Ухвала КАС ВС № 400/491/21

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 16 грудня 2021 року Київ справа №400/491/21 адміністративне провадження №К/9901/43897/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, У С Т А Н О В И В: 02 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне. В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору та встановлення позивачу строку для сплати судового збору у 10-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі. Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що при подачі позовної заяви скаржником було сплачено судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. За подання до суду касаційної інстанції касаційної скарги має бути сплачений судовий збір у розмірі 3 632,00 грн. Позивач є інвалідом ІІІ групи, а тому сплата судового збору у вказаному розмірі має для нього досить серйозне фінансове навантаження. З метою отримання доступу до правосуддя скаржник просить відстрочити сплату судового збору. Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, визначені статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. При прийнятті таких висновків Суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з неможливістю вчасно сплатити судовий збір у зв`язку із фінансовим навантаженням не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору. Вивчивши клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для відстрочення сплати судового збору та не підтверджена жодними належними та допустимим доказами. Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3 632,00 грн (200% від 1 816,00 грн). Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1695/16. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені скаржником судові рішення стосуються відшкодування моральної шкоди, тоді як у цілому скаржник оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді на сесії його заяви про затвердження Технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Тобто фактично вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради, яка полягає у незатверджені технічної документації та непередачі (ненадані) земельної ділянки у власність позивача. Слід зауважити, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 цього Кодексу). Водночас, в касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, проте не зазначає жодних підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в частині порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду його основної вимоги щодо протиправної, на думку скаржника, бездіяльності відповідача, що полягає у нерозгляді на сесії його заяви про затвердження технічної документації. Посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, - колегія суддів оцінює критично, оскільки вказана підстава може бути прийнята судом як належна, разом із зазначенням підстав касаційного оскарження наведених у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто у їх системному взаємозв`язку. Таким чином, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету та підстав позову, відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху шляхом подання документа про сплату судового збору та уточнення підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.

3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя В.М. Бевзенко Суддя Я.О. Берназюк