Ухвала КАС ВС № 2-а-256/08

УХВАЛА 21 грудня 2021 року м. Київ справа № 2-а-256/08 адміністративне провадження № К/9901/46125/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 16 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора), в якому просила: - скасувати наказ № 131 від 03.04.2007 року за підписом прокурора області Галкіна О.Б. про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури; - поновити на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури області з моменту звільнення; - стягнути з прокуратури Одеської області заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України моральну шкоду в розмірі 500000 грн. солідарно; - постановити окрему ухвалу. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Одеської області від 03.04.2007 № 131, поновлено позивача на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007 року. Стягнуто з прокуратури області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 28733,81 грн. та моральну шкоду в сумі 2 тис. грн. В іншій частині позову, у тому числі до Генеральної прокуратури України, відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008 виправлено описку у постанові від 29.05.2008. Зазначено, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області задоволено, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постанову суду першої інстанції та ухвалу суду від 22.07.2008 про виправлення описки скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2010 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції від 25.02.2009 - без змін. Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.10.2020 у справі «Горяйнова проти України», яке набуло статусу остаточного 08.01.2021, констатовано порушення Україною ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та допущено втручання в право ОСОБА_1 на свободу вираження поглядів, яке не супроводжувалося належними процесуальними гарантіями та не було пропорційним переслідуваній законній меті. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.04.2010 скасовано, а справу передано на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області залишено без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008, якими частково задоволено позов ОСОБА_1 та виправлено описку у постанові суду, залишено без змін. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Скаржник вказує, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо обов`язковості врахування та необхідності при перегляді справи усунення усіх недоліків, допущених національними судами та встановлених у рішенні ЄСПЛ. Разом з тим, Суд зазначає, що частинами першою, другою статті 2 Закону № 3477-IV визначено, що остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається, зокрема, Законом № 3477-IV. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення Суду є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. Також, скаржник вказує, що відсутні висновки Верховного суду щодо застосування статей 2, 8, 9, 10, 11, 18 Дисциплінарного статуту у поєднанні з статтею 2 КАС України. Суд вказує, що зазначені вище норми права є загальними, та в контексті доводів касаційної скарги не потребують формування висновку саме у цій справі. Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Таких доводів заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що викладений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди- повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич