Постанова Одеський апеляційний суд № 509/6844/19

Номер провадження: 22-ц/813/5502/21 Номер справи місцевого суду: 509/6844/19 Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.12.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/6844/19 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5502/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Янковської Ю.Л., учасники справи: - позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», - відповідач ОСОБА_1 , - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Кириченка П.Л. 04 вересня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі Банк) звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати арешт, накладений на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 406,3 кв. м., житловою площею - 122,2 кв. м., зареєстрований в Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 14.10.2008 року, запис №8069877; 2) виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, запис №8069877 від 14.10.2008 року, про арешт житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 406,3 кв. м., житловою площею - 122,2 кв. м.. Банк свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що, будучи власником нерухомого майна, він має бажання належним чином розпорядитися нерухомим майном, на яке державний виконавець в інтересах відповідача, безпідставно наклав арешт відповідно до постанови від 14.10.2008 року. Тому, позивач просить звільнити з під арешту вищевказане нерухоме майно та вчинити дії щодо виключення з державного реєстру заборону про арешт на нерухоме майно від 14.10.2008 року. (а. с. 2 - 4). 2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не скористались правом надання відзиву/пояснень на позовну заяву. Відзив/пояснення на позовну заяву не надійшли. 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, на підставі чого було відкрито виконавче провадження. Державний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» належним чином відкрив виконавче провадження. Під час примусових дій, в рамках своїх повноважень прийняв рішення про накладення арешту на майно боржника - ОСОБА_1 .. Виходячи з вищевказаного, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами, які в порядку ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту в іншому порядку. Державний виконавець прийняв рішення про накладення арешту на нерухоме майно в рамках своїх повноважень відповідно до закону, а тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 є неналежним відповідачем. Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач відповідно до ст. 263 ЦПК України не обґрунтував свої позовні вимоги (а. с. 49 - 50). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області віл 04.09.2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 15, 16, 391 ЦПК України, ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»; 2) позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами у справі є - боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; 3) накладання арешту на об`єкт права власності Банку є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності; 4) публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» не було належним чином сповіщено про дату розгляду справи (а. с. 52 - 57). 2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не скористались правом надання відзиву/пояснень на апеляційну скаргу. Відзив/пояснення на апеляційну скаргу не надійшли. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції 30.09.2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею-доповідачем було обрано суддю Ващенко Л.Г.. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.10.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Справа призначена до розгляду та перебувала у провадженні суду. Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 20.07.2021 року №1612/0/15-21 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку. На підставі цього, керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл. Матеріали цивільної справи передано до канцелярії Одеського апеляційного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 року визначено склад колегії суддів: - головуючий суддя - Заїкін А.П.; - судді Колесніков Г.Я., Вадовська Л.М.. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.08.2021 року вказану справу було прийнято до провадження судді-доповідача Заїкіна А.П.. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 27 лютого 2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № М-46/07-К, за яким останній були надані кредитні ресурси на загальну суму - 250 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі - 14,0% процентів річних, строком до 20.02.2014 р.. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Кредитним договором виникла заборгованість. До Виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області був переданий виконавчий напис № 301 від 28.02.2007 р.. 10 жовтня 2008 року в рамках виконавчого провадження державним виконавцем було прийнято рішення про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у тому числі на житловий будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1 . В рахунок погашення заборгованості Банк набув предмет іпотеки у власність на підставі Свідоцтва, посвідченого 10.04.2014 р. приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Селезньовою В.А. за реєстровим № 287, та видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 20338328 від 10.04.2014 р.. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта щодо неналежного сповіщення його про дату розгляду справи, заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення завчасно. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання ; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і Кредит» про дати судових засідань, а саме 10.03.2020 року, 20.07.2020 року на 04.09.2020 року, не сповіщено належним чином, оскільки судові повістки невищевказані судові засідання взагалі не направлялись. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Наявність в матеріалах справи заяви ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» про розгляд справи за їх відсутності не є підставою для несповіщення сторони про дати судових засідань. Таким чином, вказані порушення є підставою для обов`язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.. Підставою обтяження майна позивача є постанова від 10.10.2008 року, винесена Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права як власника, захист якого передбачено статтею 41 Конституції України, статтями 317, 319, 321, 391 ЦК України. 10 жовтня 2008 року в рамках виконавчого провадження державним виконавцем було прийнято рішення про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі на житловий будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1 . В рахунок погашення заборгованості Банк набув предмет іпотеки у власність на підставі Свідоцтва, посвідченого 10.04.2014 р. приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Селезньовою В.А. за реєстровим № 287, та видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 20338328 від 10.04.2014 р.. Арешт майна боржника ОСОБА_1 за вищенаведених обставин та вимог закону із заходу забезпечення виконання зобов`язань перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися/розпоряджатись належним ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» майном. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неналежного відповідача ОСОБА_1 , оскільки у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є - боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби. З матеріалів даної справи вбачається, що позивачем вірно визначено коло учасників справи. Згідно п. 2 ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 391 ЦК України встановлено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. 3.6 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за вищевказаного обґрунтування. 3.7 Розподіл судових витрат Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат. На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» понесені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме необхідно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 7 684 гривні 00 копійок. 3.8 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» задовольнити. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 вересня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити. Скасувати арешт, накладений на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 406,3 кв. м., житловою площею - 122,2 кв. м., зареєстрований в Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 14.10.2008 року, запис №8069877. Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, запис №8069877 від 14.10.2008 року, про арешт житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 406,3 кв. м., житловою площею - 122,2 кв. м.. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (ЄДРПОУ 09807856) судовий збір у розмірі - 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 20 грудня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе