Постанова 4824 № 370/1141/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №370/1141/14 Головуючий 1 інстанція - Мазка Н.Б. Провадження № 22-ц/824/8132/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 01 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І. за участю секретаря: Карпенка В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича на рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 лютого 2021 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, повернення земельних ділянок, - ВСТАНОВИВ: У травні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, повернення земельних ділянок. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 28.09.2007 року №№913-918 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки», затверджено проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» та переведення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, розроблений ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі дозволів Київської обласної державної адміністрації від 27.07.2007 року №№11-22-15341, 11-22-15344, 11-22-15340, 11-22-15345, 11-22- 15343, 11-22-15342. На виконання вказаних розпоряджень, 08.10.2007 року розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» № 3822-3827, наданий дозвіл на проведення робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 . На підставі даних розпоряджень та договору №8546 від 11.10.2007 року, укладеному між ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_2 , розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шістьом громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради, який погоджено Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі, Макарівським районним відділом містобудування і архітектури, Макарівською районною санітарно-епідеміологічною станцією, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, управлінням культури і туризму. У подальшому, розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007 року №4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шістьом громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області. Цим же розпорядженням земельні ділянки загальною площею 5,22 га передані безоплатно у приватну власність шістьом громадянам України для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради відповідно до списку. На підставі зазначеного розпорядження Макарівської районної державної адміністрації, 05.11.2007 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,87 га кожна на території Копилівської сільської ради Макарівського району наступні громадяни: - ОСОБА_1 , серія ЯЖ №041939 кадастровий номер 3222783200:05:016:0027; - ОСОБА_2 , серія ЯЖ №041942 кадастровий номер 3222783200:05:016:0029; - ОСОБА_4 , серія ЯЖ №041940 кадастровий номер 3222783200:05:016:0028; - ОСОБА_7 , серія ЯЖ №041941 кадастровий номер 3222783200:05:016:0029; - ОСОБА_8 , серія ЯЖ №041943 кадастровий номер 3222783200:05:016:0031; - ОСОБА_6 , серія ЯЖ №041938 кадастровий номер 3222783200:05:016:0032. У подальшому, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу №№ 318, 327, 330 від 21.01.2008 року, №172 від 22.01.2008 року, відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_3 . Після цього, на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації №2507 від 02.07.2008 року ОСОБА_3 21.08.2008 року виданий державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки площею 3,48 га зі зміненим цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва (кадастровий номер 3222783200:05:016:0034). На підставі рішення ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки від 10.06.2009 року, останньому розділено його земельну ділянку площею 3,48 га на три земельні ділянки площами 1,3189 га, 0,5019 га та 1,6592 га. Відповідно, ОСОБА_3 19.01.2010 року видані нові Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки: -серія ЯК №741122 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0039), -серія ЯК №741124 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040), -серія ЯК №741123 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041). Далі, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №357 від 01.02.2010 року відчужена земельна ділянка площею 1,3189 га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0039 на користь ОСОБА_2 , про що, згідно п.3.1 цього ж договору, на Державному акті про право власності на земельну ділянку серія ЯК №741122, проставлено відповідну відмітку. В свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу №№321, 324 від 21.01.2008 року відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_1 . Після цього, ОСОБА_1 05.11.2008 року видано Державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки площею 1,74 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222783200:05:016:0033). На підставі рішення ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки від 09.06.2009 року останній розділено її земельну ділянку площею 1,74 га на три земельні ділянки площами 0,5732 га, 0,2160 га та 0,9508 га. Відповідно, ОСОБА_1 19.01.2010 року видані нові Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки: -серія ЯК №777210 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042), -серія ЯК №777209 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043), -серія ЯК №777211 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044). Далі, ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу №356 від 01.02.2010 року відчужена земельна ділянка площею 0,5732 га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0042 на користь ОСОБА_2 про що, згідно п.3.1 цього ж договору, на Державному акті про право власності на земельну ділянку серія ЯК №777210, проставлено відповідну відмітку. Таким чином, на даний час власниками спірних земель є ОСОБА_1 (земельні ділянки площами 0,9507 га та 0,2159 га), ОСОБА_3 (земельні ділянки площами 1,6592 га та 0,5018 га) та ОСОБА_2 (земельні ділянки площами 0,5732 га та 1,3189 га). Згідно висновків про ринкову вартість зазначених земельних ділянок від 07.03.2014 року, їх загальна вартість становить 2654369.6 гривень. Проведеною прокуратурою Київської області перевіркою установлено, що прийняття розпоряджень щодо вилучення, зміни цільового призначення та передачі земельних ділянок у власність проведено незаконно. Так, 13.11.2020 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову з посиланням на раніше викладені в первісній позовній заяви обставини, а також на те, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2013 року земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:016:0040 площею 0.5018 га відчужив на користь ОСОБА_4 . Таким чином, власниками спірних земельних ділянок є ОСОБА_1 - земельна ділянка з кадастровим номером 3222783200:05:016:0043 площею 0,2160 га; ОСОБА_3 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222783200:05:016:0041 площею 1,6593 га, 3222783200:05:016:004 площею 0,9508 га; ОСОБА_2 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222783200:05:016:0042 площею 0,5732 га, 3222783200:05:016:0039 площею 1,3189 га; ОСОБА_4 - земельна ділянка з кадастровим номером 3222783200:05:016:0040 площею 0,5018 га. Просив з урахуванням заяви про зміну предмету позову -визнати незаконними і скасувати розпорядження виконувача обов`язків голови Київської обласної державної адміністрації від 28.09.2007 року «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» №№ НОМЕР_1 , 914, 915, 916, 917, 918; -визнати незаконними і скасувати розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 08.10.2007 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» №№3822, 3823, 3824, 3825, 3826, 3827 та розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 25.10.2007 року №4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради»; -визнати незаконним і скасувати розпорядження Макарівської районної державної адміністрації №2507 від 02.07.2008 року «Про зміну цільового призначення земельної ділянки на землі для ведення індивідуального садівництва громадянину ОСОБА_3 в межах Копилівської сільської ради»; -повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України відОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222783200:05:016:0041 площею 1,6593 га, 3222783200:05:016:0044 площею 0,9508 га; від ОСОБА_1 земельну ділянку зкадастровим номером 3222783200:05:016:0043 площею 0,2160 га; від ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222783200:05:016:0042 площею 0,5732 га та 3222783200:05:016:0039 площею 1,3189 га; від ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:016:0040 площею 0,5018 га, що розташовані на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15 лютого 2021 року у задоволені позову заступнику прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, повернення земельних ділянок -відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заступником керівника Київської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм матерівального і процесуального права та заголом принципів здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін, оскільки в порушення основоположних принципів цивільного судочинства, вирішуючи спір у даній справі, суд не вжив заходів щодо повної та об`активної перевірки доводів прокурора, на яких ґрунтується позов, одночасно в такий спосіб самоусунувшись від обов`язку створення рівних умов усім без винятку учасникам судового процесу для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування норм законодавства. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що

мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду зводиться до цитування висновку судової земельно-технічної експертизи від 23.01.2020 р., № 09250/19-41. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються ні на нормах матеріального права, ні на правозастосовній практиці, а тому не спростовують доводів позовної заяви щодо протиправності вибуття зі складу лісового фонду та з власності держави 5,22 га спірних земель лісогосподарського призначення. Також судом не враховано, що графічні матеріали із землевпорядної документації, що наявні в матеріаліх справи та відображені в експертному висновку, однозначно вказують на виділення спірних земель єдиним масивом, оскільки всі спірні земельні дічлянки є суміжними та до їх формування були неподільною частиною земель лісового фонду. Згідно фактичних обставин справи, які гне знайшли оцінки в оскаржуваному рішенні суду, проекти землеустрою щодо припинення права постійного користу земельними ділянками лісогосподарського призначення розроблені на підставі листів голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області, які датовані одним днем. Представником відповідача Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» подано відзив на апеляційну скаргу. В якому з доводами апеляційної скарги повністю погоджується. Представник відповідачів у подавному відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з обставинами викладеними в апеляційній скарзі. Вважає рішення Макарівського районного суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає. Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 28.09.2007 року №№913-918 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки», затверджено проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» та переведення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, розроблений ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі дозволів Київської обласної державної адміністрації від 27.07.2007 року №№11-22-15341, 11-22-15344, 11-22-15340, 11-22-15345, 11-22- 15343, 11-22-15342. Також, вказаними розпорядженнями припинено право постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельною ділянкою лісогосподарського призначення (Бишівське лісництво, квартал 7) загальною площею 5,22 га в межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області та змінене цільове призначення даних земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення та віднесено їх до земель запасу. На виконання вказаних розпоряджень, 08.10.2007 року розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» № 3822-3827, наданий дозвіл на проведення робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 . На підставі даних розпоряджень та договору №8546 від 11.10.2007 року, укладеному між ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_2 , розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шістьом громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради, який погоджено Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі, Макарівським районним відділом містобудування і архітектури, Макарівською районною санітарно-епідеміологічною станцією, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, управлінням культури і туризму. Зазначений проект землеустрою, 23.10.2007 року, отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації №14-630е, наданий головним управлінням земельних ресурсів у Київській області Держземагенства України, який затверджено начальником головного управління 23.10.2007 року. У подальшому, розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007 року №4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шістьом громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області. Цим же розпорядженням земельні ділянки загальною площею 5,22 га передані безоплатно у приватну власність шістьом громадянам України для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради відповідно до списку. На підставі зазначеного розпорядження Макарівської районної державної адміністрації, 05.11.2007 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,87 га кожна на території Копилівської сільської ради Макарівського району наступні громадяни: - ОСОБА_1 , серія ЯЖ №041939 кадастровий номер 3222783200:05:016:0027; - ОСОБА_2 , серія ЯЖ №041942 кадастровий номер 3222783200:05:016:0029; - ОСОБА_4 , серія ЯЖ №041940 кадастровий номер 3222783200:05:016:0028; - ОСОБА_7 , серія ЯЖ №041941 кадастровий номер 3222783200:05:016:0029; - ОСОБА_8 , серія ЯЖ №041943 кадастровий номер 3222783200:05:016:0031; - ОСОБА_6 , серія ЯЖ №041938 кадастровий номер 3222783200:05:016:0032. У подальшому, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу №№ 318, 327, 330 від 21.01.2008 року, №172 від 22.01.2008 року, відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_3 . Після цього, на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації №2507 від 02.07.2008 року ОСОБА_3 21.08.2008 року виданий державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки площею 3,48 га зі зміненим цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва (кадастровий номер 3222783200:05:016:0034). На підставі рішення ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки від 10.06.2009 року, останньому розділено його земельну ділянку площею 3,48 га на три земельні ділянки площами 1,3189 га, 0,5019 га та 1,6592 га. Відповідно, ОСОБА_3 19.01.2010 року видані нові Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки: -серія ЯК №741122 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0039), -серія ЯК №741124 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040), -серія ЯК №741123 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041). Далі, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №357 від 01.02.2010 року відчужена земельна ділянка площею 1,3189 га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0039 на користь ОСОБА_2 , про що, згідно п.3.1 цього ж договору, на Державному акті про право власності на земельну ділянку серія ЯК №741122, проставлено відповідну відмітку. В свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу №№321, 324 від 21.01.2008 року відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_1 . Після цього, ОСОБА_1 05.11.2008 року видано Державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки площею 1,74 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222783200:05:016:0033). На підставі рішення ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки від 09.06.2009 року останній розділено її земельну ділянку площею 1,74 га на три земельні ділянки площами 0,5732 га, 0,2160 га та 0,9508 га. Відповідно, ОСОБА_1 19.01.2010 року видані нові Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки: -серія ЯК №777210 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042), -серія ЯК №777209 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043), -серія ЯК №777211 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044). Далі, ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу №356 від 01.02.2010 року відчужена земельна ділянка площею 0,5732 га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0042 на користь ОСОБА_2 про що, згідно п.3.1 цього ж договору, на Державному акті про право власності на земельну ділянку серія ЯК №777210, проставлено відповідну відмітку. Згідно висновків про ринкову вартість зазначених земельних ділянок від 07.03.2014 року, їх загальна вартість становить 2654369.6 гривень. Розпорядження Київської обласної державної адміністрації №№913-918, якими вилучені земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство», видано 28.09.2007 року. 13.11.2020 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову з посиланням на раніше викладені в первісній позовній заяви обставини, а також на те, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2013 року земельну ділянку з кадастровим номером 3222783200:05:016:0040 площею 0.5018 га відчужив на користь ОСОБА_4 . ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2010 року відчужена земельна ділянка площею 0.5732 га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0042 на користь ОСОБА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3222783200:05:016:0044 площею 0,9508 га за договором купівлі-продажу від 29.10.2013 року відчужена на користь ОСОБА_3 . Отже, власниками спірних земельних ділянок є ОСОБА_1 - земельна ділянка з кадастровим номером 3222783200:05:016:0043 площею 0,2160 га; ОСОБА_3 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222783200:05:016:0041 площею 1,6593 га, 3222783200:05:016:004 площею 0,9508 га; ОСОБА_2 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222783200:05:016:0042 площею 0,5732 га, 3222783200:05:016:0039 площею 1,3189 га; ОСОБА_4 - земельна ділянка з кадастровим номером 3222783200:05:016:0040 площею 0,5018 га. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації як органи державної влади погоджують документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених ЗК України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини, а також відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 зазначеного закону, а також пункту а) статті 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Відповідно до положень статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України). Згідно статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц). Згідно з частиною восьмою статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу. Статтею 149 ЗК України (частина друга та дев`ята) визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, який вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема - ліси для нелісогосподарських потреб. Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до частини другої статті 19 ЗК України (в редакції на час виникнення правовідносин) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами. Крім того, відповідно до пункту 2 статті 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду. Відповідно до статей 7, 8 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України (ст. 13 ЗК України). Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, що визначено статтею 27 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини другої, дев`ятої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України. Відповідно частини третьої статті 122 ЗК України (в редакції на час виникнення правовідносин), районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертю і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами на момент прийняття спірного розпорядження визначався статтею 118 ЗК України, відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно щдо повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, в становленому статтею 186-1 ЗК України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність. Відповідно до статті 121 ЗК України (в редакції, що діяла на момент видання оскаржуваного розпорядження), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому, частина перша статті 388 ЦК України встановлює спеціальні умови для реалізації права власника на витребування майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Судам необхідно встановити, чи була воля власника на передачу володіння іншій особі. Судам необхідно встановити наявність саме волі на передання володіння, а не на відчуження. Значення для віндикації має лише питання, чи вибула річ від власника добровільно. Частина перша статті 388 ЦК України обмежує можливість власника витребувати майно з чужого незаконного володіння, коли це майно знаходиться у володінні добросовісного набувача: по-перше, набуття має бути відплатним, по-друге, спірне майно має вибути з володіння власника або особи, якій воно було передано власником, за їхньою волею. Таким чином загальне правило про обмеження віндикації сконструйовано з використанням трьох елементів: добросовісність відповідача, відплатність набуття та вибуття майна поза волею власника. Вибуття майна з володіння тієї чи іншої особи є наслідком конкретних фактичних обставин. Володіння може бути втрачено у результаті дій самого власника, спрямованих на передання майна, або дій інших осіб, що здійснюють передання на прохання або з відома власника. У подібних випадках майно вважається таким, що вибуло за волею власника. У випадку, якщо майно 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, то закон вказує на вибуття майна з володіння поза волі володільця (пункт 1 - 3 ч частини першої статті 388 ЦК України). Саме такі фактичні обставини, що потягли вибуття майна з володіння особи і мають враховуватись при розв`язанні питання про можливість задоволення віндикаційного позову проти відповідача, який є добросовісним набувачем майна за відплатним правочином. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що земельні ділянки були виділені єдиним масивом, оскільки всі спірні земельні ділянки є суміжними. Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення судової земельно-технічної експертиза №29250/19-41 від 23.01.2020 року встановлено, що Київською обласною державною адміністрацією на підставі розпоряджень від 28.09.2007 року №913, від 28.09.2007 року №914, від 28.09.2007 року №915, від 28.09.2007 року №916, від 28.09.2007 року №917, від 28.09.2007 року №918, Державному підприємству «Макарівський лісгосп» право постійного користування шістьма земельними ділянками загальною площею 5.22, по 0.87 га кожна, як єдиним масивом земель не припинялося, оскільки вказаними розпорядженнями: - Державному підприємству «Макарівське лісове господарство» припинено право постійного користування земельними ділянками тільки за рахунок частини НОМЕР_8 Бишівського лісництва, а не за рахунок лісового кварталу в цілому; - при припиненні Державному підприємству «Макарівське лісове господарство» права постійного користування земельними ділянками за рахунок частини НОМЕР_8 Бишівського лісництва, ці земельні ділянки віднесені до земель запасу, а не надані у власність чи передані у користування фізичних або юридичних осіб для спільного використання за одним призначенням. З врахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222783200:05:016:0027, 3222783200:05:016:0028, 3222783200:05:016:0029, 3222783200:05:016:0030, 3222783200:05:016:0031, 3222783200:05:016:0032 передані у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відповідно на підставі розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 08.10.2007 року №3822, від 08.10.2007 року №3823, від 08.10.2007 року №3824, від 08.10.2007 року №3825, від 08.10.2007 року №3826, від 08.10.2007 року №3827, від 25.10.2007 року №4056, як єдиний масив земель лісового фонду не були сформовані, оскільки вказані земельні ділянки відводилися за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення і при передачі цих земельних ділянок у власність громадянам їх за основним цільовим призначенням віднесено також до категорії земель сільськогосподарського призначення. Апелянтом не доведено належними, достовірними, допустимими доказами, а в судовому засіданні не встановлено, що правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, а також, що ці дії свідчать про перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень, передбачених законом. Водночас невірною є позиція викладена у рішенні суду першої інстанції щодо незастосування строків позовної давності до спірних правовідносин. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, провадження № 14-460цс18 зазначено, що як у висновках, викладених у постановах Верховного Суду України, так і у висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, сформульовано, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Такі висновки ґрунтуються на аналізі норм статей 256, 261, 267 ЦК України та норм ЦПК України. Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17-ц (провадження № 12-97гс19) зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право власності держави на земельну ділянку вважається порушеним з моменту коли земельна ділянка вибула з володіння держави у володіння іншої особи (п. 65). Таким чином у даній справі право власності держави на спірні земельні ділянки було порушеним в момент прийняття оспорюваних розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 3822, 3823, 3824, 3825, 3826, 3827 від 08.10.2007 року, розпорядження № 4056 від 25.10.2007 року. Проте держава в особі її компетентних органів протягом семи років не зверталася самостійно за захистом порушеного права. Оскільки судом першої інстанції встановлено, що Київська обласна державна адміністрація та Макарівська районна державна адміністрація Київської області мали повноваження на розпорядження спірними земельними ділянками, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних розпоряджень і витребування земельних ділянок. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у скарзі, апеляційний суд не знаходить. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зважаючи на викладене, апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Нсторовича залишити без задоволення. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлений 10 грудня 2021 року. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Л.П. Сушко В.І. Олійник