Постанова 4872 № 916/3022/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3022/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І., суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання: Глущенко Т.А. за участю представників сторін: від прокурора Лянна О.А., посвідчення № 057608 , дата видачі: 22.10.20; від позивача не з`явився; від відповідача не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від „07 жовтня 2021р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 916/3022/21 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» про припинення права власності на земельну ділянку та автомобільну газово-заправну станцію, знесення нежитлової будівлі, скасування рішень державних реєстраторів, головуючий суддя: Петренко Н.Д. місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 16.12.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта», в якому просив: - скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алексєєнко В.А. від 16.07.2019 № 47809508 щодо державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» права власності на земельну ділянку площею 0,262 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Вокзальна, 64а/1, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1873584151103, номер запису про право власності 32420415); - припинити право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» на земельну ділянку площею 0,262 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Вокзальна, 64а/1, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1873584151103, номер запису про право власності 32420415); - скасувати рішення державного реєстратора ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х.Б. від 10.08.2019 № 48186588 щодо державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» права власності на дачний будинок площею 288 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Вокзальна, 64а/1, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1891541351103, номер запису про право власності 32770773); - скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О.С. від 23.08.2019 № 48382355 щодо державної реєстрації змін розділу в частині об`єкта нерухомого майна з «дачний будинок, об`єкт житлової нерухомості: Так» на «нежитлова будівля (автомобільна газово-заправна станція), об`єкт житлової нерухомості: Ні» за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Вокзальна, 64а/1, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1891541351103, номер запису про право власності 32770773); - припинити право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» на нежитлову будівлю (автомобільну газово- заправну станцію) площею 288 кв.м., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Вокзальна, 64а/1,кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1891541351103, номер запису про право власності 32770773); - зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер- Нафта» знести нежитлову будівлю (автомобільну газово-заправну станцію) площею 288 кв.м., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Вокзальна, 64а/1, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Інтер-Нафта» здійснило будівництво автомобільної газово-заправної станції на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, чим на думку прокурора, допустило нецільове використання земельної ділянки рекреаційного призначення. Одночасно заступник керівника Одеської обласної прокуратури в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив: - заборонити ТОВ «Інтер-Нафта», а також іншим фізичним та юридичним особам на земельній ділянці площею 0,262 та з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва по вул. Вокзальній, 64а/1 у смт Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 будь-яких будівельних робіт; - заборонити ТОВ «Інтер-Нафта», а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь які дії щодо поділу, об`єднання земельної ділянки площею 0,262 га з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва по вул. Вокзальній, 64а/1 у смт Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034; - накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,262 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Вокзальна, 64а/1, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1873584151103, номер запису про право власності 32420415); - накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю (автомобільну газово-заправну станцію) площею 288 кв.м., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Вокзальна, 64а/1, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1891541351103, номер запису про право власності 32770773); - заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,262 га для індивідуального дачного будівництва по вул. Вокзальній, 64а/1 у смт Затока м. Білгород- Дністровського Одеської області, кадастровий номер 5110300000:02:008:0034 (РНОНМ 1873584151103, номер запису про право власності 32420415), а також нежитлової будівлі (автомобільної газово-заправної станції) площею 288 кв.м., розташованої на вказаній земельній ділянці (РНОНМ 1891541351103, номер запису про право власності 32770773). Зазначена заява обґрунтована тим, що ТОВ «Інтер-Нафта» є власником земельної ділянки площею 0,262 га для індивідуального дачного будівництва по вул. Вокзальній, 64а/1 у смт Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, а також нежитлової будівлі (автомобільної газово-заправної станції) площею 288 кв.м., розташованої на вказаній земельній ділянці. Прокурор вказує, що у разі, якщо під час розгляду справи, ТОВ «Інтер-Нафта» здійснить відчуження спірної земельної ділянки та/або нежитлової будівлі на користь третіх осіб, проводитиме роботи з реконструкції об`єкту нерухомого майна або здійснюватиме будівництво інших будівель та споруд, що в свою чергу зумовить зміни щодо об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то у випадку задоволення позову вказані обставини нівелюють мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, виникне необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме тривалого часу та значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем. Крім того, на думку прокурора, у разі поділу або об`єднання спірних земельних ділянок виконати рішення суду, у разі його ухвалення на користь позивача буде взагалі неможливо, оскільки спірна земельна ділянка перестане існувати як об`єкт цивільних прав. Прокурор також вказує, що наявність у відповідача - ТОВ «Інтер-Нафта» зареєстрованого та належним чином посвідченого права власності на майно (земельну ділянку та нежитлову будівлю), робить можливим відчуження відповідних об`єктів нерухомості на користь третіх осіб. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 відмовлено Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№ 2-1242/21 від 06.10.2021р. у справі № 916/3022/21. Ухвала мотивована тим, що до заяви про забезпечення позову прокурором не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження того, що відповідач - ТОВ «Інтер-Нафта» має намір здійснити відчуження належної земельної ділянки та нежитлової будівлі, або здійснює підготовку до вчинення таких дій, відтак всі доводи заяви прокурора про забезпечення позову щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 у справі №916/3022/21 та заяву про застосування заходів забезпечення позову задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені інтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом. У разі відчуження земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із кадастровим номером 5110300000:02:008:0034 площею 0,262 га (яка вочевидь використовується не за цільовим призначенням, оскільки самочинно забудована будівлями та спорудами автомобільної газо-заправної станції) на користь третіх осіб або її поділу, або об`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом Одеської обласної прокуратури, яка діє на захист інтересів держави, буде неможливим. В свою чергу невжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на спірну земельну ділянку істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених інтересів держави. Зазначене, на думку прокурора, призведе до істотних негативних насліднків, а саме порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади Кароліно-Бугазької сільської ради. Натомість, Господарським судом Одеської області не враховано, що такий захід забезпечення позову, як накладання арешту на земельну ділянку, має на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів держави, тобто у разі невжиття таких заходів це може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор до суду. Крім того, господарським судом безпідставно залишено поза увагою, що наявність у відповідача зареєстрованого належним чином посвідченого права власності на нерухоме майно (автомобільну газово-заправну станцію), збудоване на земельній ділянці для індивідуального дачного будівництва, робить можливим відчуження відповідного об`єкта нерухомості на користь тертіх осіб. Зазначені дії ускладнять або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду по цій справі у разі задоволення позову, у зв`язку з тим, що потребуватиме пред`явлення нового позову. Більш того, на думку прокурора, у разі відчуження відповідачем спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ «Інтер-Нафта» на праві правитаної вланості, іншим особам звернення із позовною вимогою про його знесення буде неможливим, оскільки така позовна вимога може бути пред`явлена лише до особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Забезпечення позову у даній справ, у тому числі шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь позивача, а тому прокурор вважає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від „07 жовтня 2021р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 916/3022/21; призначено розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на 16 грудня 2021 року о 12:30 год. У судовому засіданні 16.12.2021 прокурор підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Враховуючи, що явка сторін не визвалась обов`язковою, судова колегія вважає, за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18). Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18). Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову, подана прокурором, не містить доказів, які б свідчили про те що відповідач - ТОВ «Інтер-Нафта» має намір здійснити відчуження належної земельної ділянки та нежитлової будівлі, або здійснює підготовку до вчинення таких дій, відтак всі доводи заяви прокурора про забезпечення позову щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях. Колегія суддів здійснивши оцінку доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, погоджується із правомірним висновком суду першої інстанції, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які прокурор просить суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. При цьому припущення прокурора щодо потенційної можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. За таких обставин, оскільки, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ураховуючи викладене вище у цій постанові, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду стосовно відсутності достатнього правового обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що прокурор звертаючись до суду з заявою та вказуючи про наявність підстав для забезпечення позову не обґрунтував, яким чином невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заявником в заяві про забезпечення позову не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до знецінення належного позивачу майна на момент виконання рішення. Також, колегія суддів зазначає, що прокурор звертаючись до суду з заявою та вказуючи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, не обґрунтував, яким чином невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, та яких конкретно прав та інтересів. Прокурором в заяві не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У цій частині апеляційний суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 27.01.2021 у справі № 910/3480/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19. Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами. Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17. Таким чином наведені прокурором у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту порушених (оспорюваних) прав позивача в разі задоволення позову. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують. Зокрема, не спростовують висновків про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на пошкодження, знищення або відчуження спірної земельної ділянки. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову не є достатньо обґрунтованими, отже - не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову. Таким чином, місцевим судом було правильно застосовано ті норми процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода скаржника із оскаржуваною ухвалою і бажання винесення нового рішення на його користь не свідчить про те, що судом було порушено норми процесуального права. Водночас, скаржником в порушення принципів доказування, не надано належних та допустимих доказів того, що існують обставини, які б прямо чи опосередковано свідчили про наявність необхідності у забезпеченні позову. Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, суд оцінює критично та не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування у питанні наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову. Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права. Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає. Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала скасуванню або зміні не підлягає. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. В зв`язку з тим, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: 1.Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 року по справі №916/3022/21 залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2021р. Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Г.П. Разюк Суддя Я.Ф. Савицький