Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/933/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/933/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» до Державної фіскальної служби України в особі Офісу великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України в особі Офісу великих платників податків, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2018 року №0010941403. Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки позивачем, своєчасно на виконання вимог встановлених підпунктом 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, направлено до центрального органу виконавчої влади відповідь на запит відповідача, у зв`язку із чим, у останнього були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року позовні вимоги - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2018 року №0010941403. В апеляційній скарзі Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час аналізу документів позивача не було встановлено документації з трансферного ціноутворення по контрольованим операціям, проведеним нерезидентом N. Look Group Limited (Гонконг) за 2015 рік. На думку апелянта, оскільки судом першої інстанції не було надано жодної оцінки факту відсутності у відповіді платника податків запитуваної інформації за 2015 рік, тому контролюючим органом було правомірно застосовано штрафну санкцію до ТОВ «Фармпланета». Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Фармпланета» (код ЄДРПОУ 36852896) з питань своєчасності подання документації з трансфертного ціноутворення про всі контрольовані операції з компанією N. Look Group Limited (Гонконг), на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами якої скалено акт від 04 вересня 2018 року №2461/28-10-14-03/36852896. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Фармпланета» підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання документації з трансфертного ціноутворення на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику від 26 березня 2018 року №10809/6/99-99-14-01-02-15 про всі контрольовані операції, здійснені з компанією N. Look Group Limited (Гонконг) у 2015 році на суму 52 218 211, 00 грн. Відповідальність за недотримання вимог підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України передбачена абзацом 3 пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Як наслідок, 10 жовтня 2018 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0010941403, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.4 статті 120 Податкового кодексу України, до ТОВ «Фармпланета» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 243 600 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованих підстав для застосування до ТОВ «Фармпланета» штрафних санкцій за неподання запитуваної документації з трансфертного ціноутворення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2018 року №0010941403 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 31.12.2016) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. При цьому, пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 31.12.2016) була встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі: - 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; - 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; - 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 120.3 статті 120 ПК України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов`язаних із недотриманням платниками податків вимог ПК України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. При цьому, згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Наведені норми у контексті спірних правовідносин свідчать, що платник податків мав обов`язок подавати щорічний звіт про контрольовані операції у строк до 1 травня року, а у разі неподання такого звіту у зазначений строк мав сплатити застосовані контролюючим органом штрафні санкції протягом 10 календарних днів, які настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення податкової перевірки позивача було встановлено порушення ТОВ «Фармпланета» підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання документації з трансфертного ціноутворення на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику від 26 березня 2018 року №10809/6/99-99-14-01-02-15 про всі контрольовані операції, здійснені з компанією N. Look Group Limited (Гонконг) у 2015 році на суму 52 218 211, 00 грн. Відповідальність за недотримання вимог підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України передбачена абзацом 3 пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Тобто, позивач був притягнутий до відповідальності за неподання документації з трансфертного ціноутворення на запит центрального органу виконавчої влади за 2015 рік відповідно до норм Податкового кодексу України. У той же час, колегія суддів враховує, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу України. Так, зокрема згідно з підпунктом 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті. Документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного у запиті. Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) визначено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції; - 1 відсотка суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; - 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення. Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення. Таким чином, з 01.01.2017 у Податковому кодексі України з`явилася нова норма - абзаци 6, 7 пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, яка встановлює відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу. Разом з тим, Законом №1797-VIII статтю 120 Податкового кодексу України доповнено пунктом 120.4 такого змісту: несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року; - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції у разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року; - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року». Отже, зазначений вид відповідальності, як і склад порушення, передбачений Податковим кодексом України лише з 01.01.2017. У той же час, застосовуючи міру відповідальності у оскаржуваному рішенні, податковий орган виходив з того, що ТОВ «Фармпланета» не подано до Офісу великих платників податків документацію з транспортного ціноутворення по контрольованим операціям, тому слід застосувати відповідальність, передбачену пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, в той час як розмір таких санкцій розрахований відповідно до пункту 120.4 статті 120 Податкового кодексу України. Як свідчать матеріали справи, 26 березня 2018 року Державною фіскальною службою України направлено на адресу ТОВ «Фармпланета» запит «Про подання документації з трансфертного ціноутворення» №10809/6/99-99-14-01-02-15, який отримано товариством 04 квітня 2018 року. 03 травня 2018 року ТОВ «Фармпланета» направило до Державної фіскальної служби України лист «Щодо документації з трансфертного ціноутворення». Вказані обставини свідчать про те, що ТОВ «Фармпланета» в межах строку встановлено підпунктом 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України направлено до Державної фіскальної служби України документацію з трансфертного ціноутворення. Як зазначено відповідачем, вказаний лист ТОВ «Фармпланета» перенаправлено до Офісу великих платників податків 04 червня 2018 року. У свою чергу, доводи відповідача щодо направлення ТОВ «Фармпланета» запитуваної центральним органом виконавчої влади документації безпосередньо не до Офісу великих платників податків, а до Державної фіскальної служби України, не можуть слугувати підставою для накладення на позивача штрафних санкцій за неподання відповідної документації, передбачених пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. З огляду на недоведеність застосування відповідачем підстав для застосування до ТОВ «Фармпланета» штрафних санкцій за неподання запитуваної документації з трансфертного ціноутворення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2018 року №0010941403 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Посилання апелянта на відсутність у поданих позивачем документів інформації щодо трансфертного ціноутворення колегія суддів оцінює критично, так як будь-яких порушень у сфері трансфертного ціноутворення не виявлено, що підтверджується рішенням Державної фіскальної служби України про продовження строку розгляду скарги від 22.11.2018 №37902/6/99-99-11-03-01-25. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук