Постанова 4876 № 904/690/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.12.2021 року м.Дніпро Справа № 904/690/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф. секретар судового засідання Крицька Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 (повне рішення складено 24.05.2021, суддя Ярошенко В.І.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна", м. Дніпро до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Полістар", м. Дніпро про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 831 745, 41 грн ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Полістар" про стягнення заборгованості у розмірі 831 745,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №0502-19 від 05.02.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 у даній справі в задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що надані позивачем докази не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що відповідач визнав факт поставки товару за спірним договором, проте не погодився із сумою заборгованості, зазначивши, що ТОВ "Термопол Україна" повинен сплатити збитки завдані поставкою неякісної продукції в сумі 1100000,00 грн. Отже, на думку позивача, відповідач визнав, що господарська операція відбулася і тільки заперечує якість товару. За твердженням позивача документи, які підтверджують фінансово-господарські відносини між сторонами не були надані разом з позовною заявою у зв`язку з їх частковою відсутністю у апелянта через знаходження на перевірці у аудиторів. 3.2 Доводи інших учасників справи Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін. Відповідач зазначає, що у апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування своєчасного неподання доказів до матеріалів справи. Крім того, позивач не оскаржив ухвалу господарського суду від 17.05.2021 щодо відмови у задоволенні клопотання про залучення доказів. Відповідач вважає, що докази подані позивачем до матеріалів апеляційної скарги є неналежними та не можуть бути залучені судом до матеріалів справи. Відповідач не погоджується з позовними вимогами в цілому, посилаючись на те, що факт здійснення господарської операції з поставки товару, що є підставою виникнення у покупця обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, фіксується підписанням покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Наданий позивачем акт звірки не є первинним документом, що підтверджує заборгованості. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф. Розпорядженням керівника апарату суду від 22.06.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Мороза В.Ф. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.06.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06..2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021; призначено справу до розгляду на 17.08.2021 на 10 годин 00 хвилин. Розпорядженням керівника апарату суду від 16.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Мороза В.Ф. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф. 17.08.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2021 р. на 09:30 годин. Розпорядженням керівника апарата суду від 06.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.09.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є. 07.09.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2021 на 11:15 годин. 02.11.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2021 на 11:30 годин. 14.12.2021 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення. 14.12.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 05.02.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" (далі постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю підприємством "Полістар" (далі покупець) укладено договір поставки товару № 0502-19 (далі договір). Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, апокупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором Найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору). Згідно з пунктом 1.3 договору поставка проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка обов`язково повинна містити данні щодо асортименту та кількості товару. Заявка може бути надана постачальнику по факсу, електронною поштою, кур`єром або іншим погодженим сторонами способом. Постачальник з дати отримання замовлення покупця надсилає останньому підтвердження прийняття замовлення за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку; після підтвердження замовлення, постачальник оформлює та надсилає покупцю рахунок-фактуру на оплату замовленого товару (пункти 3.1, 3.2 договору). Пунктами 3.3, 3.4 договору передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника за рахунок постачальника, силами постачальника, якщо сторонами не узгоджено іншого порядку доставки товару у специфікації на поставку товару; за узгодженням сторін поставка товару може здійснюватись за рахунок покупця, силами покупця, або третьої особи (перевізника). У пункті 3.6 договору сторонами узгоджено, що датою поставки/передачі товару, переходу права власності та ризику випадкового знищення та пошкодження вважається дата підписання видаткової накладної (товарно-транспортної накладної), про що свідчить підпис уповноваженого представника покупця про отримання товару. Приймання товару за кількістю здійснюється згідно видаткових накладних, за якістю згідно даних сертифікатів якості (п. 3.7 договору). За умовами пункту 3.8 договору при передачі товару постачальник зобов`язаний передати покупцю всю необхідну документацію на товар, а саме: видаткову накладну, підписану уповноваженим представником постачальника; специфікацію на партію товару; ттн. Відповідно до пункту 4.1 договору оплата за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% на основі виставленого рахунку-фактури постачальником з відстрочкою платежу 30 днів з моменту відвантаження товару покупцю, якщо сторонами не узгоджено іншого порядку оплати товару в специфікації. Платіжні документи за цим договором оформляються відповідно до законодавства із дотриманням усіх вимог, що звичайно застосовуються до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів (п.4.2 договору). Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем товару в строки, погоджені сторонами покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки оплати від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожний день порушення строків платежу. Згідно з п.8.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов`язань до закінчення строку гарантії. Позивач у позові зазначає, що на виконання умов договору з 15.01.2019 поставляв відповідачу товар, оплату за який товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Полістар" припинило здійснювати починаючи з 02.10.2019. Так, за твердженням позивача, ним 03.10.2019, 28.10.2019 та 14.01.2020 було відвантажено товар відповідачу. Відповідач по рахунку №126 від 02.10.2019 на суму 285 156 грн здійснив часткову оплату товару у розмірі 255 156 грн, у зв`язку з чим заборгованість за цим рахунком становить 30 000 грн. Вартість товару, на оплату якого позивачем були виставлені рахунки № 141 від 25.10.2019 на суму 331 441, 56 грн та № 7 від 22.01.2020 на суму 307 690,68 грн, відповідачем оплачена не була. Відповідно до підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача за договором станом на 30.06.2020 становить 669 132,24 грн. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України). За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України). Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України. Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України унормовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Частинами 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України). За змістом частин 4, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Позивачем до суду апеляційної інстанції надані додаткові докази; видаткові накладні, довіреності, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, специфікації, які на думку заявника, підтверджують факт та законність здійснення господарської операції - поставки товару та отримання відповідачем. В обґрунтування неможливості подання зазначених доказів у поданому клопотанні позивач зазначає, що листом №2001/1 від 21.01.2021 він звернувся до суб`єкта підприємницької діяльності, судового експерта з питанням: чи підтверджується документально заявлений у претензії ТОВ "Термопол Україна" розмір заборгованості за поставлений ТОВ підприємство "Полістар" товар за договором поставки товару №0502-19 від 05.02.2019. До вказаного листа позивачем були надані видаткові накладні, довіреності, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, специфікації, які додані до апеляційної скарги. 27.01.2021 позивач звернувся до судового експерта з проханням повернути всі надані документи без виконання. Проте, документи були повернуті позивачу лише 06.05.2021, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості подати їх разом з позовною заявою. Під час розгляду даної справи відповідач не заперечував факт отримання від позивача товару за спірним договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія зустрічної позовної заяви, а також відзив на апеляційну скаргу. Колегія суддів, враховуючи наведене клопотання, приймаючи до уваги наявність виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, доведення позивачем неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, вважає можливим прийняти додаткові докази до розгляду. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для залучення до матеріалів справи додаткових доказів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №119 від 03.10.2019 на суму 285 156,00 грн, №130 від 28.10.2019 на суму 331 441,56 грн, №4 від 24.01.2020 на суму 307 690,68 грн. Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату: №126 від 02.10.2019 на суму 285 156,00 грн, №141 від 25.10.2019 на суму 331 441,56 грн, №7 від 22.01.2020 на суму 307 690,68 грн. З урахуванням п.4.1 договору строк оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними є таким, що настав. В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 255 156,00 грн. Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із положеннями частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Наявні в матеріалах справи видаткові накладні №119 від 03.10.2019, №130 від 28.10.2019, №4 від 24.01.2020 містять всі необхідні складові передбачені чинним законодавством, а тому є первинними бухгалтерськими документами в розумінні частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Таким чином, вказані видаткові накладні підтверджують факт поставки товару та є самостійною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Відповідно до підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 669 132,24 грн. Колегія суддів враховує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Акт звірки взаєморозрахунків підписано уповноваженою особою відповідача - бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Полістар" та скріплений печаткою підприємства, а тому є доказом, що свідчить про визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару за спірним договором. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у розмірі 669 132,24 грн, у зв`язку з чим колегія судді приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у вказаному розмірі . Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 114 321,90 грн, колегія суддів враховує таке. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписами до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України). Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем товару в строки, погоджені сторонами покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки оплати від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожний день порушення строків платежу. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені в межах шестимісячного строку з дня прострочення виконання зобов`язання та встановлено, що розмір пені становить 65 412,8 грн. Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого товару, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 65 412,8 грн. За приписами ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у загальному розмірі 21 740,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 26 550,57 грн. Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір 3% річних становить 21 374,00 грн, інфляційних втрат 26 474,21 грн. Приймаючи до уваги прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги За приписами п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги. 4.5 Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 у справі №904/690/21 скасувати частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Полістар", м.Дніпро на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна", м.Дніпро суму основного боргу у розмірі 669 132,24 грн, пеню у розмірі 65 412,88 грн, 3% річних 21 374,00 грн, інфляційні втрати 26 474,21 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 11 736,35 грн; в решті позову відмовити. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Полістар", м.Дніпро на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна", м.Дніпро судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17 604,53 грн. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено в касаційному порядку Постанова складена у повному обсязі 21.12.2021. Головуючий В.О.Кузнецов Судді А.Є.Чередко В.Ф.Мороз