Постанова 4824 № 753/22802/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/12358/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Київ Справа № 753/22802/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Мицик Ю.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановив: У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , в якій померла була зареєстрована та фактично проживала з 1996 року. ОСОБА_3 є тіткою позивача, а тому він є спадкоємцем за законом усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини. Інші спадкоємці за законом - рідні сестри ОСОБА_3 , відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача, з огляду на його особливі стосунки з померлою. Вказує, що протягом життя у нього та спадкодавця були близькі стосунки, а в останні роки свого життя тітка тяжко хворіла та потребувала допомоги позивача. В останній місяць позивач планував подати заяву для прийняття спадщини, однак не звернувся у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із гострою хворобою (гострий обструктивний бронхіт), що підтверджується витягом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданого Кучаківською медичною амбулаторією загальної практики Бориспільського районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 13.05.2019 року, відповідно до якої в період з 29.04.2019 по 13.05.2019 позивач перебував на лікуванні. Враховуючи приписи закону щодо обов`язковості подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцем особисто, позивач не зміг реалізувати своє право на спадкування майна у встановлений законом строк після смерті рідної тітки. Відтак, вважає, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, та просить позов задовольнити. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не повинен був вирішувати питання щодо наявності/відсутності у позивача права на спадщину і відповідно наводити ці обставини на обґрунтування рішення про відмову у позові. Крім того, на обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви на прийняття спадщини, позивачем надано витяг із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданого КП «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Кучаківською медичною амбулаторією загальної практики від 13.05.2019, згідно з яким у період з 29.04.2019 по 13.05.2019 позивач хворів на гострий обструктивний бронхіт. Надаючи оцінку вказаному доказу суд першої інстанції зазначив, що копія витягу із медичної карти не містить інформації, на якому саме лікуванні перебував позивач - амбулаторному чи стаціонарному. Разом з тим, законодавець і судова практика безпосередньо не пов`язує поважність причини пропуску строку на прийняття спадщини з перебуванням спадкоємця на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні. Визначальним є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Згідно з витягом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданого КП «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Кучаківською медичною амбулаторією загальної практики від 22.04.2021 року, яку було отримано після ухвалення рішення, позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 29.04.2019 по 13.05.2019 року. Відповідно до лікувальних рекомендацій лікуючого лікаря, позивачу було прописано ліжковий режим. Тобто, позивач фактично перебував на стаціонарному лікуванні, але у домашніх умовах, і за станом свого здоров`я, без істотної шкоди для нього, не мав можливості виїхати за межі населеного пункту, де відсутній нотаріус, щоб подати заяву про прийняття спадщини. Строк на подання заяви про прийняття спадщини закінчувався 09.05.2019, але у цей період позивач перебував на лікуванні, а тому позивачем строк для прийняття спадщини пропущений з поважної причини. Поважність пропуску строку на прийняття спадщини за таких умов підтверджується і висновком Верховного Суду, зробленим у постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 757/28103/16-ц). В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що він є спадкоємцем за законом усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не доведено поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідають наявним у матеріалах справи доказам. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (стаття 1272 ЦК України). Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту свідоцтва про смерть, виданого Виконавчим комітетом Раково-Ліської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області 12 листопада 2018 року, у селі Підріччя Камінь-Каширського району Волинської області ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 60 років ( а.с 9). Відповідно до копії паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 08.02.1996 року, місце її проживання було зареєстроване у АДРЕСА_2 ( а.с. 11). Згідно з копією паспорта позивача ОСОБА_1 та довідкою Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , 1977 року народження, зареєстрований у АДРЕСА_3 з 25.05.2017 року ( а.с. 22). Як вбачається з відповіді Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 30.06.2020 року, спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , не заводилася. За змістом ст. 1272 ЦК України право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини має спадкоємець. Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261- 1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У позовній заяві позивач посилався на те, що ОСОБА_3 була його тіткою, на підтвердження тієї обставини, що позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , позивачем було надано до суду копії: - свідоцтва про народження позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , - свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; - свідоцтва від 13.04.1960 року про одруження ОСОБА_9 , 1934 року народження, з ОСОБА_6 , 1934 року народження. Таким чином, зі змісту вказаних документів не вбачається, що померла ОСОБА_3 є тіткою позивача ОСОБА_1 . За викладених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належних та допустимих доказів того, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 , ним суду не надано. Відповідно до п. 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів. Згідно з п. 3.5 глави 10 Порядку, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Відповідно до п. 3.23. глави 10 Порядку, своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу. У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». Згідно з витягом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданого КП «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Кучаківською медичною амбулаторією загальної практики від 13.05.2019 в період з 29.04.2019 по 13.05.2019 позивач ОСОБА_1 хворів, перебуваючи на амбулаторному лікуванні, діагноз - гострий обструктивний бронхіт. Таким чином, враховуючи положення п.п. 2.1, 3.5, 3.23 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо порядку подання особисто нотаріусу або надіслання поштою заяви ( телеграми) про прийняття спадщини, враховуючи, що завершення встановленого законом шестимісячного строку у даному випадку припадає на 09 травня 2019 року, а позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 29 квітня 2019 року по 13 травня 2019 року, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що у вказаний період часу він перебував на амбулаторному лікуванні і йому було прописано ліжковий режим, висновків суду не спростовують, оскільки позивачем не було надано доказів, що протягом шестимісячного строку він був позбавлений можливості подати засобами поштового зв`язку до державної нотаріальної контори письмову заяву про прийняття спадщини. Таким чином, доказів того, що неподання до нотаріальної контори такої заяви у цей період було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача, матеріали справи не містять. Посилання представника позивача на іншу довідку, видану йому 22 квітня 2021 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення, жодним чином висновків суду не спростовують і не мають правового значення для вирішення справи, оскільки відповідно до змісту цієї довідки, періодом хвороби позивача ( гострий обструктивний бронхіт) зазначено з 15 квітня 2021 року по 22 квітня 2021 року, що не стосується шестимісячного періоду після відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року - залишити без змін Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 17 грудня 2021 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.