Постанова КЦС ВС № 686/2494/13-ц

Постанова Іменем України 08 грудня 2021 року м. Київ справа № 686/2494/13-ц провадження № 61-23049св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження - Головне територіальне управління юстиції в Хмельницькій області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Карплюка О. І. від 23 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Спірідонової Т. В. від 19 листопада 2019 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд зі скаргою, в якій просили визнати бездіяльність заступника начальника Головного територіального управління юстиції державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби; начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області; державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, що виразилися у невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2013 року. На обґрунтування скарги зазначили, що державним виконавцем не вживаються передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, відсутній контроль з боку керівників органів виконавчої служби за виконанням судового рішення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року скаргу задоволено. Визнано бездіяльність заступника начальника Головного територіального управління юстиції державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби, начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, щодо невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року. Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, виходив із відсутності належного контролю з боку керівництва управління ДВС Хмельницької області за ходом виконання виконавчого провадження, яке тривало з 2013 року та на день звернення до суду із скаргою не було завершено. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року залишено без змін. Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив наявні у справі обставини, у результаті чого дійшов правильного висновку щодо задоволення скарги стягувачів. Узагальнені доводи вимог касаційної скарги У грудні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 23 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби щодо нездійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання державним виконавцем рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року і в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги. Касаційна скарга мотивована тим, що законодавством передбачено право та підстави посадових осіб на проведення перевірки виконавчих проваджень, а не обов`язок проводити такі перевірки. При цьому, не використання права на проведення перевірки виконавчих проваджень з власної ініціативи не можна кваліфікувати як порушення вимог чинного законодавства. Судові рішення в частині визнання бездіяльності начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України). Відзив на касаційну скаргу не надходив. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 686/2494/13-ц з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 травня 2013 року вирішено усунути перешкоди в користуванні приміщенням підвалу площею 86,1 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , яке було предметом договору купівлі-продажу, укладеного між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_4 24 липня 2006 року, шляхом його звільнення від майна останнього. Постановою державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 07 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження до виконання даного судового рішення. За вимогою державного виконавця Першого відділу ДВС м. Хмельницький Жиловського Т. Я. призначено примусове його виконання на 14 год. 30 хв. 17 листопада 2017 року. Однак, останній на місце виконання рішення суду не прибув, що підтверджується відповідним актом мешканців будинку АДРЕСА_1 . Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 травня 2013 рок виконується понад шість років. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Так, заявник звертаючись до суду із зазначеною скаргою, зазначив про відсутність належного контролю з боку керівництва управління ДВС Хмельницької області за ходом виконання, яке триває з 2013 року. З огляду на викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23 листопада 2021 року № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи ВДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду підлягає розгляд за юрисдикцією того суду, який ухвалив відповідне судове рішення. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про обґрунтованість скарги заявника з огляду на таке. Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження, а також дій керівника вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень визначено у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Маючи інформацію про стан виконання рішення суду на відповідні доручення (29 січня 2018, 27 лютого 2018 року), пояснення державного виконавця, заступником начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальником Управління ДВС з власної ініціативи не приймалось рішення про проведення перевірки. Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. На цьому наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 320/5970/17. Оскільки відсутність належного контролю з боку начальника управління ДВС, яка полягала у тому, що останній не ініціював з власної ініціативи перевірку ходу виконання виконавчого провадження, не потягло за собою незаконного закінчення виконавчого провадження без фактичного виконання судового рішення, виконавчі дії тривають, виконавчий лист перебуває на виконання, тому бездіяльність начальника управління ДВС у цьому випадку не можна визнати протиправною та такою, що порушує права заявника. При цьому законодавством передбачено право та підстави посадових осіб на проведення перевірки виконавчих проваджень, а не обов`язок проводити такі перевірки. Висновки судів про те, що має місце протиправна бездіяльність заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби з огляду на те, що судове рішення не виконане тривалий час, не відповідають зазначеним положенням закону та встановленим обставинам справи. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області задовольнити. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в частині скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби щодо нездійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання державним виконавцем судового рішення - скасувати. У задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби щодо нездійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання державним виконавцем судового рішення - відмовити. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов