Постанова 4812 № 479/343/20

16.12.21 22-ц/812/1876/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 479/343/20 Провадження № 22-ц/812/1876/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участі представника прокуратури Яценко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О.В., в приміщенні того ж суду, за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Мельничука В. в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Кривоозерського професійного аграрного ліцею до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, - В С Т А Н О В И В : В березні 2020 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, діючи в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Кривоозерського професійного аграрного ліцею звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом директора Кривоозерського професійного аграрного ліцею Бачинської О.М. 116-к від 07.07.2017, звільнено ОСОБА_2 з посади робітника з обслуговування будівель ліцею. Зазначене звільнення здійснене з порушенням закону, тому постановою Верховного Суду у справі №479/568/17 від 09.10.2019 задоволено позов ОСОБА_2 до Кривоозерського ПАЛ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з професійного навчального закладу на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 400 грн. На виконання зазначеної постанови наказом виконувача обов`язків директора Кривоозерського ПАЛ №172-к від 06.11.2019 ОСОБА_2 поновлено на раніше займаній посаді. Таким чином, згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України є доведеним встановлений судом факт звільнення ОСОБА_2 із посади з порушенням вимог трудового законодавства. На виконання постанови Верховного Суду ОСОБА_2 06.11.2019 і 21.11.2019 за рахунок коштів аграрного ліцею було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71 868 грн (без врахування обов`язкових платежів), що підтверджується платіжним дорученням №531 та №533 від 06.11.2019, №562 від 21.11.2019. Порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі та виплату в зв`язку з цим коштів, допущене з вини колишнього директора Кривоозерського ПАЛ ОСОБА_1 (звільнена з посади директора наказом Департаменту освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації №715-к від 10.12.2019), що також доведено у судовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Пунктом 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. Згідно з п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 11.11.1992 при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулося з порушенням закону, то у винної у цьому особи - ОСОБА_1 , якою видано незаконний наказ про звільнення, виник обов`язок відшкодувати державній установі завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 71 868 грн. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку, згідно з ч. 4 ст. 136 зазначеного Кодексу, провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу, яким у даному випадку є департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації. Статтею 131 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 4, 56 ЦПК України. Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. При складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залучення мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Недодержання законодавства про оплату праці органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державної та комунальної форми власності, а також їх службовими особами безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди сплачуються з державного чи місцевого бюджетів. Пунктом 7 ч. 5 ст. 22 БК України визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Зайве витрачання коштів бюджету призводить до порушення принципів збалансованості та цільового використання бюджетних коштів, які визначені ст. 7 БК України. Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Зі змісту положень ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У даному випадку прокурором здійснюється представництво інтересів держави у суді в особі департаменту освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації і Кривоозерського ПАЛ у зв`язку із не виконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді з огляду на наступне. Відповідно до п. п. 1, 5, 6, 7 Положення про департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації №257-р від 21.06.2018, департамент є структурним підрозділом облдержадміністрації, який здійснює управління закладами освіти. З цією метою департамент освіти і науки забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів та має право представляти в установленому порядку свої інтереси в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції. Відповідно до п. п. 1.1, 6.1, Статуту Кривоозерського професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №260 від 17.02.2020, Кривоозерський ПАЛ є державним професійно - технічним навчальним закладом, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України, перебуває під управлінням Міністерства та місцевого органу управління професійно-технічною освітою. Разом з тим, п. п. 1 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України №831-р від 25.10.2017 «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» виконання повноважень із оперативного управління майном професійно-технічних закладів освіти, здійснення їх матеріально-технічного і фінансового забезпечення та контролю за провадженням фінансово - господарської діяльності передано облдержадміністраціям. Таким чином, департамент освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації є вищестоящим органом у порядку підлеглості відносно Кривоозерського ПАЛ, а отже - органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами. Оскільки кошти, виплачені державною установою ОСОБА_2 , є також її майном, саме Кривоозерському ПАЛ завдано шкоди внаслідок перерахування незаконно звільненому працівникові відповідних коштів. За таких обставин право пред`явлення позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, належить департаменту освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації та Кривоозерському ПАЛ. Місцевою прокуратурою 31.01.2020 на адресу департаменту освіти і науки облдержадміністрації скеровано інформацію про наявність підстав для звернення з регресним позовом до ОСОБА_1 з проханням повідомити про намір самостійно звернутись до суду за захистом інтересів держави. Листом від 10.02.2020 департаментом повідомлено прокурора про вжиття заходів із притягнення відповідача до матеріальної відповідальності відповідно до ст. ст. 132, 133 КЗпП України та її звільнення. При цьому питання про звернення до суду з відповідним позовом не вирішувалось. Про відсутність факту звернення з позовом на захист інтересів держави повідомлено і Кривоозерським ПАЛ у листі від 13.02.2020. Така позиція, на думку прокурора, не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання департаментом освіти і науки облдержадміністрації і Кривоозерським ПАЛ своїх повноважень по захисту інтересів держави та є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді. Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2021 року задоволено позовну заяву заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Мельничука В. в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Кривоозерського професійного аграрного ліцею до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кривоозерського професійного аграрного ліцею завдану внаслідок незаконного звільнення працівника ОСОБА_2 шкоду в сумі 71 868 грн., а також на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі 2102 грн. Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачка через свого представника адвоката Вялову І.М. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального прав, просила скасувати рішення суду від 22 липня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що позов прокурором в даній справі подано в інтересах держави, однак жодним чином не обґрунтовано порушення інтересів держави, лише перелічені норми бюджетного законодавства, КЗпП та Закону України «Про прокуратуру» та зазначено, що у даній справі наявний як держаний, так і суспільний інтерес, проте який саме не вказано. Також вказує, що місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на одному з таких принципі як принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Згідно пункту 1.4 Статуту засновником закладу є Міністерство освіти і науки України. Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» до завершення передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти повноваження з призначення на посаду директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з бюджетів міст обласного значення - обласних центів, їх заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності делеговано міським радам. Враховуючи вищевикладене, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", мав до подання позову звернутись до відповідного органу для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Лише після невжиття заходів реагування у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу, що дає підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави. Вважає, що прокурором не доведено дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, оскільки, в матеріалах справи відсутні будь - які листи чи запити, чи звернення Первомайської місцевої (наразі окружної) прокуратури Миколаївської області до відповідних органів щодо порушення прав держави, тому фактично даний позов поданий прокурором не в інтересах держави, захист інтересів якої не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. Наявні у матеріалах справи листи (запити) прокурора про надання інформації є неналежними та недопустимими в розумінні ст. 77,78 ЦПК України, оскільки, не підтверджують факт звернення прокурора до відповідних органів про наявність підстав для подання позову до суду. Таким чином, на думку апелянта, у даному випадку прокурор не підтвердив підстав для представництва інтересів держави на момент звернення до суду з позовом, що взагалі виключало розгляд заявленого у цій справі позову по суті. З урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» саме Миколаївська обласна державна адміністрація, яка фінансує діяльність ліцею, здійснює управління ним та контроль за його фінансово-господарською діяльністю, зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів, у зв`язку з чим вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів місцевого бюджету, інтереси якої є складовою інтересів держави, а тому саме вона є належним позивачем у цій справі. Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.05.2019 у справі №911/1497/18 та від 30.07.2020 у справі №904/5598/18. Відповідно до Положення про департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Затвердженого Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації 21 червня 2018 року N 257-р Департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - департамент) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, який утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Миколаївської області забезпечує виконання покладених на департамент завдань. Департамент підпорядкований голові Миколаївської обласної державної адміністрації, підзвітний і підконтрольний Міністерству освіти і науки України, (п. 1 та 2 Положення). Згідно з п. 1 положення «Про Міністерство освіти і науки України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України за вих. № 1/11-9371 від 25.10.2019 року, адресованого Первомайській місцевій прокуратурі Миколаївської області, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 25 жовтня 2017 року №831-р, в якому передбачено тимчасово, до завершення процедури передачі з державної власності у комунальну власність підпорядкованих МОН державних закладів професійної (професійно- технічної) освіти, передачу окремих функцій з управління обласним, Київській міській державним адміністраціям, зокрема: 1) здійснення матеріально- технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності; 2) призначення на посаду директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з обласних бюджетів, бюджету м. Києва, за результатами конкурсів шляхом укладення строкового трудового договору (контракту); 3) заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи зазначене, вирішення порушених у листі питань, щодо представництва інтересів держави в суді щодо відшкодування шкоди, завданої Кривоозерському професійному агарному ліцею винними протиправними діями працівника належить до повноважень Миколаївської обласної державної адміністрації, в інтересах якої і повинен був звертатись до суду прокурор та яку повинен був повідомити про звернення ним до суду в інтересах держави в особі Миколаївської обласної адміністрації. Відповідно до листа Кривоозерського професійного аграрного ліцею від 22.04.2020 року за вих. №184, виплату коштів на виконання рішення Кривоозерського районного суду від 11.05.2019 року ОСОБА_2 було здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету спеціального фонду. Також, згідно з п. 3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради. Відповідно до п.п.4,5,7,9 ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. Таким чином, з наведеного вбачається, що Кривоозерський професійний аграрний ліцей є підзвітним і підпорядкованим Миколаївській обласній державній адміністрації, та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету та розпоряджається коштами у межах затвердженого держадміністрацією кошторису. У свою чергу Миколаївська обласна державна адміністрація, як головний розпорядник коштів зобов`язана контролювати за бюджетними зобов`язаннями своїх структурних підрозділів, як розпорядників коштів нижчого рівня. Враховуючи вищенаведені норми законодавства, апелянт вважає, що позов заявлено в інтересах неналежного позивача - Департаменту освіти і науки Миколаївської державної адміністрації, оскільки не надано доказів порушення його прав, а за захистом до суду може звернутись лише та особа, права якої порушено. Також вважає, що не надано доказів завданої шкоди і доказів права на представництво прокурором інтересів держави в суді в порядку статей 13 та 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор неправильно визначив особу, інтереси якої порушено та уповноважену на звернення до суду в цих правовідносинах. Вказує, що прокурор повинен був звернутись до суду в інтересах Міністерства освіти і науки України та Миколаївської обласної державної адміністрації, попередньо повідомити їх в розумний строк про звернення ним до суду в їх інтересах. Від заступника керівника окружної прокуратури Сілецької О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга відповідачки є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки посилання на не підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в частині порушення таких інтересів не відповідає дійсності. Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави. У п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 висловлена позиція про те, що «інтереси держави» відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. У постанові від 05.11.2019 в справі №04/4585/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (з питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 25.09.2018 у справі №822/238/15. Кривоозерський професійний аграрний ліцей, в силу приписів ч. ч. 1,3 ст. 79 Закону України «Про освіту», ч. ч. 4, 5 ст. 50 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» та п. п. 1.1, 7.1, 7.2, 7.9 Статуту Кривоозерського професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №260 від 17.02.2017, є державним професійно-технічним навчальним закладом, фінансування діяльності якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а майно такого закладу належить до об`єктів права власності держави. Положеннями ст. ст. 5, 7, п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України унормовано принципи здійснення розпорядниками бюджетних коштів їх цільового, результативного та ефективного використання, недопущення випадків порушення принципів збалансованості та цільового використання бюджетних коштів. За таких обставин недодержання законодавства про оплату праці, в тому числі в частині повернення до бюджету виплачених незаконно звільненим працівника коштів, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державної та комунальної форми власності, а також їх службовими особами, безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди сплачуються з державного чи місцевого бюджетів. Зазначене вказує на наявність порушення інтересів держави в частині своєчасності та повноти наповнюваності бюджету, ефективності його виконання, а тому свідчить про існування у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Також звертає увагу, що за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, які не носять загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. При цьому, органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Вказане повністю спростовує твердження представника відповідача про відсутність порушення інтересів держави внаслідок спричинення збитків місцевому бюджету, навіть за умови можливості їх завдання бюджету саме такого рівня. Також прокурор вважає хибним твердження представника відповідача про порушення прокурором порядку підтвердження наявності не здійснення чи неналежного здійснення уповноваженими на захист інтересів держави в суді органами їх захисту. Первомайською місцевою (наразі - окружною) прокуратурою 31.01.2020 та 11.02.2020 на адресу департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації та Кривоозерського професійного аграрного ліцею скеровано листи, якими уповноваженим на захист інтересів держави суб`єктів вказано на порушення інтересів держави та запропоновано самостійно вжити заходів до їх захисту шляхом звернення із відповідним позовом до суду. У листах департаменту від 10.02.2020 і ліцею від 13.02.2020 місцеву прокуратуру було поінформовано про не вжиття такими уповноваженими на захист інтересів держави органами заходів представницького характеру та взагалі заперечено факт таких порушень. За такого прокурором вказано уповноваженим на захист інтересів держави органам про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачами висловлено позицію, з якої вбачається відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду. Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності позивачів про порушення інтересів держави як із інформування прокурором, так і через прийняття ліцеєм участі у попередній справі у статусі відповідача та здійснення ним виплат коштів за рахунок бюджетних асигнувань), та повноважень на звернення до суду уповноваженими суб`єктами - департаментом освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації та Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм - не було вжито та не планувалось до вжиття заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчило та свідчить на даний час про пасивну поведінку уповноважених органів, могло мати своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді. За такого вважає, що у прокурора на момент звернення до суду з вказаним позовом були всі правові підстави для захисту інтересів держави в суді через нездійснення такого захисту уповноваженими органами. Також вказує, що не відповідають дійсності і твердження апелянта про невірне обрання прокурором у якості позивача Департаменту освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації, оскільки відповідно до ст. 136 КЗпП України, у випадках повної матеріальної відповідальності покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку, згідно з ч. 4 ст. 136 зазначеного Кодексу, провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. Зміст поняття вищестоящого в порядку підлеглості органу втілює у собі функціональне та загальне підпорядкування одного суб`єкта (підприємства, установи, організації) правовідносин іншому шляхом здійснення управлінського, координуючого, фінансового та іншого впливу на діяльність такого суб`єкта. Відповідно до положень абз. 5 ст. 6 Закону України «Про професійну (професійно-технічну» освіту», до органів управління професійною (професійно-технічною) освітою належать, зокрема, обласні державні адміністрації, а також створені ними структурні підрозділи з питань професійної (професійно-технічної) освіти (місцеві органи управління професійною (професійно-технічною) освітою). В силу приписів п. 1, п. п. 9 п. 5, п. п. 2, 5, 11, 12, 54 п. 6, п. п. 7, 10 п. 7 Положення про департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації №257-р від 21.06.2018, департамент є структурним підрозділом облдержадміністрації, на який покладено забезпечення виконання завдань облдержадміністрації щодо управління закладами освіти, в тому числі в частині координації їх діяльності, забезпечення планування видатків на освітні потреби та ефективного і цільового використання відповідних бюджетних коштів. Крім того, за п. п. 1.1, 6.1, Статуту Кривоозерського професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №260 від 17.02.2020, Кривоозерський ПАЛ є державним професійно- технічним навчальним закладом, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України, перебуває під управлінням Міністерства та місцевого органу управління професійно-технічною освітою, яким, враховуючи викладене, являється саме департамент відповідної облдержадміністрації. За таких обставин департамент освіти і науки облдержадміністрації виконує управлінські та координуючі функції стосовно Кривоозерського ПАЛ, а тому є вищестоящим органом у порядку підлеглості відносно такого професійно-технічного навчального закладу та органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Отже, вважає, що прокурором вірно обрано департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації позивачем у даній справі. Посилаючись на викладене, просить апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22.07.2021 у справі №479/343/20 - без змін. В попередньому судовому засіданні представник відповідачки підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги. Прокурор не визнав доводи апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, надавши пояснення аналогічні відзиву на апеляційну скаргу. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ОСОБА_1 згідно контракту від 15 серпня 2018 року, укладеного між Департаментом освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації та нею, була призначена на посаду директора Кривоозерського професійного аграрного ліцею строком на 1 рік з 15 серпня 2018 року по 15 серпня 2019 року. Наказом директора Кривоозерського ПАЛ Бачинської О.М. за №116- к від 07 липня 2017 року звільнено ОСОБА_2 з посади робітника з обслуговування будівель ліцею. Постановою Верховного Суду у справі №479/568/17 від 09 жовтня 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 до Кривоозерського ПАЛ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто з професійного навчального закладу на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90400 грн. 06 листопада 2019 року в.о. директора ПАЛ видано наказ №172-к, яким передбачено поновити ОСОБА_2 на посаді робітника з обслуговування будівель з 07 липня 2017 року та здійснити виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно виконавчого листа. Згідно даних листа Кривоозерського професійного аграрного ліцею за вих.№99 від 21 лютого 2020 року на виконання Постанови Верховного суду, без вирахувань в дохід держави, на особовий рахунок ОСОБА_2 зараховані кошти в сумі 71868 грн.: 41802.28 грн.(в тому числі 3001,51 грн. - сума заробітної плати), що підтверджується платіжним дорученням №531 від 06 листопада 2019 року; 33067,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням №562 від 21 листопада 2019 року. Наказом Департаменту від 10 грудня 2019 року за №751-к відповідачку ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючої обов`язки директора Кривоозерського ПАЛ, згідно з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджено даними Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації за вих. №635/06/01-01.17 від 10 лютого 2020 року. Проаналізувавши зазначені обставини, а також положення п.8 ч.1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України, п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", суд першої інстанції дійшов висновку що відповідачка як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам справи та законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Так, згідно з п.8 ч.1 ст.134 КЗпП відповідно до законодавства службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівників на іншу роботу несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству, установі, організації. Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ч.1 ст.134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками). Згідно з п.8 ч.1 ст.134 КЗпП суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу. Слід пам`ятати, що у такому випадку прямою дійсною шкодою є грошові суми, виплачені звільненому чи переведеному працівникові за період вимушеного прогулу чи виконання нижчеоплачуваної роботи (якщо суд поновив звільненого з роботи працівника або ж визнав переведення неправомірним). Судом правильно на підставі аналізу матеріалів справи встановлено, що на час звільнення працівника Кривоозерського професійного аграрного ліцею ОСОБА_2 директором даного ліцею була ОСОБА_1 на підставі контракту від 15 серпня 2018 року, укладеного між Департаментом освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації та нею. Як убачається з наказу №116- к від 07 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади робітника з обслуговування будівель ліцею, він видавався за підписом директора даного ліцею ОСОБА_1 , отже відповідачка і є тією службовою особою, за наказом якої відбулося звільнення працівника закладу. Матеріалами справи встановлено, що постановою Верховного Суду у справі №479/568/17 від 09 жовтня 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 , поновлено його на посаді робітника з обслуговування будівель ліцею та стягнуто Кривоозерського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90400грн. Даним судовим рішенням встановлено незаконність звільнення зазначеного працівника ліцею. Відповідачкою дані висновки під час розгляду справи, рішення у якій переглядається, не спростовані. На виконання постанови Верховного суду наказом № 172-к від 06 листопада 2019року ОСОБА_2 поновлено на посаді робітника з обслуговування будівель з 07 липня 2017 року. Згідно даних листа Кривоозерського професійного аграрного ліцею за вих.№99 від 21 лютого 2020 року на виконання Постанови Верховного суду, без вирахувань в дохід держави, на особовий рахунок ОСОБА_2 зараховані кошти в сумі 71868 грн., з яких 41802,28 грн. (в тому числі 3001,51 грн. - сума заробітної плати), згідно платіжного доручення №531 від 06 листопада 2019 року та 33067,23 грн., згідно платіжного доручення №562 від 21 листопада 2019 року. Розмір виплаченого поновленому на роботі працівнику заробітку за час вимушеного прогулу відповідачкою під час розгляду даної справи, не оспорюється. Свідчать матеріали справи також про наявність в діях відповідачки всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправної поведінки, яка виявилась у прийнятті незаконного наказу про звільнення працівника; завданої шкоди внаслідок визнання їх незаконними та скасування у вигляді сплати Кривоозерським професійним аграрним ліцеєм коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику; причинного зв`язку між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідачки, а також вина заподіювача шкоди, як керівника закладу, який видав незаконний наказ. Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому згідно п.8 ст. 134 КЗпП України службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу, є суб`єктами повної матеріальної відповідальності. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками). До довідки Кривоозерського професійного аграрного ліцею від 24.11.2021р. № 388 про те, що у 2019р. ОСОБА_1 було притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середньомісячного заробітку у розмірі 9509,80грн. в зв`язку з виплатою ліцеєм коштів, пов`язаних з поновленням на посаді на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2019р. ОСОБА_2 , якого було звільнено на підставі наказу за підписом ОСОБА_1 , апеляційний суд відноситься критично, так як вона не підкріплена належними фінансовими документами. Крім того, в ній зазначено рішення, яке не має відношення до обставин, які є предметом розгляду у даній справі. В той же час, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 було притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі середньомісячного заробітку згідно наказу Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації № 116-к від 22.03.2019р., а не Кривоозерського професійного аграрного ліцею. Підставою притягнення її до відповідальності в зазначеному наказі вказано результати ревізії Кривоозерського професійного аграрного ліцею, проведеної Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, за період з 01.01.2016р. по 31.10.2018р., якою встановлено , що період з 10.11.2016р. по 31.10.2018р. було проведено видатки на оплату праці з нарахуванням в сумі 204,14 тис. гривень старшому майстру, посада якого не передбачена штатним розписом навчального закладу, крім того відповідно до рішень суду та постанов контролюючих органів про накладення штрафних санкцій в порушення пунктів 5,28,43 постанови КМУ № 228 від 28.02.2002р. проведено виплати середнього заробітку, не передбачені кошторисом, за затримку розрахунку при звільненні працівників, за час вимушеного прогулу, судового збору, штрафних санкцій у загальній сумі 61,0 тис. гривень. Тому у зв`язку з заподіяною установі шкодою з причини зайвих грошових коштів на загальну суму 265,14грн. і відповідно до ст. 132 КЗпП України ОСОБА_1 було притягнуто до зазначеної матеріальної відповідальності. Отже зазначені в наказі суми не співпадають із сумою, яка була виплачена ОСОБА_2 на виконання постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019р. Не співпадає також період, за фінансові порушення в якому, Бачинську було притягнуто до матеріальної відповідальності за наказом Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації № 116-к від 22.03. 2019р. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність повноважень прокурора на пред`явлення позову, а також пред`явлення позову в інтересах неналежного позивача - Департаменту освіти і науки Миколаївської державної адміністрації, так як прокурор повинен був звернутись до суду в інтересах Міністерства освіти і науки та Миколаївської обласної державної адміністрації, попередньо повідомивши їх в розумний строк про звернення ним до суду в їх інтересах, слід зазначити наступне. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини де сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року). Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року по справі № 304/1196/16-ц, провадження № 61-18698 св18. У позовній заяві прокурором визначено орган, який уповноважений державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах та підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що, в свою чергу, відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» відноситься до «виключних випадків», які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді, за такого апеляційний суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що позов пред`явлено в інтересах неналежних позивачів, так як належними позивачами на думку апелянта мали бути Міністерство освіти і науки України та Миколаївська обласна державна адміністрація. При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідно до п. 1.1, 2.2, Статуту Кривоозерського професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 260 від 17 лютого 2017р., Кривоозерський професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня. Професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку. Відповідно до п.6.2 Статуту керівництво діяльністю професійного ліцею здійснює директор, який призначається на посаду Міністерством освіти і науки України за результатами конкурсу шляхом укладання контракту. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку, згідно з ч. 4 ст. 136 КЗпП України провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. Зміст поняття вищестоящого в порядку підлеглості органу втілює у собі функціональне та загальне підпорядкування одного суб`єкта (підприємства, установи, організації) правовідносин іншому шляхом здійснення управлінського, координуючого, фінансового та іншого впливу на діяльність такого суб`єкта. Згідно п. п. 1.9, 6.1 Статуту Кривоозерського професійного аграрного ліцею, Міністерство освіти і науки України, місцевий орган управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених актами законодавства здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства і Статуту та приймають відповідні рішення в разі їх порушень. Професійний ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами. Відповідно до положень ч. 5 ст. 6 Закону України «Про професійну (професійно-технічну» освіту», до органів управління професійною (професійно-технічною) освітою належать, зокрема, обласні державні адміністрації, а також створені ними структурні підрозділи з питань професійної (професійно-технічної) освіти (місцеві органи управління професійною (професійно-технічною) освітою). В силу приписів п. 1, п. 5.9, п.6.2, 6.5, 6.11, 6.12, 6.54, 7.7, 7.10 Положення про департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації №257-р від 21.06.2018, департамент є структурним підрозділом облдержадміністрації, на який покладено забезпечення виконання завдань облдержадміністрації щодо управління закладами освіти, в тому числі в частині координації їх діяльності, забезпечення планування видатків на освітні потреби та ефективного і цільового використання відповідних бюджетних коштів, призначення на посаду керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, фінансування яких здійснюється з обласного бюджету, представлення в установленому порядку своїх інтересів в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції, здійснення в межах своїх повноважень перевірки з питань додержання підпорядкованими закладами (установами) норм бюджетного законодавства, законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тощо. Отже, Кривоозерський ПАЛ є державним професійно - технічним навчальним закладом, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України, перебуває під управлінням Міністерства освіти і науки України та місцевого органу управління професійно-технічною освітою. Разом з тим, п. п. 1 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України №831-р від 25.10.2017 «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти передано для тимчасового виконання повноваження з: організації діяльності регіональних рад професійно-технічної освіти; оперативного управління майном закладів освіти; здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності; оголошення та проведення конкурсів на заміщення вакантних посад директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з обласних бюджетів, бюджету м. Києва; призначення на посаду та звільнення директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з обласних бюджетів, бюджету м. Києва, тощо передано облдержадміністраціям. Міським радам міст обласного значення - обласних центрів передано такі ж повноваження стосовно закладів освіти, фінансування яких здійснюється з бюджетів міст обласного значення - обласних центрів. Згідно п. п. 7.1 7.4 Статуту професійний ліцей є неприбутковим закладом. Фінансування професійної підготовки робітників, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників, у межах обсягів державного замовлення та/або регіонального замовлення, здійснюється відповідно до законодавства. Додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників понад державне замовлення, професійно-технічне навчання, підготовку та підвищення кваліфікації робітників відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами в межах ліцензованих обсягів,у тому числі підготовку і перепідготовку робітників та за замовленнями би зайнятості населення; плата за надання додаткових освітніх послуг; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів та надання інших послуг населенню; доходи від надання в оренду приміщень; споруд, обладнання в установленому законодавством порядку; валютні надходження;добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1222 «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами, освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування»; кошти, що отримані професійним ліцеєм за надання платних послуг, визначених Переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними дами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 27 серпня 2010 р. №

796. Відповідно до частини другої статті 85 Бюджетного кодексу України професійний ліцей протягом бюджетного періоду може отримувати видатки на функціонування одночасно з різних бюджетів, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального Функції управління майном, яке закріплене за ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України (п. 7.9 Статуту). Правовий статус та повноваження місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та іншими законами України. Безпосередні повноваження обласних державних адміністрацій у галузі управління професійною (професійно-технічною) освітою визначені у ст. 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема, реалізація державної політики в галузі науки та освіти, та ст. 9 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки; створення відповідно обласних органів управління професійною (професійно-технічною) освітою; інші повноваження відповідно до закону. Реалізацію визначених законодавством повноважень обласна державна адміністрація здійснює завдяки своїй структурі, яка складається з голови ОДА, його заступників, апарату облдержадміністрації (на яке покладено правове, організаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовка аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, подання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації); департаментів та управлінь, які є юридичними особами публічного права. Статтею 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено організацію діяльності структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а саме, що структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також створені ними структурні підрозділи з питань професійно-технічної освіти (місцеві органи управління професійно-технічною освітою) належать до органів управління професійно-технічною освітою ( ст.6 Закону України «Про професійно-технічну освіту»). Місцевим органом управління професійною (професійно - технічною) освітою на території Миколаївської області, через який Держава та облдержадміністрація реалізує повноваження в галузі освіти, є Департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації (далі Департамент), що витікає із повноважень визначених у Положенні про департамент освіти і науки Миколаївської ОДА (затверджене розпорядженням голови Миколаївської ОДА від 21.06.2018 №257-р). Згідно з Бюджетним кодексом України до трансфертів, що надаються з Державного бюджету України, місцевим бюджетам належить субвенція на підготовку робітничих кадрів. Субвенція на підготовку робітничих кадрів спрямовується на оплату поточних видатків професійно-технічних та інших навчальних закладів державної та комунальної власності, які надають послуги з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення. Розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської міської державної адміністрації, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет згідно із законодавством. Субвенція спрямовується на оплату поточних видатків професійно-технічних та інших навчальних закладів державної та комунальної власності, які надають послуги з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення. Матеріали справи містять дані, що фінансування діяльності ліцею здійснює Миколаївська обласна державна адміністрація, яка також здійснює управління ним та контроль за його фінансово-господарською діяльністю, зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів, через підпорядкований їй департамент освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації, який з одного боку є її структурним підрозділом, а з іншого - юридичною особою публічного права, яка має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки. За такого, департамент освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації виконує управлінські та координуючі функції стосовно Кривоозерського ПАЛ, а тому є вищестоящим органом у порядку підлеглості відносно такого професійно-технічного навчального закладу та органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Отже, прокурором вірно обрано департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації позивачем у даній справі. Оскільки кошти, виплачені державною установою ОСОБА_2 , є також її майном, саме Кривоозерському ПАЛ завдано шкоди внаслідок перерахування незаконно звільненому працівникові відповідних коштів. За таких обставин право пред`явлення позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, належить департаменту освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації та Кривоозерському ПАЛ. При цьому колегія суддів враховує, що згідно норм ст. ст. 130, 134, 237 КЗпП України грошові суми середнього заробітку за вимушений прогул віднесено до прямої дійсної шкоди, яка може бути стягнута з службової особи, незалежно від джерел їх походження з урахуванням видатків, які були сплачені роботодавцем у зв`язку з виплатою працівникам заробітку за час вимушеного прогулу. Місцевою прокуратурою 31.01.2020 на адресу департаменту освіти і науки облдержадміністрації скеровано інформацію про наявність підстав для звернення з регресним позовом до ОСОБА_1 з проханням повідомити про намір самостійно звернутись до суду за захистом інтересів держави. Листом від 10.02.2020 департаментом повідомлено прокурора про вжиття заходів із притягнення відповідача до матеріальної відповідальності відповідно до ст. ст. 132, 133 КЗпП України та її звільнення. При цьому питання про звернення до суду з відповідним позовом не вирішувалось. Про відсутність факту звернення з позовом на захист інтересів держави повідомлено і Кривоозерським ПАЛ у листі від 13.02.2020. Така позиція департаменту та ліцею не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання департаментом освіти і науки облдержадміністрації і Кривоозерським ПАЛ своїх повноважень по захисту інтересів держави, що правомірно розцінене прокуратурою як підстава для представництва прокуратурою інтересів держави в суді. Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Тому, враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року