Постанова 4822 № 727/10132/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 грудня 2021 року м. Чернівці Справа № 727/10132/21 Провадження №22-ц/822/1160/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І.М. суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б., секретар Собчук І.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2021 року, головуючий у І-й інстанції Одовічен Я.В., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на будматеріали самочинного незавершеного будівництва та добудови, визнання права власності на рухоме майно та усунення перешкод у розпорядженні власністю та витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Кіцманського районного суду Чернівецької області, оскільки позовні вимоги не пов`язані з визнанням майнових прав на об`єкт нерухомості. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги не виникають з приводу нерухомого майна, а передаючи справу на розгляд іншому суду, суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Зазначає, що предметом спору є визнання права власності на будматеріали самочинного незавершеного будівництва та добудови, визнання права власності на рухоме майно та усунення перешкод у розпорядженні власністю та витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому спір належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна. Будматеріали самочинного незавершеного будівництва та добудови є складовою нерухомого майна, яке було створене позивачем в результаті здійснення ним самочинного будівництва, починаючи з 2008 по 2017 роки та є спором з приводу нерухомого майна. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам ухала суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За змістом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності. Так, за змістом частин першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Відповідно до статті 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі. Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. У розумінні частини другої вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним. Отже, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положення статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 (абзац 5) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20). З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна. Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності. Виходячи з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18. На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що позовні заяви, що виникають із приводу визнання права власності на будівельні матеріали, подаються за місцем знаходження останнього. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати за ним право власності на будівельні матеріали та обладнання, що були використані в процесі будівництва (створення майна) нежитлового приміщення кафе бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 98,25 кв.м, разташованого в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0224 га, кадастровий номер 7310136300:02:001:0007 та в процесі будівництва (створення майна) добудови до нежитлових приміщень кафе-бару та офісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » загальною площею 37,5 кв.м, разташованого в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0224 га, кадастровий номер 7310136300:02:001:0006. Отже, даний позов підсудний Шевченківському районному суду м. Чернівці відповідно до положень частини 1 статті 30 ЦПК України. Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя. За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 22 грудня 2021 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: А.І. Владичан І.Б. Перепелюк