Постанова 4803 № 932/14761/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8849/21 Справа № 932/14761/19 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання договору недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна, В С Т А Н О В И Л А: У провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться вищезазначена цивільна справа в межах розгляду якої ОСОБА_1 було подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих на підставі ухвали суду від 11.11.2019. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є законним власником автомобіля державний номерний знак НОМЕР_1 , на який накладено заборону ухвалою від 14.11.2019 року. З огляду на те, що розгляд справи в якій вжито вказані забезпечувальні заходи тривають більше двох років, вважав за необхідне звернутися до суду з даною заявою, оскільки існуючи заборони порушують його права на вільне володіння та розпорядження вказаним автомобілем. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про задоволення його заяви про скасування заходів забезпечення позову вжитих на підставі ухвали суду від 11.11.2019 року. Сторони по справі повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. ОСОБА_1 надіслав на адресу суду апеляційної інстанції клопотання, яке було зареєстровано 14.12.2021 року у якому зазначив, що ним, 07.12.2021 року на адресу суду було направлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Однак, повідомив, що підтримує вимоги викладені в апеляційних скаргах. Просив задовольнити апеляційні скарги та розгляд апеляційних скарг здійснити за його відсутності. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України. Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина десята статті 158 ЦПК України). За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Отже, скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Предметом розгляду в даній справі є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, а наявність чи відсутність підстав для їх скасування. Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню. Скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі (частини сьома-десята статті 158 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін». Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлено, що позивачем заявлено вимоги про: визнання недійсним договору про надання послуг по складанню довідки-рахунку щодо транспортного засобу «Porsch Panamera 4», 2012 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; поділити спільне сумісне майно транспортний засіб «Porsch Panamera 4», 2012 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнавши за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку автомобіля, й тим самим припинити право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину вказаного автомобіля. Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення дій, пов`язаних із відчуженням транспортного засобу марки «Porsche Panamera 4», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_5 . З огляду на те, що розгляд справи предметом спору в якій є автомобіль щодо якого наразі постало питання про скасування забезпечувальних заходів, триває та виходячи з того, що заявником, в заяві, висловлено наміри щодо його продажу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява не може бути задоволена, оскільки скасування забезпечувальних заходів значною мірою утруднить виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог. Колегія суддів вважає, що між сторонами дійсно виник спір, а отже у разі задоволення позову дійсно можуть виникнути труднощі з виконанням рішення, а тому необхідність у вжитих судом заходів забезпечення позову ще існує. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта, оскільки зазначені обставини не впливають на вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 158 ЦПК України. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що апелянт наразі є власником спірного автомобілю та його права як власника порушуються, не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, оскільки заходи забезпечення позову є тимчасовими. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що обраний судом спосіб забезпечення позову не порушує прав апелянта користуватися вказаним рухомим майном, а тому не завдає йому збитків. Звертаючись з вимогою про скасування заходів забезпечення, заявник фактично оскаржував висновки суду, зроблені при накладенні такого арешту, що в рамках передбаченої статті 158 ЦПК України процедури здійснено бути не може. Тому, звертаючись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову заявник обґрунтовував неналежністю та безпідставністю застосування судом заходів забезпечення позову. В той же час такі доводи фактично обґрунтовують незгоду заявника з ухвалою суду про застосування таких заходів забезпечення позову. При цьому чинним процесуальним законом передбачено, що якщо сторона не погоджується з судовим рішенням, вона має право оскаржити його в установленому законом порядку, для чого передбачена відповідна процедура апеляційного та касаційного оскарження. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала про забезпечення позову в апеляційному порядку не оскаржувалася, однак апелянт не позбавлений права звернутися до суду у встановленому законом порядку з відповідною апеляційною скаргою. За таких обставин, оскільки доводи заявника, наведені ним у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову та в апеляційній скарзі, зводяться до оспорювання ним правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову і не пов`язані із їх скасуванням, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову. З огляду на викладене підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з наведених у апеляційній скарзі доводів не вбачається. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова