Постанова КЦС ВС № 335/54/21

Постанова Іменем України 08 грудня 2021 року м. Київ справа № 335/54/21 провадження № 61-9335св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Виконавчий комітет Запорізької міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мажари Олени Олександрівни на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у січні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо розгляду заяви (клопотання) прокуратури Запорізької області від 06 березня 2019 року № 13/2-47вих19 про виключення із числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області квартири АДРЕСА_1 та оформлення ордеру на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб (він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ); - зобов`язати Виконавчий комітет Запорізької міської ради розглянути на найближчому (першому після набрання законної сили рішенням суду у даній справі) засіданні Виконавчого комітету Запорізької міської ради клопотання прокуратури Запорізької області від 06 березня 2019 року № 13/2-47вих19 про виключення із числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області квартири АДРЕСА_1 та оформлення ордеру на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб (він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ) та прийняти по ньому рішення. Зазначений позов мотивований тим, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20 листопада 2018 року № 520 квартира АДРЕСА_1 включена до числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області для подальшого використання за призначенням. На засіданні житлово-побутової комісії прокуратури Запорізької області (протокол № 4) 27 листопада 2018 року було прийнято рішення про надання начальнику відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб, зокрема він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 службову квартиру АДРЕСА_2 . На підставі документів, наданих прокуратурою Запорізької області щодо розподілу службових квартир, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 28 січня 2019 року було прийнято рішення № 22/11 «Про затвердження наказу прокурора Запорізької області про забезпечення службовим житлом працівників прокуратури Запорізької області по АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 ». На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 29 січня 2019 року було видано ордер на службове приміщення № 6 серія «С». Прокуратура Запорізької області листом від 06 березня 2019 року № 13/2-47вих19 звернулася до Запорізького міського голови Буряка В. В. із клопотанням про виключення із числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області квартири АДРЕСА_1 та оформлення ордеру на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб (він, дружина та син). Проте, до цього часу клопотання прокуратури Запорізької області не розглянуто, а рішення Виконавчим комітетом Запорізької міської ради не прийнято. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 04 лютого 2021 року позов задовольнив. Визнав неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо розгляду заяви (клопотання) прокуратури Запорізької області від 06 березня 2019 року № 13/2-42вих19 про виключення із числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області квартири АДРЕСА_1 та оформлення ордеру на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб (він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ). Зобов`язав Виконавчий комітет Запорізької міської ради розглянути на найближчому засіданні Виконавчого комітету Запорізької міської ради клопотання прокуратури Запорізької області від 06 березня 2019 року № 13/2-42вих19 про виключення із числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області квартири АДРЕСА_1 та оформлення ордеру на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб (він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ) та прийняти по ньому рішення по суті. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення місцевий суд мотивував тим, що вирішення питання щодо виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов`язком виконавчого комітету і входить до кола його дискреційних повноважень. Позивач звернувся до суду з позовом не про зобов`язання відповідача прийняти певне рішення за вказаним клопотанням, а про зобов`язання розглянути його по суті на найближчому засіданні комітету (або його задовольнити, або відмовити у задоволенні). Відсутність законодавчого врегулювання чіткого терміну розгляду клопотання щодо виключення жилого приміщення із числа службових не повинно призводити до невиправданого затягування (рішення відповідачем не прийнято вже майже 2 роки) вирішення питання пов`язаного із забезпеченням житлових прав громадян. Бездіяльність відповідача свідчить про порушення процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло. Запорізький апеляційний суд постановою від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнив частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04 лютого 2021 року скасував та прийняв нову постанову про закриття провадження у справі. Постанову апеляційний суд мотивував тим, що означений спір є публічно-правовим і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог касаційної скарги Від представника ОСОБА_1 - адвоката Мажари О. О. у червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до апеляційного суду для продовження апеляційного розгляду справи по суті. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 857/2615/19 та від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із зміною правового статусу службової квартири та оформлення позивачу ордера, а порушення своїх прав позивач вбачає у тому, що він не може реалізовувати своє право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». З урахуванням змісту спірних правовідносин, які стосуються реалізації позивачем права на житло, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Від Запорізької міської ради у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя. Справа № 335/54/21 надійшла до Верховного Суду 02 серпня 2021 року. Верховний Суд ухвалою від 23 листопада 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 06 листопада 2018 року є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 238483056 від 23 грудня 2020 року). Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 20 листопада 2018 року, на підставі протоколів засідання робочої групи для вирішення питання придбання службового житла для працівників прокуратури Запорізької області від 29 жовтня 2018 року № 2 та від 09 листопада 2018 року № 3, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради вирішено включити до числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області, зокрема квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,5 кв. м. На засіданні житлово-побутової комісії прокуратури Запорізької області (протокол № 4 від 27 листопада 2018 року) вирішено надати начальнику відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб, зокрема він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 службову квартиру АДРЕСА_2 . Наказом прокурора Запорізької області від 28 листопада 2018 року № 53-б «Про забезпечення службовим житлом працівників прокуратури Запорізької області» надано ОСОБА_1 вищезазначену службову квартиру. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 28 січня 2019 року прийнято рішення № 22/11 «Про затвердження наказу прокурора Запорізької області про забезпечення службовим житлом працівників прокуратури Запорізької області по АДРЕСА_12 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , 74-а, АДРЕСА_11 », затверджено наказ прокурора Запорізької області від 28 листопада 2018 № 53-б та доручено Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради оформити службовий ордер на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,5 кв. м ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 29 січня 2019 року на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 січня 2019 року № 22/11 видано ОСОБА_1 ордер № 6 Серія «С» на сім`ю із 3 осіб на право зайняття службового приміщення по АДРЕСА_13 . Протоколом засідання житлово-побутової комісії прокуратури Запорізької області № 1 від 26 лютого 2019 року вирішено: направити до виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування про виключення із числа службової зазначеної житлової площі прокуратури Запорізької області за місцем її розташування, тому що відпала потреба її використання як службової житлової площі та оформлення ордерів на наступних працівників прокуратури Запорізької області, зокрема на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб (він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ), службова квартира АДРЕСА_1 . Також вирішено підготувати проекти клопотань прокурора області до виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування за місцем розташування зазначених службових жилих приміщень прокуратури Запорізької області про виключення їх з числа службових та оформлення ордерів на вказаних працівників прокуратури Запорізької області. Прокуратура Запорізької області 06 березня 2019 року листом № 13/2-42вих19 звернулася до Запорізького міського голови Буряка В. В. із клопотанням про виключення із числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області квартиру АДРЕСА_1 та оформлення ордеру на начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_1 на сім`ю із 3 осіб (він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ). Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради листом від 07 жовтня 2019 року № А-4796 повідомив ОСОБА_1 про те, що рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо зміни статусу квартири АДРЕСА_1 не прийнято.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу). Відповідно до наведених процесуальних норм до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив поновити його порушені відповідачем права на отримання житла. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у цій справі, оскільки позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії є способом захисту права позивача на житло не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за привалами цивільного судочинства. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а (провадження № 11-639апп18), від 11 вересня 2019 року у справі № 804/3718/18 (провадження № 11-470апп19) та у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження 61-11670св19). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Щодо судових витрат Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мажари Олени Олександрівни задовольнити. Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук