Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/6308/20

Дата документу 20.12.2021 Справа № 333/6308/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 333/6308/20 Головуючий у 1 інстанції Михайлова А.В. Провадження №22ц/807/2861/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В. Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року по праві за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: Адвокатське об`єднання «Доладні Правознавці», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна, про захист прав споживачів та стягнення незаконно писаних коштів,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа: Адвокатське об`єднання «Доладні Правознавці», про захист прав споживачів та стягнення незаконно писаних коштів. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 , зазначала, що з листопада 2018 року працює Головою Адвокатського об`єднання «Доладні правознавці» та має зарплатний рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Державний ощадний банк України», ТВБВ № 10007/0342, відповідно до договору, укладеному між АО «Доладні правознавці» та АТ «Державний ощадний банк України», від 26 грудня 2018 року заяви про приєднання від 04 січня 2019 року. Відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження ЗВП № 62470355 від 03 липня 2020 року, № 62470998 від 03 липня 2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ЗВП № 62470998 від 03 липня 2020 року, № 62470355 від 03 липня 2020 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А відкрито виконавче провадження на виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, яке набрало законної сили 07 травня 2019 року. Також постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. було накладено арешт на зарплатний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2020 року за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування арешту з рахунків, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова З.А., стягувач: ОСОБА_2 скасовано постанову приватного виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 . Ухвала суду оскаржена не була та набула законної сили 03 вересня 2020 року. Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвала суду 03 вересня 2020 року направлена до АТ «Державний ощадний банк України», що підтверджується квитанцією про відправку № 6900508515882. Відповідно до трекінгу поштових відправлень, лист відповідачем було отримано 08 вересня 2020 року. Проте, арешт із зарплатної картки знято не було, картка була заблокована, а кошти, що поступали на рахунок, знімались, у зв`язку з чим ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача в головний офіс та у відділення банку, де обслуговується АО «Доладні правознавці», але представники Головного офісу банку заявляли, що зазначену ухвалу суду не отримували. Позивач зазначала, що 27 серпня 2020 року на її рахунок було здійснено безготівкове зарахування коштів в сумі 14169 грн., які були одразу ж направлені на погашення арештованої суми. 28 серпня 2020 року на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Державний ощадний банк України» було здійснено безготівкове зарахування коштів в сумі 28338 грн., які були одразу ж направлені на погашення арештованої суми. 01 жовтня 2020 року на рахунок ОСОБА_1 було здійснено безготівкове зарахування коштів в сумі 6623 грн., які були одразу ж направлені на погашення арештованої суми. Відповідно до кредитного калькулятору, що розміщений на сайті АТ «Державний ощадний банк України» для розрахунку вартості короткострокового кредиту, ОСОБА_1 вважає. Що відповідач повинен їй повернути списані грошові кошти та проценти за користування її грошима, в загальному розмірі 56027 грн. Посилаючись на те, що вищезазначені списання грошових коштів здійсненні АТ «Державний ощадний банк України» неправомірно, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з АТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти в розмірі 56027 грн. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 заявила клопотання про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити списання коштів із зарплатного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Державний ощадний банк України», ТВБВ № 10007/0342 до набрання рішенням по цій справі законної сили. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цій справі задоволено. Заборонено списання коштів із зарплатного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», ТВБВ № 10007/0342 до набрання рішенням суду законної сили. У грудні 2020 року ОСОБА_1 подано уточнений позов, в якому позивач зазначила, що 25 вересня 2020 року та 06 листопада 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя повторно направлялись копії ухвали від 03 вересня 2020 року, та були отримані АТ «Державний ощадний банк України»30 вересня 2020 року та 08 листопада 2020 року, відповідно. Проте, АТ «Державний ощадний банк України» стверджує що не отримував копії ухвали від 03 вересня 2020 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 . При цьому, АТ «Державний ощадний банк України» після подання ОСОБА_1 цього позову, та незважаючи на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року про забезпечення позову, 26 листопада 2020 року знову списало кошти з зарплатного рахунку позивача у сумі 17002,80 грн. Таким чином, сума неправомірного списання разом з процентами за користування коштами становить 74689 грн. Крім вищенаведеного, ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з неправомірними діями АТ «Державний ощадний банк України» позивачу завдано моральну шкоду, в неї відбулись зміни у житті, що виразилось у вигляді переживань, погіршення психологічного та фізичного стану, оскільки з липня 2020 року всі грошові кошти, які зараховуються на рахунок позивача, списуються незважаючи на відсутність таких підстав. Моральну шкоду ОСОБА_1 , оцінює у розмірі 33000 грн. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору залучено приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукову З.А. У березні 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначила, що 28 січня 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» повернуто на її рахунок кошти у розмірі 17002,80 грн. З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 остаточно просила суд стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на її користь грошові кошти у розмірі 57686 грн. та моральну шкоду у розмірі 33000 грн. Судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 57686 грн. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 33000 грн. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що арешт та списання коштів з рахунку ОСОБА_1 проводилось відповідачем до отримання будь-якого документу від приватного виконавця на арешт коштів. Банком також не було повідомлено ОСОБА_1 про списання коштів, як того вимагає Закон. Окрім наведеного, суд першої інстанції встановив, що в порушення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в матеріалах виконавчого провадження відсутня платіжна вимога на списання коштів, а отже, доводи позивача щодо неправомірного списання грошових коштів з її рахунку, знайшли своє підтвердження. Задовольняючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 33000 грн., суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими, оскільки у зв`язку з неправомірними списаннями коштів, у ОСОБА_1 відбулися зміни в житті, що виразились у вигляді переживань, погіршення її психологічного та фізичного стану, втратою можливості вести звичайний для неї спосіб життя, оскільки з липня 2020 року всі кошти, які зараховуються на зарплатний рахунок позивача неправомірно списувались відповідачем. Навіть після отримання постанови про зняття арешту від 19 січня 2021 року арешт було знято банком лише за тиждень. Враховуючи тяжкі хронічні захворювання ОСОБА_1 які потребують стабільного безперервного медикаментозного лікування, позивач була вимушена звертатися до родичів та знайомих для запозичування коштів для ліків, продуктів харчування та для іншого життєзабезпечення, що безумовно заставляло морально страждати та принижувало. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на невірну оцінку доказів та неповне встановлення обставин судом першої інстанції, АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Державний ощадний банк України» зазначає, що між Позивачем і Банком виникли правовідносини договору банківського рахунку. Суд першої інстанції помилково зазначає про відкриття позивачем рахунку у АТ «Ощадбанк» саме на підставі укладеного між АО «Доладні правознавці» та АТ Ощадбанк» договору від 26 грудня 2018 року. Зазначений договір укладено між АО «Доладні правознавці» та АТ «Ощадбанк» та регулює взаємовідносини між двома юридичними особами. Ніякого відношення до прав та інтересів фізичної особи ОСОБА_1 не договір не має. Крім того, з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 , який належить позивачу, вбачається, що рахунок використовувався ОСОБА_1 не тільки для зарахування та отримання заробітної плати, а також інших платежів. Отже, картковий рахунок, що відкритий на ім`я фізичної особи в Банку (призначений в т.ч. для зарахування заробітної плати) не відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Щодо списання грошових коштів, АТ «Ощадбанк» посилаються на те, що у Банка відсутній обов`язок щодо встановлення підстав та змісту виконавчих документів, на підставі яких здійснюється виконавче провадження, а також відсутні будь-які повноваження щодо відмови у накладенні арешту згідно постанови державного виконавця з підстав змісту виконавчого документа. При цьому, суд першої інстанції не надав оцінки копії платіжної вимоги №62470355 від 05 листопада 2020 року, яка надійшла до Банку 09 листопада 2020 року від приватного виконавця Шавлукової З.А. Саме на підставі цієї вимоги, Банком було здійснено часткове списання арештованих коштів з арештованого рахунку Позивача у розмірі 49130,59 грн. Крім того, ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2020 року у справі №333/3864/20, якою скасовано постанову приватного виконавця Запорізької області Шавлукової З.А. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 направлялась Банку до відома, та була отримана 08 вересня 2020 року та 10 листопада 2020 року. Натомість, Банк участі у справі №333/3864/20 не приймав, жодних вказівок щодо зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 ухвала не містила. Більше того, резолютивна частина ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2020 року у справі №333/3864/20 не містить вказівки на дату постанови приватного виконавця, яка скасовується даною ухвалою. Постанова виконавця про зняття арешту з коштів боржника на рахунку на адресу АТ «Ощадбанк» не надходила. Також, в апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк» зазначають, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нараховано на суму арештованих коштів пеню, оскільки виконання Банком платіжної вимоги виконавця про списання коштів з арештованого рахунку не може вважатись помилковим переказом з рахунку неналежного платника. Отже, при відсутності встановленого факту порушень прав позивача, відшкодування їй моральної шкоди не є його абсолютним правом, а підлягає доказуванню за усіма критеріями, визначеними законодавством: наявність шкоди, протиправна поведінка, вина заподіювана шкоди, причино - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Саме позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Проте, позивачем не надано жодних доказів протиправності дій посадових осіб відповідача, спричинення йому моральної шкоди та не здійснено її розрахунок. Позовна заява не містить жодних доказів на підтвердження заподіяння Позивачу моральної шкоди та її розміру, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відсутні. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк». Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відкрито у АТ «Державний ощадний банк України» рахунок № НОМЕР_1 , ТВБВ № 10007/0342, відповідно до договору, укладеному між АО «Доладні правознавці» та АТ «Державний ощадний банк України», від 26 грудня 2018 року та заяви про приєднання від 04 січня 2019 року (а.с. 8-15, 85-87). При цьому, з довідки Філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» клієнта ОСОБА_1 є зарплатним (а.с. 19) Встановлено також, що на примусовому виконанні приватного виконавця Шавлукової З.А. перебуває рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2019 року по справі № №333/953/18, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики в розмірі 292689,13 грн. та судового збору в розмірі 2926,13 грн. Рішення набрало законної сили 07 травня 2019 року. Постановою про відкриття виконавчого провадження ЗВП № 62470355 від 03 липня 2020 року № 62470998 від 03 липня 2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ЗВП № 62470998 від 03 липня 2020 року, № 62470355 від 03 липня 2020 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А відкрито виконавчі провадження на виконання вищезазначеного рішення. Постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. від 08 липня 2020 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику (а.с. 128-129). Копія постанови від 08 липня 2020 року була направлена на адресу АТ «Ощадбанк». 11 серпня 2020 року приватним виконавцем отримано лист АТ «Ощадбанк» від 06 серпня 2020 року в якому повідомлено про накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 (а.с. 130). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2020 року (справа № 333/3864/20) частково задоволено скаргу ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування арешту з рахунків, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова З.А., стягувач ОСОБА_3 . Скасовано постанову приватного виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , винесену в рамках зведеного виконавчого провадження № 62471300 в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10007/0342 на ім`я ОСОБА_1 . Ухвала набрала законної сили 03 вересня 2020 року. З копії виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 27 серпня 2020 року на рахунок № НОМЕР_1 було здійснено безготівкове зарахування коштів в сумі 141690 грн., які були одразу направлені на погашення арештованої суми (а.с. 132). 28 серпня 2020 року на рахунок ОСОБА_1 здійснено безготівкове зарахування коштів в сумі 28338 грн., які також направлені на погашення арештованої суми (а.с. 134). З супровідного листа Комунарського районного суду Запорізької області та квитанції про відправку вбачається, що 03 вересня 2020 року копія ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2020 року направлена на адресу АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 20-21). З інформації про трекінг поштового відправлення вбачається, що вищезазначену копію ували АТ «Державний ощадний банк України» отримало 08 вересня 2020 року (а.с. 22) 25 вересня 2020 року та 06 листопада 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя повторно направлялась копії ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2020 року. Копії ухвал були отримані АТ «Державний ощадний банк України» 30 вересня 2020 року та 08 листопада 2020 року відповідно (а.с. 23-26). 01 жовтня 2020 року на рахунок ОСОБА_1 було здійснено безготівкове зарахування коштів в сумі 6623 грн., які були направлені на погашення арештованої суми (а.с. 62). 05 листопада 2020 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А. направлено на адресу АТ «Державний ощадний банк України» платіжну вимогу № 62470355 на списання грошових коштів у розмірі 325753,98 грн. з рахунку ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа №333/953/18, виданого 10 грудня 2019 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя (а.с. 131). Також, 05 листопада 2020 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А. направлено на адресу Філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» вимогу про надання інформації про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1 , починаючи з 03 липня 2020 року (а.с .114). В матеріалах справи міститься меморіальний ордер № 0762461709 від 10 листопада 2020 року, яким підтверджено списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа № 333/953/18 у розмірі 49130,59 грн. (а.с. 132). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року по цій справі, задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено списання коштів із зарплатного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», ТВБВ № 10007/0342 до набрання рішенням суду законної сили. Копія ухвали направлена для виконання на адресу Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), та на адресу АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 34-36). 26 листопада 2020 року АТ «Ощадбанк» списано безготівково зараховані кошти з рахунку ОСОБА_1 у розмірі 17002,80 грн. Кошти направлено на погашення арештованої суми (а.с. 62). Постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. від 19 січня 2021 року відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2020 року, знято арешт з грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 (а.с. 135). 28 січня 2021 року, АТ «Державний ощадний банк України» на рахунок ОСОБА_1 повернуто суму коштів в розмірі 17002,80 грн., що визнається учасникам справи. Так, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги в частині посилання на те, що рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є поточним та не відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання спеціальних та інших рахунків, звернення на які заборонено законом, не заслуговують на увагу, оскільки питання правомірності накладення приватним виконавцем на вказаний рахунок арешту було вирішено судом в іншій справі. Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Відповідно до положень ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», зокрема, визначено порядок примусового списання коштів без доручення клієнта. Так, вищевказаною Інструкцією передбачено, що примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків (п. 5.2). Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в додатку 5, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції та цій главі. У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається (п. 5.5). Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 8 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції (п. 5.6.). Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог (п. 5.9). У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції (п. 5.10.). Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом. Примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника. Банк не пізніше ніж наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором) (п. 5.11). Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 27 серпня 2020 року, 28 серпня 2020 року, 01 жовтня 2020 року, у АТ «Ощадбанк» була відсутня платіжна вимога стягувача, що свідчить про безпідставність таких списань. При цьому, посилання АТ «Ощадбанк» на платіжну вимогу приватного виконавця від 05 листопада 2020 року є безпідставним, оскільки грошові кошти у розмірі 17002,80 грн., списані на підставі цієї вимоги, Банком повернуто на рахунок ОСОБА_1 за власною ініціативою. Колегією суддів також не приймаються доводи апеляційної скарги щодо наявності постанови приватного виконавця від 08 липня 2020 року про арешт коштів на рахунку ОСОБА_1 , оскільки вказана постанова не є підставою саме для списання коштів, натомість накладення арешту та списання грошових коштів з рахунку є окремими виконавчими діями. Також, судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на порушення АТ «Ощадбанк» п. 5.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з її рахунку. Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Право на отримання процентів за користування безпідставно списаними коштами прямо передбачено Законом. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення безпідставних грошових коштів та процентів. Стягнена судом сума за процентами відповідає вимогам позивача та наведеним нею розрахункам, що не спростовані відповідачем. Доводи апеляційної скарги в цій частині про порушення судом першої інстанції норм процесуального або неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження. Разом з тим, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 33000 грн. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Так, встановлено, що у зв`язку з безпідставним списанням всіх грошових коштів, які надходили на рахунок ОСОБА_1 , остання була позбавлена можливості користуватися цими коштами, що беззаперечно свідчить про зміни її звичайного способу життя, що призвело до фізичних та душевних страждань. Разом з тим, оцінюючи характер, обсяг та ступінь моральних страждань заподіяних позивачу, наслідки таких протиправних дій відповідача, які призвели до моральних страждань завданих, суд першої інстанції не врахував, що списання цих коштів, хоча і з порушенням такого порядку, проте було здійснено з рахунку ОСОБА_1 як боржника на виконання рішення суду. При цьому, рішення суду є обов`язковим на всій території України, складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума стягнутої на користь позивача моральної шкоди у розмірі 33000 грн. підлягає зменшенню до 5000 грн., що буде відповідати засадам розумності та справедливості. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції на підставі ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 з 33000 грн. до 5000 грн. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, розмір судового збору, стягнутий з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року по цій справі, також підлягає зменшенню пропорційно до задоволених позовних вимог (69,12%), а саме з 840,80 грн. до 581,19 грн. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року у цій справі - змінити, зменшивши розмір стягнутої з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 33000 грн. до 5000 (п`ять тисячі) гривень. Зменшити розмір судового збору, стягнутий з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави з 840,80 грн. до 581 (п`ятсот вісімдесят одна) гривень 19 копійок. В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 20 грудня 2021 року. Головуючий: Судді: