна не досягнуто, тому вважав за можливе стягнення на його користь грошової компенсації в розмірі 50 % вартості вищезазначеного спірного автомобіля. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33826, 82 грн. грошової компенсації в розмірі 50% вартості спільно набутого у шлюбі рухомого майна, автомобіля Фіат Скудо, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 424,12 грн. сплаченого судового збору, 1696, 91 грн. витрат на правову допомогу, а всього 2121,03 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2393,11 грн. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки спірний автомобіль був набутий сторонами в період шлюбу, він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та з урахуванням факту його продажу відповідачкою, позивач має право на компенсацію Ѕ його вартості, яка згідно висновку експерта, на момент розгляду справи складала 67653,65 грн. Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний автомобіль було продано ОСОБА_2 іншій особі без його згоди та відома, тому він має право на компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля, визначеної в договорі купівлі-продажу, а не вартості, встановленої судовим експертом у своєму висновку. Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та первіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06.08.2016 року по 04.02.2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі , від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У квітні 2017 року сторонами, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0742/2017/417455 від 14.07.2017 року, було придбано автомобіль Фіат Скудо, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 134000 грн, який зареєстровано на ОСОБА_2 . Відповідно до наданої інформації територіальним сервісним центром РСЦ МВС у Волинській області (лист від 21.01.2020 року № 31/3/202-АЗ) вищезазначений автомобіль 24.09.2019 року в ТСЦ 5345 перереєстровано на іншу особу. Судом було призначено автотоварознавчу експертизу з метою визначення дійсної вартості спірного автомобіля. Відповідно до висновку експерта № 13 автотоварознавчої експертизи від 29.07.2021 року, встановлено, що ринкова вартість автомобіля Фіат Скудо, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , станом на 02 липня 2021 року складала 67653,65 грн. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки спірний автомобіль набутий сторонами в період шлюбу, він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та з урахуванням факту його продажу відповідачкою, позивач має право на компенсацію Ѕ його вартості, яка згідно висновку експерта, на момент розгляду справи складала 67653,65 грн. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду правильним з наступних підстав. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Положеннями ст.263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно вимог ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2ст. 364 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що місцевий суд правильно встановив наявність права спільної сумісної власності подружжя на спірне рухоме майно - автомобіль Фіат Скудо 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , оскільки останнє було придбано в період зареєстрованого шлюбу між сторонами. Натомість, посилання апелянта на те, що спірний автомобіль був придбаний за договором купівлі-продажу № 0742/2017/417455 від 14.07.2017 року за 134000 грн та саме від цієї суми повинна відраховуватися сума грошової компенсації за належну йому Ѕ частину автомобіля, а не виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, апеляційний суд визнає неспроможними. Так, продаж автомобіля відбувся у вересні 2019 року, а з позовом про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 звернувся у січні 2020 року, тобто період користування ОСОБА_2 автомобілем на свій розсуд і не в інтересах сім`ї, що могло також призвести до зменшення його вартості внаслідок амортизаціних процесів, є несуттєвим. У свою чергу, судом першої інстанції було призначено автотоварознавчу експертизу з метою визначення дійсної вартості спірного автомобіля, яка на момент дослідження склала 67653,65 грн. (висновок експерта № 13 від 29.07.2021 року). Заперечуючи вказану вартість, ОСОБА_1 , у свою чергу, інших даних стосовно вартості спірного автомобіля не надав. Таким чином вказану вартість рухомого майна, що підлягає поділу, встановлену експертним шляхом на час розгляду справи і було правомірно покладено місцевим судом в основу визначення Ѕ частини спільно набутого майна подружжя, належного ОСОБА_1 , як це передбачено п.22 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №

11. У свою чергу, положеннями п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 лише констатується необхідність, у випадку здійснення одним із подружжя відчуження спільно набутого майна чи використання його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї, беззаперечного врахування судами при здійсненні поділу майна наявність цього майна та його вартості, але жодним чином не дає право визначати його вартість станом на день його продажу чи будь-яку іншу дату, відмінну від часу розгляду справи. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Щодо судових витрат За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року. Головуючий О.О. Панченко Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль