Постанова Одеський апеляційний суд № 946/8359/21

Номер провадження: 33/813/1472/21 Номер справи місцевого суду: 946/8359/21 Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.12.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 946/8359/21 Номер провадження: 33/813/1472/21 Одеський апеляційний суд у складі: - головуючого судді - Заїкіна А.П., - за участю секретаря судового засідання Янковської Ю.Л., Особи, які прийняли участь у судовому засіданні: - захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Жекало Ігор Сергійович, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Жекала Ігора Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, встановив: Вищезазначеною постановою суду притягнуто ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі - 454 грн.. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2021 року виправлено описку, допущену в частині розміру штрафу. В резолютивну частину постанови додано абзац: «Засіб вчинення правопорушення (плавзасіб) Galia №ROU 0535TL - конфіскувати». Відповідно до змісту постанови суду першої інстанції, 04 жовтня 2021 року, приблизно о 15:00 год., на 76 км. річки Дунай на відстані близько 300 м. від прикордонного знаку 1381 (ділянка відповідальності ВПС «Ізмаїл»), було встановлено громадянина Румунії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) спільно з громадянином Румунії ОСОБА_4 громадянином Румунії ОСОБА_5 на двох плавзасобах типу Delta № ROU 02-JR та тип Galia № НОМЕР_1 порушивши державний кордон з Румунією та Україною, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.01.1991 р. без дозволу відповідних органів влади. На підставі вищевикладених обставин, співробітником відділу прикордонної служби складено протокол серії ПдРУ № 027592 від 04.10.2021 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Жекало Ігор Сергійович, діючий в інтересах ОСОБА_1 , зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням діючого законодавства. Судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи. Посилаючись на такі доводи, адвокат Жекало Ігор Сергійович, діючий в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Так відповідно до санкції ч. 2 ст. 204-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб. Об`єктивною стороною досліджуваного правопорушення є - перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України та бажає вчинити такі протиправні дії. Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, яка визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України. Так, охорона Державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України. Матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 винен у вчиненні адміністративного правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, що підтверджується відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №027592 від 04.10.2021 року, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04.10.2021 року, рапортом помічника начальника відділу-начальника відділення ДІПС впс «Ізмаїл» від 04.10.2021 року, схемою виявлення порушників лінії Державного кордону України, поясненнями правопорушника, в яких зазначено, що ОСОБА_2 по неуважності заплив у Кілійське гирло річки Дунай в районі 76 км.. Відповідно до змісту постанови суду першої інстанції, громадянин Румунії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) у судовому засіданні вину визнав. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина громадянина Румунії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП у повному обсязі доведена. Однак, суд першої інстанції не врахував, що конфіскація засобу вчинення правопорушення (плавзасіб) Galia № НОМЕР_1 є занадто надмірною санкцією, з огляду на наступне. Санкцією ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади у виді накладення штрафу від п`ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення. Аналіз даної норми дає підстави вважати, що обов`язковій конфіскації підлягають знаряддя та засоби, що використовувалися для незаконного перетинання державного кордону України. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Вирішуючи питання щодо законності, справедливості, доцільності та пропорційності застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді конфіскації плавзасобу, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Вказаний критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів. Апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду про те, що у даному конкретному випадку конфіскація плавзасобу, який належить ОСОБА_2 , з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, є обґрунтованою, оскільки таке стягнення, як на думку апеляційного суду, незважаючи на те, що воно передбачено санкцією статті закону, є надмірним, оскільки його застосування не відповідає принципу розумності та не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи власника майна. Апеляційний суд вважає, що в даній справі, з огляду на конкретні обставини вчиненого правопорушення та особи правопорушника, застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації плавзасобу фактично може негативно відобразиться на матеріальному достатку правопорушника, який на законних підставах володіє цим майном, а тому не буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, що не узгоджується з вимогами ст. 6 «Про право на справедливий суд» Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (1950 року), ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, що свідчать про легальне і правомірне володіння ОСОБА_1 вилученим у нього плавзасобом, апеляційний суд приходить до висновку про те, що районний суд прийняв помилкове рішення щодо конфіскації вилученого у Нікулєску Констянтіна плавзасобу Galia № НОМЕР_1 , що кореспондується з положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За наведених обставин оскаржувана постанова підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини постанови посилання на конфіскацію плавзасобу. На підставі наведеного, керуючись ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеський апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Жекала Ігора Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_6 , задовольнити частково. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, з врахуванням постанови цього ж суду від 05 жовтня 2021 року про виправлення описки, - змінити в частині накладення адміністративного стягнення. Виключити з резолютивної частини постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, з врахуванням постанови цього ж суду від 05 жовтня 2021 року про виправлення описки, вказівку про конфіскацію засобу вчинення правопорушення - (плавзасіб) Galia №ROU 0535TL. Плавзасіб Galia № НОМЕР_1 повернути власнику або уповноваженій ним особі. В решті постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду: А.П. Заїкін