Постанова 4817 № 602/1195/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/1195/20Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 22-ц/817/1171/21 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М., з участю секретаря - Стецюк М.А. представника АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката - Панькова О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №602/1195/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухваленого суддею Костів Л.І., - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н, укладеним 18 грудня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов кредитного договору відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 4500 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору на підставі яких відповідач дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язувався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. 18 грудня 2008 року відповідач також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", 30 днів пільгового періоду". В цій довідці відповідач власним підписом підтвердив, що "З фінансовими усмовами надання Кредитки "Універсальна", 30 днів пільгового періоду" і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений". Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 31 липня 2020 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 124847,31 грн., з яких 3927,43 грн. - заборгованість за кредитом, 120919,88 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0.00 грн. - заборгованість за комісією , 0.00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, які просить стягнути з останнього та понесені судові витрати. 25 лютого 2021 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №б/н від 18 грудня 2008 року в розмірі 7200.14 грн., з них: 3927.43 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 3927.43 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0.00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦПК України; 3272.39 грн. - за простроченими відсотками; 0.32 грн - заборгованість з пені, а також понесені судові витрати. Заочним рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" (місце знаходження 01001 м.Київ вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( зареєстрованого АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вказує, що відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.12.2008 року відповідач погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані ому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач отримав картку та після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, мотивуючи, що позивач не обґрунтував правову природу такої заборгованості, а також відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Відмова суду у задоволенні цих позовних вимог порушує принципи двосторонності та оплатності договору. А отже, наносить шкоду усім споживачам банківських послуг, оскільки можливість кредитування забезпечується за рахунок залучених грошових коштів на банківських депозитах. Також вважає необґрунтованим посилання суду на застосування правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, оскільки спірні правовідносини в цих справах не є подібними. В ній відповідачем заперечувались умови договору, тоді як в даній справі позичальник умов кредитного договору не оспорював, що свідчить про його згоду з такими. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не поступав. Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України, враховуючи ціну позову - 124847,31 грн., дана справа підлягала розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, однак, з урахуванням необхідності з`ясування обставин справи, у відповідності до норм частини третьої вказаної статті, апеляційний суд розглядає справу з повідомленням (викликом) учасників справи. У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ "ПриватБанк" адвокат Паньков О.П. підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в судове засідання не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи не подав. Враховуючи наведене та вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог ПриватБанку. При цьому суд виходив із недоведеності позивачем тих обставин, що між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом, щодо встановлення пені, комісії та штрафу. Також суд керувався тим, що заявляючи вимоги про стягнення процентів, позивач взагалі не вказав у розрахунку чи є розмір боргу за тілом кредиту, на який нараховуються проценти, та пеня та який його розмір. Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та відповідачем на підставі заяви відповідача укладено договір про надання банківських послуг. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі. Згідно з умовами даного кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом було збільшено до 4500.00 грн. До кредитного договору банк додав витяг з «Тарифів» та «Умови та правила надання банківських послуг». 18 грудня 2008 року відповідач також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Довідкою (а.с.11) передбачено базова ставка в місяць (нараховується на остаток заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 3%, та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) - базова процентна ставка по договору пеня (2)= 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на станом на 28 січня 2021 року становить 7200.14 грн., з яких: 3927.43 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0.00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 3927.43 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3272.39 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 0.00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0.32 грн. - заборгованість по пені; 0.00 грн. - нараховано комісії. Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Відповідно до вимог ч.ч.1,5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК). Разом із тим, у зазначеній анкеті-заяві відсутні дані щодо умов про встановлення кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, а також відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов`язання. Будь-які інші документи, крім анкети-заяви, у яких було б обумовлено умови кредитного договору, у тому числі істотні відповідачем не підписувалися. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками - 3272,39 грн. та пені - 0.32 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 грудня 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (8 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зважаючи на відсутність підпису відповідача безпосередньо на Умовах та Тарифах банку, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів розміщених на сайті: www.privatbank.ua не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17). Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, §123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). Суд вважає, що Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 грудня 2008 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Колегія суддів відкидає доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентах за користування кредитом із посиланням на підписану відповідачем довідку про умови кредитування від 18.12.2008 року. Так, за умовами цієї довідки відповідач погодився із стягненням з нього процентів за базовою ставкою в місяць (нараховується на остаток заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 3%, та пені за несвоєчасне погашення заборгованості пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) - базова процентна ставка по договору пеня (2)= 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. (а.с.11) Однак, як вбачається із розрахунку заборгованості за договором б/н від 18.12.2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , останній станом на 28.01.2021 року сплатив на погашення заборгованості перед банком відсотків - 4075,32 грн. та пені - 107216,46 грн. (а.с.63-зворот). Відповідно до розрахунків заборгованості за договором б/н від 18.12.2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , (а.с.53-61;63) банк, починаючи із 01.04.2015 року, проводив розрахунок заборгованості по процентах за користування кредитом за процентною ставкою - 43,2% річних, тобто в односторонньому порядку піднявши розмір процентної ставки із 36% (3% в місяці) до 43,2%, а також пені - у відповідних розмірах. При цьому позивач безпідставно проводив зарахування сплачених відповідачем сум відсотків - 4075,32 грн. та пені - 107216,46 грн. на необумовлені довідкою про умови кредитування від 18.12.2008 року збільшені проценти за користування кредитом та пеню. За таких обставин, колегія суддів не може погодитися із твердженням апелянта про існування перед банком заборгованості ОСОБА_1 у сумі 7200 грн. - 3927.43 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3272.39грн.-заборгованість за простроченими відсотками, оскільки сплачені відповідачем суми перекривають вказану суму заборгованості. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи із доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів не вбачає. Судові витрати, понесені ПАТ КБ "ПриватБанк" в апеляційному суді, покласти на позивача в межах понесених сум. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені ПАТ КБ "ПриватБанк" в апеляційному суді покласти на позивача в межах понесених сум. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року. Головуюча Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С. Храпак Н.М.