Постанова 4876 № 908/2287/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2021 року м. Дніпро Справа № 908/2287/17 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів: Подобєда І.М., Чус О.В. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі№ 908/2287/17 (суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 20.02.2018 р.) за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", м. Запоріжжя про стягнення 277 740 489, 29 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення заборгованості у розмірі 277 740 489,29 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач оплату за переданий газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 р. здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором. Сума простроченого та несплаченого основного боргу за договором складає 191 364 989,99 грн. за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року, також нараховано 38 048 531,88 грн. пені, 9 422 335,55 грн. 3 % річних та 38 904 631,87 грн. інфляційних втрат, що разом становить суму 277 740 489,29 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача. Позов обґрунтований ст. ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України та ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2 договору № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 р. газ, що передається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат. Можливість Відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед Позивачем залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП було не враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ. Відповідач зазначає, що він належним чином виконував свої зобов`язання за договором, але виконання зобов`язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади ( Міненерго та НКРЕКП ), що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 9 Закону України "Про природні монополії", норм Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 р. №

264. Саме дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати Відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу, а саме 30,527 млн. куб. на суму 205 111,8 тис. грн. з ПДВ. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для ПАТ "Запоріжгаз" повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу, придбаного за договором № 13-215-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини. На підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ "Запоріжгаз" зобов`язання, визначено п. 6.1 договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 р.р. природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, а саме 30,527 млн. куб. м. на суму 20 511,8 тис. грн. з ПДВ, які настали з 01.05.2014 р. та тривають досі, Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 5838 від 21.06.2017 р. Відповідач листом від 27.06.2017 р. повідомив Позивача про наявність форс-мажорних обставин. На думку Відповідача, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз" не може вплинути, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основну заборгованість у розмірі 191 364 989 грн. 99 коп., пеню у розмірі 38 048 531 грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 9 422 335 грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 866 280 грн. 25 коп. та 239 966 грн. 86 коп. судового збору. У частині 38 351 грн. 62 коп. позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційних скарг. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" ( Скаржник-1 ) звернулось із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Скаржник - 2 ) не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17 в частині відмови у стягненні частини інфляційних втрат, також звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення і вважає, що рішення прийняте в цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального, ч. 2 ст. 625 ЦК України, та процесуального, ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 236 ГПК України, права.

4. Узагальнені доводи осіб, яка подали апеляційні скарги. В обгрунтування апеляційної скарги, Скаржник-1 посилається на те, що суд не з`ясував всіх обставин справи та не дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для справи, а тому дійшов хибного висновку стосовно задоволення позовних вимог, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення. Так, судом не було надано будь-якої оцінки такому доказу, як постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 р. у справі № 826/15132/15, а висновки суду ґрунтуються лише на дослідженні сертифікату № 7638 від 21.06.2017 р., яким засвідчено настання форс-мажорних обставин, а саме дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади, в той час, як постановою від 25.09.2015 р. у справі № 826/15132/15 встановлено протиправність дій таких органів з яких прямо і випливають форс-мажорних обставини. Водночас, на думку Скаржника-1, судом не надано належної правової оцінки нормативно-правовим актам законодавства, якими врегульовано діяльність Відповідача, оскільки Покупець, як суб`єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності ( розділ II Ліцензійних умов з розподілу ). Зважаючи, що діяльність з розподілу природного газу здійснюється ПАТ "Запоріжгаз" в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами ( ст. 4 Закону "Про ринок природного газу", ст. ст. 4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. ст. 4, 8-10 Закону України "Про природні монополії" - загальні норми, які вказують що розподіл газу - монополія та, що державну політику на ринку газу визначають та здійснюють Міненерго та НКРЕКП ), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності Відповідача. Аналізуючи положення ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України та порівнюючи їх із правовідносинами, що виникли між Позивачем та Відповідачем в процесі виконання Договору, Скаржник вважає, що суд мав всі необхідні докази на підтвердження обставин непереборної сили ( форс-мажорні обставини ) та відповідно дані обставини є підставою для звільнення Відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати вартості природного газу, так і від відповідальності за його невиконання. Скаржник-1 наголошує на тому, що Правовідносини між Позивачем та Відповідачем з постачання природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат у період часу 2013-2015 p.p. врегульовані між сторонами договором № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 р., згідно з п. 1.2. якого газ, що передається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат. Тобто, це газ, що втрачається під час його транспортування газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт, а отже ВТВ виникають з об`єктивних причин, як наслідок технологічного процесу та зношеності газотранспортної системи, і такі витрати є невід`ємною частиною виробничого процесу розподілу природного газу та формуютьсобівартість послуги розподілу газу. Розмір ВТВ, затверджений Міненерго має в обов`язковому порядку бути відшкодований за рахунок складової тарифу, затвердженої НКРЕКП. При цьому Скаржник-1 зазначає, що нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу. А оскільки Покупець, як суб`єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності ( розділ II Ліцензійних умов з розподілу ), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності Відповідача. Таким чином, можливість Товариства розраховуватись за природний газ дляпотреб ВТВ перед Позивачем прямо залежить лише від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Разом із тим, протягом 2014-2015 років при формуванні та затверджені гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 30, 527 млн. куб. м. на суму 205 111,8 тис. грн. з ПДВ. Окрім того, Скаржник -1звертає увагу на те, що 02.03.2015 р. Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано Наказ за № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік", додатком до якого були затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат ( ВТВ ) в розмірі 22 051 тис. куб. м. Не погоджуючись із вказаним наказом, ПАТ "Запоріжгаз" разом з іншими позивачами звернулись до окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою про його скасування через умисне заниження Міненерговугілля обсягів ВТВ. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 р. у справі № 826/15132/15, яка набрала законної сили, Додаток до Наказу № 122, яким встановлювались обсяги ВТВ для ПАТ "Запоріжгаз" був скасований. Приймаючи дане рішення про скасування Додатку до наказу № 122, судом в рішенні було встановлено, що прийняття оскаржуваного наказу призвело до необґрунтованого зменшення розмірів річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу позивачів (Відповідач у даній справі). Таким чином, як вважає Скаржник факт умисного заниження обсягів ВТВ встановлено та підтверджено адміністративним судом судовим рішенням у справі № 826/15132/15. На підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ "Запоріжгаз" зобов`язання, визначеного п. 6.1. договору № 13-215-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014- 2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу, а саме 30,527 млн. куб. м. на суму 205 111,8 тис. грн. з ПДВ, які настали з 01.05.2014 р. та тривають досі, Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 7638 від 21.06.2017 р. Відтак, на думку Скаржника-1, рішення господарського суду має бути скасовано, а в задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором, на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які ПАТ "Запоріжгаз" не може вплинути, слід відмовити. В обгрунтування апеляційної скарги, Скаржник-2 посилається на те, що при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватись сукупний індекс інфляції, що відповідає методиці, викладеній у листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 та п. 3.2 Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. Таким чином, виходячи з аналізу ч. 2 ст.625 ЦК України, та висновків викладених у "Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві", інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання, на яке поширюється дія ст. 625 ЦК України. Відповідно, нарахування інфляційних втрат на борг з врахуванням інфляційних нарахувань за попередній період правомірне.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжгаз", в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Зокрема, Товариство посилається на те, що факт оскарження Позивачем у судовому порядку дій державних органів щодо встановлення норм ВТВ та НВ ( на якій посилається у своїй скарзі ), спростовує наявність обставин непереборної сили та підстави для застосування ст. 617 ЦК України; невизнання Відповідачем позовних вимог є спробою перекласти фінансовий тягар від дій державних органів на Позивача. Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що порушення Відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє Відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Таким чином, навіть за умови встановлення судом факту форс-мажорних обставин, відсутні підстави для відмови у стягненні нарахувань у порядку ч. 2 ст.625 ЦК України, а відтак - і щодо стягнення основного боргу. Товариство також вказує на те, що у справі № 910/30631/15 ПАТ "Запоріжгаз" надавався висновок Торгово-промислової палати України від 04.08.2015 р. про істотну зміну обставин через встановлення державними органами необгрунтованих тарифів ( не врахований судом як належний доказ ), у справі № 908/2287/17 - надається вже сертифікат про настання форс-мажорних обставин № 7638 від 21.06.2017 р. з підстав, тотожних викладеним у висновку Торгово-промислової палати України від 04.08.2015 р. Даний факт, на думку Позивача, свідчить про формальний підхід щодо надання вищеперерахованих документів з боку Торгово-промислової палати України, а відтак не має враховуватись судом як належних доказ засвідчених обставин. У відзиві на апеляційну скаргу, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17. Задовольнити апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17. Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовити у повному обсязі. Так, Відповідач не погоджується з апеляційною скаргою Позивача, вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції в частині відмови у стягненні частини інфляційних втрат було повно та всебічно розглянуто всі суттєві обставини справи, а тому скарга не підлягає задоволенню з огляду на те, що Позивачем при розрахунку інфляційних втрат застосовувався не індекс інфляції за кожен місяць, а середній коефіцієнт інфляції, який в свою чергу який призводить до похибки у здійсненні розрахунків інфляційних втрат за розрахункові періоди за зобов`язаннями.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р. у справі № 908/2287/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р.. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р. у справі № 908/2287/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р.. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2018 р. у справі № 908/2287/17 об`єднано апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. по справі № 908/2287/17 в одне апеляційне провадження. Призначено у справі № 908/2287/17 комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі 908/2287/17 зупинено до закінчення проведення експертизи. Указом Президента України від 29.12.2017 р. № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі. Донецький апеляційний господарський суд з 03.10.2018 р. припинив здійснення правосуддя у зв`язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду. Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. У зв`язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом, копії матеріалів апеляційного провадження у справі № 908/2287/17 передані до Центрального апеляційного господарського суду. Відповідно до ч. 7 ст. 31 ГПК2 України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П., прийнято до свого провадження справу № 908/2287/17 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р. провадження по апеляційним скаргам Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018р. у справі № 908/2287/17 поновлено, для розгляду клопотань судового експерта. Розгляд клопотань призначено на 27.12.2018 р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2019 р. погоджено запропонований Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз строк проведення експертизи. Погоджено залучення відповідних спеціалізованих фахівців лабораторій сторонніх підприємств та організацій, зокрема: ПАТ "Київгаз"; ПАТ "Дніпрогаз"; ПАТ"Миколаївгаз"; ПАТ "Мелітопольгаз"; Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Надані Відповідачем до судового засідання матеріали, необхідні для проведення експертизи залучено до матеріалів справи. Провадження у справі № 908/2287/17 на час проведення експертизи було зупинено. Матеріали справи разом з ухвалою про призначення експертизи направлено до експертної установи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для подальшого проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи та зобов`язано експертну установу після завершення судової експертизи негайно повернути матеріали справи до Центрального апеляційного господарського суду разом із експертним висновком. 29.10.2019 р. до суду повернулись матеріали справи, разом з висновком експерта, в якому викладені відповіді на поставлені судом запитання, вказані в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р. у справі № 908/2287/17. Так, у висновку експерта зазначено:

1. Питання не відноситься до компетенції експерта-економіста.

2. Питання не відноситься до компетенції експерта-економіста.

3. При встановленому НКРЕП тарифі на природний газ та розрахованих у ході дослідження за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. економічних показників власного оборотного капіталу (таблиця №5) , починаючи з ІІІ кварталу 2013 року у ПАТ "Запоріжгаз" не було фінансової можливості здійснити розрахунок у повному обсязі за догвором купівлі-продажу природного газу №13-215-ВТВ від 04.01.2013 р. за рахунок власних обігових коштів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019 р. провадження у справі № 908/2287/17 повнолено. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.11. 2019 р. У судовому засіданні 26.11.2019 р. по справі оголошено про відкладення розгляду справи на 10.12.2019 р. Розпорядженням керівника апарату суду від 10.12.2019 р., у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кузнецової І.Л., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/2287/17, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами. Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Широбокової Л.П., Подобєда І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р., колегією суддів у складі судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Широбокової Л.П., Подобєда І.М., апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі№ 908/2287/17 прийнято до свого провадження. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р., змінено найменування Відповідача у справі з Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз". Зупинено апеляційне провадження у справі № 908/2287/17 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до AT "Запоріжгаз" про стягнення 277 740 489,29 грн., до вирішення по суті та набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/22634/19 за позовом AT "Запоріжгаз" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. у справі № 908/2287/17 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2020 р. у справі № 908/2287/17 касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. у справі № 908/2287/17 залишено без змін. 02.11.2020 р. від Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р. поновлено апеляційне провадження відкрите за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі № 908/2287/17. Розгляд справи призначено на 01.12.2020 р.. Від представника Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" - Овчарук Олександра Олексійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Розпорядженням керівника апарату суду від 27.11.2020 р., у зв`язку з перебуванням на лікарняному Подобєда І.М., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів,для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, тощо. Автоматичною системою документообігу, для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Широбокової Л.П., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2020 р. вирішено провести судове засідання у справі № 908/2287/17 з Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", призначене на 01.12.2020 р. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon". Враховуючи строк розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду та беручи до уваги те, що суддя Подобєд І.М. продовжує перебувати на лікарняному, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 р., колегія суддів визнала за необхідне прийняти апеляційні скарги у даній справі до свого провадження. В судовому засіданні 01.12.2020 р. по справі оголошено перерву до 17.12.2020 р.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2020 р. клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" задоволено. Призначено у справі № 908/2287/17 додаткову будівельно-технічну експертизу. На вирішення додаткової будівельно-технічної експертизи ( судовим експертам ) поставлено наступні питання: Чи міг ПАТ "Запоріжгаз" з урахуванням принципу побудови газорозподільних мереж не використовувати газ для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормативних втрат, а також чи міг він відмовитись від прийняття цього газу від ПАТ "НАК "Нафтогаз України"? Чи міг ПАТ "Запоріжгаз" припинити розподіл природного газу? Проведення додаткової будівельно-технічної експертизи доручено експертній установі ТзОВ "Судово-експертного бюро України" 16.11.2021 р. від експертної установи ТзОВ "Судово-експертного бюро України" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла справа № 908/2287/17 разом з висновком експерта. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 р. визначено для розгляду справи № 904/2287/17 колегію суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І. М. (доповідач), судді: Чус О.В., Подобєд І.М.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2021 р. колегію суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І. М. (доповідач), судді: Чус О.В., Подобєд І.М. прийнято апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" у даній справі до свого провадження. Провадження по апеляційним скаргам Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 р. у справі№ 908/2287/17 поновлене. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.12.2021 р.. Від Відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 908/2287/17 у зв`язку з відсутністю предмета спору. В обгрунтування свого клопотання, Відповідач посилається на Закон України від 14.07.2021 р. № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-ІХ), за приписами якого держава взяла на себе питання врегулювання заборгованості побутових споживачів у розмірі вартості обсягів приведення обсягів споживання до стандартних умов. Даним Законом врегульована, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не сплачена станом на розрахункову дату. Оскільки сфера дії Закону поширюється на правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем, а основна заборгованість за договором від 04.01.2013 р. № 13-115-ВТВ підлягає реструктуризації - інфляційні втрати на реструктуризовану згідно із Законом заборгованість не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню, а тому, у справі № 908/2287/17 відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України. Як зазначає Скаржник, такий підхід до тлумачення норм права узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постановах від 21.10.2020 р. у справі № 662/541/15-ц, від 18.11.2021 р. у справі № 913/212/21, від 25.11.2021 р. у справі № 911/944/21, від 23.11.2021 р. № 161/11800/19. В подальшому, від Відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2287/17 до набуття рішенням чинності у справі № 640/32610/21, яка перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом AT «Запоріжгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання бездіяльності НКРЕКП протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. За твердженням заявника - під час розгляду вказаної справи досліджуються обставини бездіяльності НКРЕКП, що полягає у незатвердженні обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими НКРЕКП та невключенні у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України від 14.07.2021 р. № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Як зазначає Скаржник, на виконання ч. 2 ст. 3 Закону 1639, AT «Запоріжгаз» звернулось до НКРЕКП із заявою № 690-Сл-16153-1121 від 03.11.2021 р. про затвердження розрахунку різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу газу, що надається AT «Запоріжгаз» та затвердженими тарифами на розподіл природного газу НКРЕП та включення Товариства до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Зокрема, підставою для подання позову у справі № 640/32610/21 стала бездіяльність НКРЕКП щодо включення AT «Запоріжгаз» до Реєстру який веде НКРЕКП. Тобто з`ясування таких обставин має вирішальне та принципове значення для правильного вирішення справи № 908/2287/17. Представник Позивача заперечував проти задоволення клопотань Відповідача про закриття та зупинення провадження у справі № 908/2287/17, посилаючись на їх безпідставність та затягування розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, розглянувши заявлені Відповідачем клопотання про закриття та зупинення провадження у справі, протокольно ухвалив відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне. Так, клопотання Відповідача про закриття провадження у справі обгрунтоване відсутністю предмета спору з посиланням на Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», проте Заявником не надано доказів включення Товариства до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. При цьому, заява щодо включення AT «Запоріжгаз» до Реєстру який веде НКРЕКП - не вирішена останнім позитивно, про що свідчить справа № 640/32610/21, яка перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом AT «Запоріжгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання бездіяльності НКРЕКП протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Щодо клопотання Відповідача про чергове зупинення провадження у справі № 908/2287/17 до набуття рішенням чинності у справі № 640/32610/21, яка перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Підстави зупинення провадження у справі регламентовані положеннями ст. 227 ГПК України та пов`язані з встановленням обставин об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи. Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України містять визначення обставин, за наявності яких, зупинення провадження у справі не допускається. Так, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають начення для справи, провадження у якій зупиняється. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Підставою позову про стягнення грошових коштів на підставі ЦК України є факти порушення Відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу 13-215-ВТВ від 04.01.2013 р.. Таким чином, предметом доказування у справі є обставини щодо розміру заборгованості. На підтвердження обставин (фактів), які є предметом судового розгляду, Позивач надав з позовною заявою докази: копію договору та актів приймання-передачі газу на підтвердження фактів виникнення обов`язку з поставки товару та обов`язку його оплатити. При цьому, всупереч зазначених правових норм, Відповідач в клопотанні про зупинення провадження у справі не навів обґрунтувань про неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Таким чином, зібрані у справі докази про обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення є достатніми для встановлення юридичних фактів, що підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідачем не прийнято до уваги, що застосування вищенаведеної норми процесуального права щодо зупинення провадження у справі можливо лише, якщо зупинення провадження у справі дійсно необхідно для вирішення спору, тобто за відсутності рішення у іншій судовій справі, що набрало сили, суд позбавлений можливості вирішити спір по суті. Зупинення провадження у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи і не здійснення розгляду справи упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). З огляду на викладене та зважаючи на тривалий час розгляду справи, неодноразові зупинення апеляційного провадження пов`язані як з призначенням по справі судових експертиз так і з розглядом інших справ, а також те, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше зупинення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку. Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У судовому засіданні 16.12.2021 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи. 04.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( Продавець ) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» ( Покупець ) був укладений Договір № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу. Відповідно до п. 1.1 договору ( із змінами відповідно до додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 р. ) Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2013- 2015 роках природний газ, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами ( п.п. 3.3, 3.4 договору ). Сторонами до договору укладалися додаткові угоди № № 1-20, якими, зокрема, встановлювалася ціна за 1 000 куб.м газу, обсяг передаваємого газу. Згідно з п. 6.1 договору ( у редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 р. ) оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу. П. 11 договору ( в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 р. ) сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 р., і діє в частині реалізації газу до 21.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, Позивачем передано, а Відповідачем прийнято за період із січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 553 427 353,98 грн. Акти приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи, підписані представниками сторін, підписи яких скріплені круглими печатками юридичних осіб. Акти з боку Відповідача підписані без зауважень та за відсутності претензій та повідомлень про порушення Позивачем умов договору, тобто, Відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості поставленого газу та строків поставки за підписаними актами. Отже, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що Позивач виконав взяті на себе зобовязання щодо поставки природного газу у відповідності до умов Договору № 13-215-ВТВ. Як вказує Позивач, вартість послуг з постачання природного газу у загальному розмірі 553 427 353,98 грн. Відповідач оплатив лише частково, оплати здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача складає 191 364 989,99 грн., що утворився за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року. П. 7.2 договору закріплено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2 договору № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 р. газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат. Можливість Відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми, передбаченої у тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ. Відповідач зазначає, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» належним чином виконувало свої зобов`язання за договором, але виконання зобов`язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади ( Міненерго та НКРЕКП ), що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 9 Закону України "Про природні монополії", норм визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 р. №

264. Саме дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати Відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-215-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорних обставин. Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 7638 від 21.06.2017 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчено настання форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ), а саме: дії/бездіяльність третіх осіб/органів держаної влади Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» щодо обов`язку (зобов`язання) здійснити остаточний розрахунок за фактично використаний для потреб виробничо-технологічних витрат та втрат протягом 2014-2015 років природний газ в розмірі 28,481 млн. куб. м за тарифами на розподіл природного газу 2014-2015 років, затвердженими НКРЕКП, до яких не було включено зазначений обсяг витраченого природного газу через незатвердження Міністерством енергетики та вугільної промисловості обсягів виробничо-технічних витрат та втрат відповідно до чинних нормативних актів з питань їх розрахунку в термін до 20.01.2016 р.. Період дії форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили): 01.05.2014 р. та тривають 21.06.2017 р., що унеможливлює виконання зазначеного зобов`язання в термін 20.01.2016 р. за договором № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. Період дії форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили): дата настання 01.05.2014 р., дата закінчення тривають на 21.06.2017 р.. Про настання обставин форс-мажору Відповідач повідомив Позивача листом від 27.06.2017 р., до якого додав копію сертифікату. Таким чином, на думку Відповідача, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» не може вплинути, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У зв`язку з вищевикладеним Відповідач просив суд першої інстанції відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. У п. 8.3 договору встановлено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства. На прострочену заборгованість за актами приймання-передачі природного газу (акт від 28.02.2015 на суму 28977364,44 грн., акт від 31.03.2015 на суму 46978330,68 грн., акт від 30.04.2015 на суму 2641824,65 грн., акт від 31.05.2015 на суму 6116142,92 грн., акт від 30.06.2015 на суму 140947,58 грн., акт від 31.07.2015 на суму 13208066,09 грн., акт від 31.08.2015 на суму 17956439,45 грн., акт від 30.09.2015 на суму 18536863,15 грн., акт від 30.11.2015 на суму 39363238,01 грн., акт від 31.12.2015 на суму 40 332 441,96 грн.) Позивачем, окремо по кожному акту, нараховано пеню в загальному розмірі 38 048 531,88 грн. за період з 21.01.2016 по 20.07.2016, 3 % річних в загальному розмірі 9 422 335,55 грн. за період з 21.01.2016 по 11.09.2017 та інфляційні втрати у загальному розмірі 38 904 631,87 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" слід відмовити, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати решти суми боргу та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за Договором поставки, Акціонерне твариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" про стягнення означеної суми. Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості отриманого природного газу та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі товару. Беручи до уваги правову природу укладеного Договору № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж. Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору. Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання коштів ( вартості отриманого товару та штрафних санкцій за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати товару ) є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на нарахування у відповідності до п. 7.2 його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу та нарахування на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних на суму основного боргу. Суд першої інстанції визнав обгрунтованими вимоги Позивача, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке. У справі № 910/13541/17 Верховний Суд акцентував, що повноваження щодо встановлення тарифу на розподіл природного газу за своєю природою є дискреційними, отже враховуючи що органом, уповноваженим на формування цінової політики встановлення тарифу на розподіл природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ані позивач, ані господарський суд не вправі самостійно визначати рівень тарифу, який є економічно вигідним для позивача, оскільки установлення тарифу є виключною компетенцією органу державного регулювання (регулятора) відповідно до пункту 7 частини третьої ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015 р., та частин третьої і шостої ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015 р. ( п. 44 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2021 р. у справі № 910/9814/17 ). Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України). Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У п. 7.2 договору сторони погодили умову, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. На прострочену заборгованість за актами приймання-передачі природного газу ( акт від 28.02.2015 р. на суму 28 977 364,44 грн., акт від 31.03.2015 р. на суму 46 978 330,68 грн., акт від 30.04.2015 р. на суму 2 641 824,65 грн., акт від 31.05.2015 р. на суму 6 116 142,92 грн., акт від 30.06.2015 р. на суму 140 947,58 грн., акт від 31.07.2015 р. на суму 13 208 066,09 грн., акт від 31.08.2015 р. на суму 17 956 439,45 грн., акт від 30.09.2015 р. на суму 18 536 863,15 грн., акт від 30.11.2015 р. на суму 39 363 238,01 грн., акт від 31.12.2015 р. на суму 40 332 441,96 грн.) позивачем, окремо по кожному акту, нараховано пеню в загальному розмірі 38 048 531,88 грн. за період з 21.01.2016 р. по 20.07.2016 р., 3 % річних в загальному розмірі 9 422 335,55 грн. за період з 21.01.2016 р. по 11.09.2017 р. та інфляційні втрати у загальному розмірі 38 904 631,87 грн. 21.06.2017 р. Торгово-промисловою палатою України виданий Сертифікат № 7638 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ) на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов`язання щодо остаточного розрахунку за договором № 13-215-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу, які настали з 01.05.2014 р. та тривають на 21.06.2017 р.. Відповідно до частини 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Згідно з частиною 2 ст. 14-1 даного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому у пункті 1 частини першої ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. У частині другій ст. 218 ГК України також міститься визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті від 21.06.2017 р. № 7638 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності. Такі обставини не відповідають розумінню непереборної сили, визначеної в ст. 617 ЦК України, оскільки протягом дії Договору Відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладання додаткових угод щодо ціни на природний газ і при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів. Отже, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті від 21.06.2017 р. № 7638 обставини не є підставою для звільнення Відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 926/2343/16. За період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року сума заборгованості Відповідача перед Позивачем склала 191 364 989,99 грн., з якою Відповідач погодився в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. по 30.11.2017 р.. Вказана заборгованість Позивачем не сплачена, доказів оплати суду не надано. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що заперечення Відповідача щодо невиконання зобов`язання у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин є безпідставними, а позовні вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 р. за період з лютого по вересень 2015 року та з листопада по грудень 2015 року у розмірі 191 364 989,99 грн. законними та обґрунтованими. При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо порядку визначення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції з посиланням на п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», в цій частині апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ № 1078). Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до ст. 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100 % ( дефляції ). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 р. у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 р., з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах. Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача, які пов`язані із стягненням інфляційних втрат та розраховані Позивачем відповідно до методики розрахунку інфляційних збитків з якою погодилася Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 38 904 631,87 грн., тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат підлягає скасуванню.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові-1 було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" - заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню. На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення в оскаржуваній Позивачем частині щодо нарахування інфляційних втрат, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог стосовно інфляційних втрат та ухваленню нове рішення у відповідній частині.

10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" покладається на Відповідача. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" покладається на Відповідача. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити. Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018р. у справі№ 908/2287/17 в частині відмови у стягненні 38 351,62 грн. інфляційних втрат - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: « Позов задовольнити повністю. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) основну заборгованість у розмірі 191 364 989 (сто девяносто один мільйон триста шістдесят чотири тисячі девятсот вісімдесят девять) грн. 99 коп., пеню у розмірі 38 048 531 (тридцять вісім мільйонів сорок вісім тисяч пятсот тридцять одна) грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 9 422 335 (девять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі триста тридцять пять) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 904 631грн. (тридцять вісім мільйонів дев`ятсот чотири тисячі шістсот тридцять одна) грн. 87 коп. та 240 000 ( двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ». Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 643 ( дві тисячі шістрот сорок три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ. Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" залишити без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20.12.2021р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.М. Подобєд Суддя О.В. Чус