Ухвала КЦС ВС № 202/6230/20

Ухвала 06 грудня 2021 року м. Київ справа № 202/6230/20 провадження № 61-18924ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна та Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Дніпросіті», про визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги, ВСТАНОВИВ: Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2021 року та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано недійсним договір від 13 березня 2020 року № 2245/К про відступлення прав вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт Плюс»), посвідченого 13 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. (далі - приватний нотаріус КМНО Шевченко І. Л.), зареєстрованого в реєстрі за № 682, додаток 1 до договору № 2245/к «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», додаток № 2 до договору № 2245/K «Розмір прав вимоги, що переходять до нового кредитора», в частині розміру переданого права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 07 червня 2007 року № 1116598000, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСибБанк») та ОСОБА_2 , договору іпотеки від 07 червня 2007 року № 11165980000/11166142001/3, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року № 11165980000/П/1, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року № 11165980000/П/2, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпросіті» (далі - ТОВ «Дніпросіті») від 07 червня 2007 року, на суму 11 207 204,28 грн. Встановлено, що за договором від 13 березня 2020 року № 2245/К про відступлення прав вимоги, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», посвідченому 13 травня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Шевченко І. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 682, додаток № 1 до договору № 2245/К «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», додаток № 2 до договору № 2245/K «Розмір прав вимоги, що переходять до нового кредитора», передано права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 07 червня 2007 року № 1116598000, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , договору іпотеки від 07 червня 2007 року № 11165980000/11166142001/3, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року № 11165980000/П/1, укладеного між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року № 111659800001/П/2, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Дніпросіті» від 07 червня 2007 року на суму 1 042 328,28 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Укрдебт Плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в сили рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Перевіряючи посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку, Верховного Суду України викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначені постанови ухвалені у справах з іншим предметом спору (стягнення заборгованості за договором кредиту). Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі 913/11/18 про те, що у разі встановлення сторонами у відповідному пункті кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, є неспроможними, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначених висновків у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/11/2016. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підставі для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема з огляду на неврахування апеляційним судом висновків викладених у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Касаційна скарга подана в передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у ній доводи підлягають перевірці, за матеріалами справи, а тому згідно частини сьомої статті 394 ЦПК України наявні підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року до закінчення касаційного перегляду справи. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення його виконання, підтверджені певними доказами. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Ураховуючи наведене, зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення можливе лише за наявності належно мотивованого клопотання. Заявник не належно не обґрунтував необхідність зупинення дії оскаржуваного судового рішення, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити. Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна та Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Дніпросіті», про визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року. Витребувати з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 202/6230/20. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року відмовити. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 06 січня 2022 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак