Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/3470/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/3470/21 Головуючий в І інстанції: Хом`якова В.В. Дата та місце ухвалення рішення: 16.08.2021 р. м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, - В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить: зняти арешт, накладений на підставі постанови про накладення арешту від 01.02.2012 року, винесеної старшим державним виконавцем Корабельного РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області Чорним А.С. в рамках ВП № 29193493 з всього майна ОСОБА_1 ; зобов`язати Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна № 41457214, вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрований 13.02.2012 року реєстратором Херсонської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 29193493 від 01.02.2012 року, виданої відділом ДВС Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні, д/в ОСОБА_2 . Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено шляхом: визнання протиправною бездіяльність Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 29193493; зняття арешту, накладеного на підставі постанови про накладення арешту від 01.02.2012 року, винесеної старшим державним виконавцем Корабельного РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області Чорним А.С. в рамках ВП № 29193493 на нерухоме майно ОСОБА_1 ; зобов`язання Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено жодної підстави для зняття арешту та визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документу стягувачеві. Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 263710116 від 30.06.2021 року вбачається, що на майно ОСОБА_1 накладено обтяження - арешт нерухомого майна на підставі постанови відділу ДВС Комсомольського райуправління юстиції у м. Херсоні № 29193493 від 01.02.2012 року про примусове виконання постанови Комишанської селищної ради № 33 від 23.09.2011 року про стягнення штрафу з позивача. На звернення до відповідача, який є правонаступником ВДВС Комсомольського райуправління юстиції у м. Херсоні, позивач отримала відповідь від 15.04.2021 року № 2/959 про те, що виконавче провадження № 29193493 внаслідок завершення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа стягувачу у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи), 30.10.2012 року передано до архіву, в подальшому знищено за закінченням терміну зберігання. Позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту з майна від 14.05.2021 року, доказів надання відповідачем відповіді суду не надано. Зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області від 15.06.2021 року № 12212/12.4-25, адресованого представнику позивача, слідує, що перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні Дніпровського, Суворовського та Корабельного відділів ДВС не перебуває виконавчих проваджень, де станом на 10.06.2021 року позивач є боржником. Позивач звернулась з позовом до Херсонського міського суду Херсонської області про зняття арешту з майна, однак, ухвалою від 12 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за заявленим позовом у цивільній справі № 766/11357/21 та роз`яснено позивачу право на звернення до адміністративного суду. На підставі наведеного, позивачем подано позов до Херсонського окружного адміністративного суду. Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на майно арешту. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність невиконаних зобов`язань позивача та які б підтверджували обґрунтованість існування арешту, виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває, воно закінчено та знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування на сьогодні накладеного на майно позивача арешту, тому суд задовольняє вимогу про його зняття, оскільки не зняття арешту з майна позивача є протиправною бездіяльністю органу ДВС, і порушені права підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на викладене. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу». Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з положеннями статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: - закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; - повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; - повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Статтею 50 вказаного Закону також було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Також, за наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження», як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Виконавче провадження № 29193493, в рамках якого на майно позивача накладено арешт, завершено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та 30.10.2012 року передано до архіву, в подальшому знищено за закінченням терміну зберігання. Також, зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області від 15.06.2021 року № 12212/12.4-25, адресованого представнику позивача, слідує, що перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні Дніпровського, Суворовського та Корабельного відділів ДВС не перебуває виконавчих проваджень, де станом на 10.06.2021 року позивач є боржником. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17. В свою чергу, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судове рішення складено у повному обсязі 21.12.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька