Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/14298/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14298/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФ України у Київській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплаті позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 підвищення до пенсії, визначеному у ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), та за період з 23.05.2014 по 02.08.2014 основну і додаткову пенсію, в розмірі, визначеному ст.50, 54 Закону №796-ХІІ; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу вказані підвищення до пенсії, пенсію і додаткову пенсію за вказані періоди у розмірах, встановлених ст.39, 50, 54 Закону №796-ХІІ. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року адміністративний позов залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що про порушення своїх прав позивач дізналась з листа відповідача від 11.11.2020, а тому звертаючись із даним позовом до суду у грудні 2020 року нею дотримано строки судового оскарження. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Верховний Суд у зразковій справі №240/12017/19 визначив, що пенсія є періодичним платежем та позивачу був відомий її розмір ще у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, а тому отримання листа органу Пенсійного фонду не змінює момент, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.13), перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по II групі інвалідності на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж дали наслідок чорнобильської катастрофи» (а.с.12). 16.09.2020 позивач письмово звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, основну пенсію і додаткову пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст.39, 50, 54 Закону №796-ХІІ (а.с.14). Листом №10300-13903/Г-02/8-1000/20 від 03.11.2020 відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті пенсії, підвищень та доплат до неї зазначаючи, що Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 року прийнято постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено інші розміри пенсій, доплат та підвищень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.15-16). Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшов висновку, що звернувшись у грудні 2020 року до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків. Частинами 1, 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Колегія суддів не приймає доводів позивача, що про порушення свого права вона дізналася після звернення у вересні 2020 року до відповідача із відповідною заявою, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до нього з січня 2014 року, враховуючи, що позивач просить здійснити перерахунок її пенсійних платежів за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року. Пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу щомісячно при її отриманні. Положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Натомість у даній справі наведені норми не підлягають застосуванню, оскільки за їх змістом, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №804/4217/18, від 06 жовтня 2021 року у справі №140/3746/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Зазначена позиція також підтримана Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, в якій викладено висновок, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву (звернувся за юридичною консультацією) не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 6 років після отримання пенсії за січень-серпень 2014 року. Крім того, за загальним правилом, застосуванню підлягає саме остання правова позиція, Верховного Суду, зокрема, викладена у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, внаслідок чого колегія суддів відхиляє посилання апелянта на попередні правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 21.02.2018 у справі №619/2262/17, від 11.09.2018 у справі №522/6810/17 чи від 30.07.2020 у справі №295/3897/17. Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, з огляду на те, що позивач просила провести нарахування і виплату їх пенсійних платежів з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а з даним позовом звернулася лише в грудні 2020 року, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені висновки Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року про залишення позову без розгляду - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 20 грудня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма