Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8524/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В. 07 грудня 2021 р.Справа № 520/8524/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Носаченко Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ ХАРКІВЩИНИ» про стягнення адміністративного-господарських санкцій, - В с т а н о в и в: 18.05.2021 року позивач Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просить: - стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у сумі 30 494,44 грн. Позовні вимоги Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовує тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції. Позивач зазначає, що згідно звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, середньооблікова кількість штатних працівників у 2020 році становила 18 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 0 осіб. При цьому, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2020 році для відповідача становив 1 особа. Згідно з розрахунком станом на 15.04.2021 року сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплачена та складає 30.494,44 грн. У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись із вимогами Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначив, що починаючи з дати реєстрації ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКІВЩИНИ» (червень 2020 року) та по липень 2020 року середньооблікова чисельність працівників, що працювало на підприємстві складало менше 8 осіб. Таким чином у нього був відсутній обов`язок реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням, а також сповіщати Харківський міський центр зайнятості про створені та наявні у нього вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки закон цього не вимагає. При цьому, відповідач вказує, що у 2020 році ним подавались до Харківського міського центру зайнятості звіти форми № 3-ПН за період: липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, в яких міститься інформація про наявність вакантних місць «фармацевта» - особи з інвалідністю та вакантних місць «провізора» особи з інвалідністю. Оскільки в цей період відповідач мав у наявності від 2 до 4 робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач зазначає, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року у задоволені адміністративного позову Харківського обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено. Судове рішення вмотивоване тим, що відповідачем протягом 2020 року подавалися звіти форми 3 ПН про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю та вказаними звітами він інформував центр зайнятості про наявність вакантного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. За таких обставин підприємством виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Не погоджуючись із судовим рішенням, Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, якою посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позовній заяві. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не було надано до суду доказів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі щодо створення спеціальних місць (доказів придбання техніки, меблів, обладнання для створених робочих місць, у тому числі спеціалізованого обладнання). Також, відповідач стверджує, що не надано до суду доказів (штатного розкладу, посадової інструкції, наказу про прийняття на роботу, розрахунку заробітної плати тощо), що з їх боку не було допущено дискримінації осіб з інвалідністю поряд з іншими працівниками, зокрема, заявлена в звіті за формою 3 ПН заробітна плата є не меншою, ніж та, яка пропонується іншим кандидатам на таку ж посаду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКІВЩИНИ» просить залишити судове рішення без змін та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКІВЩИНИ» є працедавцем, який використовує найману працю та відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКІВЩИНИ» створене та зареєстроване у встановленому порядку 11.06.2020 року за номером запису 14801020000084966. 22.02.2021 року відповідач подав до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою № 10 ПОІ (вх. № 5068), згідно якого, середньооблікова кількість штатних працівників у нього у 2020 році становить 18 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2020 році - 1 особа (а.с. 5). На протязі червня та по липень включно 2020 року середньооблікова чисельність працівників, що працювали на підприємстві складало менше 8 осіб, що підтверджується щомісячними звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Форма № 4) за червень, липень 2020 року, в яких зазначено середньооблікова кількість штатних працівників за відповідний звітний період (місяць), що подавалися до Державної податкової служби (а.с. 40-54). При цьому, на виконання ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКІВЩИНИ» мало в наявності у 2020 році від 2 до 4 робочих місця для працевлаштування на них осіб з інвалідністю. Так, відповідачем, протягом 2020 року, а саме за: липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень подавалися звіти форми № 3-ПН про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю, зокрема, з липня по жовтень включно 1 вакантне місце «фармацевта» та 1 вакантне місце «провізора», у листопаді 1 вакантне місце «фармацевта» та 2 вакантних місця «провізора», у грудні - 2 вакантних місця «фармацевта» та 2 вакантних місця «провізора» (а.с. 17- 34). Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач, у зв`язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі в сумі 30494,44 грн (а.с. 4). Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (зі змінами) (далі Закон № 875-XII), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Відповідно до ст. 17 Закону № 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Згідно зі ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів Частиною 3 ст. 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). За приписами ст. 18 Закону України № 875-ХІІ унормовано, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Так, відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Питання періодичності подання звітів № 3-ПН врегульоване Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 (далі - Наказ № 316 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 року № 1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 988/23520. Згідно з Наказом № 316 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п. 5). Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 316, актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316; - звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; -у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі № 260/557/19. З матеріалів справи вбачається, що Харківським міським центром зайнятості отримувались протягом 2020 року, а саме у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні звіти від відповідача з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) робочих місць для осіб з інвалідністю за посадами «фармацевт» та « провізор» звітами за формою №3-ПН (а.с. 17-34). Вказана обставина не спростовується позивачем, як і не спростовується той факт, що відповідач безпідставно відмовив у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулась до нього самостійно чи була направлена службою зайнятості. Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ст. 18, ч. 2, 3 та 5 ст. 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 808/2646/15. Відтак, відповідач не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо ним розроблено необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створено робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи, але фактично не працевлаштовано особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.08.2021 року по справі № 260/557/19. Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКІВЩИНИ» виконано обов`язок (створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, проінформовано про відповідні вакансії, і надано відповідний звіт Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів. При цьому, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю доводів позивача щодо проявів будь якої дискримінації з боку відповідача, оскільки позивачем не надано доказів відмови відповідача у працевлаштуванні особам з інвалідністю, які звернулися до нього в тому числі за направленням Харківського міського центру зайнятості. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України). У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 17 грудня 2021 року.