Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/361/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Харків Справа № 917/361/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В. , суддя Чернота Л.Ф. секретар судового засідання Полупан Ю.В. за участю представників: позивача Максимчук О.В. (бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Полтавського апеляційного суду); відповідача не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу (вх.№3232П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2021 у справі №917/361/21 (суддя Киричук О.А., повний текст складено та підписано 05.07.2021) за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу, м.Полтава до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація Терешківської сільської ради, с.Терешки Полтавської області про стягнення 254.907,98 грн, - ВСТАНОВИВ: Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про стягнення 254.907,98 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2021 у справі №917/361/21 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю. Позивач, ДЕІ Центрального округу, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2021 у справі №917/361/21, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - суд першої інстанції не дослідив питання щодо здійснення відповідачем видобування води без спеціального дозволу на користування надрами, обов`язкове одержання якого суб`єктом господарювання передбачено чинним екологічним законодавством з урахуванням особливостей, визначених статтею 23 Кодексу України про надра; - з урахуванням вимог статті 1166 ЦК України, шкода завдана державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів повинна бути відшкодована саме за рахунок відповідача; - розрахунок суми збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, було здійснено ДЕІ за результатами проведення відповідної перевірки, з урахуванням даних журналу «Обліку споживання води свердловиною с.Терешки» на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціонального використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерство охорони навколишнього природного середовища України за №389 від 20.07.2009; - при розгляді справи судом першої інстанції було відмовлено Інспекції в долученні до матеріалів справи копії Журналу Обліку споживання води свердловиною, а тому дані докази не досліджувались та не брались до уваги судом при винесенні рішення. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 у справі №917/361/21 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоімна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Чернота Л.Ф. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 22.11.2021. Встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України. 15.11.2021 від представника ДЕІ Центрального округу Максимчук О.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференці (вх.№13206), в якому заявник просить забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/361/21 в Полтавському апеляційному суді (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 18). Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 у справі №917/361/21 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Чернота Л.Ф., в зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 задоволено клопотання представника ДЕІ Центрального округу Максимчук О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, який був задоволений відповідною ухвалою від 17.11.2021. 18.11.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від КП Житлово-експлуатаційна організація Терешківської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13405), в якому відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволенні. При цьому, відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність доказів на підтвердження заподіяння відповідачем збитків, у визначеному позивачем розмірі. Позивачем не було надано суду документального підтвердження фактично використаних об`ємів води, використано без дозвільних документів. З метою повного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні було оголошено перерву 13.12.2021, про що Східним апеляційним господарським судом винесено ухвалу від 22.11.2021 винесено ухвалу. В судовому засіданні 13.12.2021 заслухано остаточне звернення до суду представника позивача, який повністю підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 було своєчасно направлено всім сторонам по справі за юридичними адресами, при цьому, в ухвалі апеляційний господарський суд зазначав, що інформацію у справі можна отримати за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/. Явка представників не визнавалась обов`язковою. Зазначена ухвала отримана всіма сторонами по справі, про що свідчить інформація з офіційного сайту Укрпошти. Таким чином, Східним апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання. У відповідності до ч. 12 ст. 270 зазначеного Кодексу, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, колегія суддів, врахувавши рівень складності та обставини справи, вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи і без участі представника відповідача. Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Рішенням суду першої інстанції встановлено наступне: - Державною екологічною інспекцією Центрального округу (далі Держекоінспекція) на підставі звернення громадянина Мороз І. М. від 28.04.2020 у період з 26.06.202 по 30.06.2020 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності КП «Житлово-експлуатаційна організація» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області; - за результатами проведення перевірки складений акт № 06-28/389 від 30.06.2020 та встановлено, що зазначений суб`єкт господарювання в період з 17.07.2018 по 26.06.2020 перевищив кількість забраної води 300 м3/добу, що підтверджується даними Журналу Обліку споживання води свердловиною с. Терешки, а саме: за період 17.07.2018-31.12.2018 153 доби видобувалося води понад 300 м3/добу; за період 01.01.2019-31.12.2019 335 діб видобувалося води понад 300 м3/добу; за період 01.01.2020-26.06.2020 147 діб видобувалося води понад 300 м3/добу. При цьому, відповідно до Дозволу на спеціальне водокористування від 20.12.2019 №511/ПЛ/49Д-19 ліміт забору води з підземних джерел становить 829,316 м3/добу. Відповідно до ст.17 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення та ст.19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб`єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених ст.23 Кодексу України про надра.. Отже, КП ЖЕО Терешківської сільської ради здійснює видобування води без дозволу на користування надрами. - 02.07.2020 Держекоінспекцією видано припис №28/02/3-23 КП «ЖЕО» про усунення порушень природоохоронного законодавства; - на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №414/3469 від 07.05.2020 Держекоінспекцією здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі за забір води з підземних водних свердловин, що використовувалися КП «ЖЕО» за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) в період з 17.07.2018 по 26.06.2020, який становить 254.907,78 грн; - із метою добровільного відшкодування заподіяної шкоди Держекоінспекцією відповідачеві надіслано претензію №165/07-17/2020 від 30.10.2020 з доданим до неї відповідним розрахунком. Наведені обставини сторонами не заперечуються. Після отримання вказаної претензій із розрахунком розміру шкоди, вимоги цієї претензії добровільно виконані відповідачем не були, збитки в розмірі 254.907,78 грн в добровільному порядку не відшкодовано, що стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції Центрального округу з позовом про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі зазначив, що позивачем не було надано суду відповідних доказів, на підтвердження заподіяння відповідачем збитків, у визначеному позивачем розмірі. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. В даному випадку предметом спору є стягнення збитків, понесених державою внаслідок порушення підприємством відповідача законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Тож, предметом доказування в силу норм Господарського процесуального кодексу України, є: - факт порушення підприємством відповідача законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів; - наявність підстав для стягнення збитків у відповідності до ст.1166 ЦК України, - правильність розрахунку збитків. По-перше, щодо факту порушення підприємством відповідача законодавства про охорону навколишнього природного середовища, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовищ», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Водокористувачі зобов`язані на підставі ст.44 Водного кодексу України, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу та дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території. Спеціальне водокористування це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч.1 ст.48 Водного кодексу України). За змістом ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Згідно з ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра. Таким чином, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання (постанова Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №914/2436/18). Такого висновку дійшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з яким погоджується колегія суддів. Разом із тим, Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра). За приписами ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами. В той же час, як свідчать наявні матеріали справи, та не заперечується відповідачем, у спірний період, а також під час здійснення перевірки ДЕІ Центрального округу КП «ЖЕО» не було ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок на яких розташовані свердловини №500-В (розташування с.Терешки) та №1 (розташування с. Копили). Отже, зважаючи встановленість факту, що підприємство відповідача не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, які знаходяться під спірними свердловинами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Кодексу України про надра. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища згідно ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Особливості застосування цивільної відповідальності визначено ст.69 цього Закону, зокрема, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в процесі своєї господарської діяльності вчинив порушення екологічного законодавства, зокрема тим, що в період з 17.07.2018 по 26.06.2020 використовував надра (підземні води) за відсутності спеціального дозволу, необхідного згідно з вимогами ст. 21 Кодексу України про надра. Факт порушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а саме: - актом перевірки №06-28/289 від 30.06.2020, - приписом №8/02/3-23 від 04.02.2020, - протоколом про адміністративне правопорушення №004802 від 30.06.2020, підписаного керівником підприємства відповідача без зауважень; - постановою про накладення адміністративного стягнення №102/02/3-24 від 30.06.2020. Внаслідок дій відповідача, Інспекцією визначено, що державі заподіяно збитки, проте, відповідач заперечує проти наявності своєї вини в неотриманні дозволу на користування надрами та наполягає на законності здійснення ним господарської діяльності з огляду на те, що внаслідок вимушеної зупинки роботи однієї із свердловин №1 (розташування с.Копили) навантаження від видобування води припало на іншу свердловину, за рахунок чого збільшились її середньодобові обсяги споживання. В той же час, дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, припису про усунення виявлених порушень, складання розрахунку збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались. Також, було притягнуто до адміністративної відповідальності керівник підприємства відповідача за ст. 47 КуАПП постановою №102/02/3-24 від 30.06.2020, винесеної на підставі відповідного протоколу №004802 від 30.06.2020 Державної екологічної інспекції Центрального округу, підписаного керівником відповідача без зауважень. Адміністративний штраф сплачений в добровільному порядку. По-друге, щодо наявності підстав для стягнення збитків, колегія суддів зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При вирішенні спору на позивача покладається обов`язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв`язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. За змістом частини 1 статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. В даному випадку підлягає доказуванню наявність у діях відповідача протиправної поведінки та вини при отриманні відповідних дозволів та наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В той же час у діях відповідача КП «ЖЕО» наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема: - протиправна поведінка, яка полягає втому, що відповідач в процесі своєї господарської діяльності вчинив порушення екологічного законодавства, зокрема тим, що в період з 17.07.2018 по 26.06.2020 використовував надра (підземні води) за відсутності спеціального дозволу, необхідного згідно з вимогами ст. 21 Кодексу України про надра, чим порушено ст.ст. 10,1 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 23 Кодексу України; - вина особи, яка полягає у здійсненні господарської діяльності, що призвела до перевищення встановленого ліміту добового забору води за відсутності відповідного дозволу, на підтвердження чого надано акт перевірки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення; - наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів №389; - причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача. Таким чином, не отримання спеціального дозволу на користування надрами відповідачем порушено внаслідок власних дій, дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, припису про усунення виявлених порушень, складання розрахунку збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались, а отже у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення. По-третє, дослідженню підлягає питання правильності розрахунку збитків, заявленого до стягнення з підприємства відповідача. Відповідно до ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. За наслідками діяльності підприємства відповідача, екологічною Інспекцією визначено, що державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 254.907,98 грн. Спеціальний склад та порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №414/3469 від 07.05.2020 Відповідно до п. 1.7. Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів. Згідно із пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності). Розрахунок розміру збитків, який додано позивачем до позовної містить посилання на встановлення факту забору води зі свердловини № 500-В в кількості 242423 кубічних метрів. Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України). В п.10 Акту перевірки встановлено, що відповідно до журналу Обліку споживання води кількість забраної води перевищує 300 м3/добу. Відповідачем заперечується вірність розрахунку розміру збитків відповідно до формули З сам = 5 х W х Тар (грн.), в тому числі щодо правильного визначення показника W (фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів) Відповідно до статті 25 Водного кодексу України, державний облік водокористування ведеться з метою систематизації даних про забір та використання води, скидання зворотних вод та забруднювальних речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність. Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування. Організація ведення державного обліку водокористування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Порядок ведення державного обліку водокористування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Отже, здійснення первинного обліку використання води є обов`язковим. З урахуванням того, що форми первинного обліку з використання води відсутні на рівні нормативного документа, введення первинного обліку підприємства здійснюють у довільній формі. Тобто, відповідач веде первинний облік використання води шляхом ведення Журналу Обліку споживання води свердловиною, який є його внутрішнім первинним документом, підтверджуючим фактичний використаний об`єм води. Разом з апеляційною скаргою позивач надано копію Журналу Обліку споживання води свердловиною, з даних якої вбачається підтвердження факту забору води зі свердловини №500-В в кількості 242423 кубічних метрів. При цьому, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним надавалася копія Журналу Обліку споживання води свердловиною, проте судом першої інстанції було відмовлено в долученні до матеріалів справи відповідного доказу. Технічний запис судового засідання від 24.06.2021 Господарського суду Полтавської області підтверджує заявлення позивачем усного клопотання про долучення в якості доказу у справі Журналу Обліку споживання води свердловиною, в задоволенні якого судом було відмовлено. Протокол засідання від 24.06.2021 не містить зазначень про заявлене усне клопотання, в рішенні суду відсутні причини відмови в його задоволенні. Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів та наданих сторонами пояснень зазначений позивачем розрахунок є документально обґрунтованим та математично правильним та відповідає вимогам Методики За таких обставин, в зв`язку з доведеністю факту порушення КП «ЖЕО» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави суми збитків, є обґрунтованими. Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню в повному обсязі, рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2021 у справі №917/361/21 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У разі ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення у справі, цей суд змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України). Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу позивача та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги, має бути відшкодований відповідачем. Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 4 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу задовольнити. Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2021 у справі №917/361/21 скасувати. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (38762, вул.Шевченка, 12/1, с.Терешки Полтавської області, код ЄДРПОУ 31728762) заподіяну державі шкоду в розмірі 254.907,78 грн, відповідно до норм розподілу вказаної суми між бюджетами і перерахувати їх на рахунок UA398999980333129331000016652, отримувач ГУК у Пол.обл/тг с.Терешки/24062100, код ЄДРПОУ 37959255, код класифікації доходів бюджету 24062100, «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності». Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (38762, вул.Шевченка, 12/1, с.Терешки Полтавської області, код ЄДРПОУ 31728762) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, вул.Коцюбинського, 6, м.Полтава, код ЄДРПОУ 42149108) витрати по сплаті за подання апеляційної скарги в розмірі 5.735,42 грн та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3.823,61 грн. Доручити Господарському суду Полтавській області видати відповідні накази. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20.12.2021 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя О.В. Стойка Суддя Л.Ф. Чернота