Постанова 4813 № 521/16081/21

Номер провадження: 33/813/1607/21 Номер справи місцевого суду: 521/16081/21 Головуючий у першій інстанції Мазун І.А. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретарки судового засідання Узун Н.Д., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси Мазун І.А. від 08.11.2021 року установив Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який є фізичною особою-підприємцем, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 28.09.2021 року в 17.25 год. в м.Одесі по провулку Високому,15, керував автомобілем TOYOTA COROLLA д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що постанова суду винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не було враховано те, що поліцейський під час спілкування порушив права ОСОБА_1 та норми етичної поведінки поліцейського. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що поліцейський повідомив, що він має ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому протокол склав про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, хоча жодних підстав чи ознак для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не було, пропозицій по проходженню огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейський не робив та не надав можливості пройти такий огляд на місці зупинки чи у медичному закладі, роз`яснень щодо такого огляду не зробив. Також ОСОБА_1 наголошує, що направлення на медичний огляд патрульним поліцейським не складалося та йому не надавалося, свідки, зазначені у протоколі, є упередженими та надали неправдиві свідчення, оскільки між ним та свідками був конфлікт. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просить постанову скасувати. Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення,завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння або у неї були явні ознаки алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Доводи ОСОБА_1 про його невинуватість у вчиненому правопорушенні апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №037590 від 28.09.2021 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 28.09.2021 року в 17.25 год. в м.Одесі по провулку Високому,15, керував автомобілем TOYOTA COROLLA д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3, 4), які вони підтвердили в судовому засіданні суду першої інстнції, та оглянутим під час підготовки до апеляційного розгляду доданим до матеріалів справи відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що водію ОСОБА_1 поліцейським патрульним неодноразово було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, оскільки у патрульного поліцейського виникли сумніви щодо знаходження ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, що виразилися в тремтінні рук, поведінки ОСОБА_1 в даній обстановці, неприродної блідості його обличчя, однак ОСОБА_1 , який весь час знаходився у своєму автомобілі та не виходив з нього, не давав ніякої відповіді, а на законні вимоги поліцейського щодо проходження медичного огляду на стан сп`яніння почав задавати питання не по суті заявлених пропозицій, а в подальшому він взагалі закрив скло свого автомобіля. Апеляційний суд вважає, що поліцейський дійшов вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 частиною 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідно до положень ст.130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа вважає, що не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, не допускається. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція). Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Враховуючи те, що у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у п. 1.4 Інструкції (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що поліцейський повідомив, що він має ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому протокол склав про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, хоча жодних підстав чи ознак для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не було спростовуються відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 саме про виявлення ознаки наркотичного сп`яніння та повідомив які саме ознаки було ним виявлено. Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що поліцейський під час спілкування порушив права ОСОБА_1 та норми етичної поведінки поліцейського, оскільки зазначені можливі порушення з боку працівників поліції не мають правового значення для розгляду справи та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, оскільки ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що направлення на медичний огляд патрульним поліцейським не складалося та йому не надавалося, оскільки, як вже зазначалось, він відмовився від проходження такого огляду, а тому не було підстав для складання працівниками поліції направлення на медичний огляд. Диспозиція ст.130 КУпАП передбачає притягнення водія до адміністративної відповідальності як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що свідки, зазначені у протоколі, є упередженими та надали неправдиві свідчення, оскільки свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили свої показипід час судового розгляду в суді першої інстанції будучи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих доказів, доказів неправдивості їх свідчень матеріали справи не містять, їх покази щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння підтверджуються відеозаписом з місця подій, який у відповідності до ч.2 ст.266 КУпАП є самостійним доказом. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду в умовах медичного закладу, що було встановлене в передбаченому законом порядку. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок районного суду про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому підстав для скасування або зміни постанови суду немає. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси Мазун І.А. від 08.11.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець