Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/851/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2021 р.Справа № 440/851/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 06.09.21 року по справі № 440/851/21 за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Медпромсервіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області , Відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Науково-виробниче приватне підприємство "Медпромсервіс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Полтавської області, в якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.09.2020 №0000030506 про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 100018,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Науково-виробничо приватного підприємства "Медпромсервіс" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попердніх періодах: червень, вересень, жовтень, листопад 2018 року, січень березень та грудень 2019, січень, лютий, квітень, червень та травень 2020 року. За результатами перевірки відповідачем складено неправомірний акт №443/16-31-05-09/32256828 від 19.08.2020, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000030506 від 08.09.2020, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 100018,00 грн. Отже, позивач вважає, що висновки перевіряючих, зроблені в Акті перевірки, є неправомірними та порушують законні права позивача, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю його вимогам чинного законодавства України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.09.2020 №0000030506. Стягнуто на користь Науково-виробничого приватного пілприємства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2270,00 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу. в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на дослідженні взаємовідносин Науково-виробничого приватного підприємства "Медпромсервіс" з ризиковим платником ТОВ "Степ 21" протягом грудня 2019 року. Зазначає, що проведеною оцінкою наданих позивачем до перевірки документів по взаємовідносинах з ТОВ "Степ 21", та зазначених фактів неможливості здійснення операцій постачальником встановлено неправомірність складання відповідних первинних документів та подальше їх відображення у бухгалтерському обліку. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Науково-Виробниче приватне підприємство "Медпромсервіс" є юридичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.11.2002 № 15881070009001554, місцезнаходження м.Полтава, вул. Комарова, 5, податковий номер 32256828. На підставі направлень від 05.08.2020 №№1203, 1204 виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області головним державним ревізорам-інспекторів Васильченко І.П. та Матяш О.О. на підставі наказу від 05 серпня 2020 року №1086, виданого Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Науково-виробничого приватного підприємства "Медпромсервіс" щодо дотримання законодавства при декларуванні за червень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.07.2020 №9170326519 від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах: червень, вересень, жовтень, листопад 2018 року, січень березень та грудень 2019 року, січень, лютий, квітень та травень 2020 року, результати якої оформлені актом від 19.08.2020 №443/16-31-05-06-09/32256828. В акті перевірки від 19.08.2021 №443/16-31-05-06-09/32256828, зазначається про непідтвердженість господарських операцій НВПП "Медпромсервіс" з ТОВ "Степ 21", в результаті чого НВПП "Медпромсервіс" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2019 року на суму 100018,00 грн, чим порушено вимог п.п.2 "а" п.1 ст.198, абзаців першого третього п.2 ст.198, абзаців першого другого п.3 ст.198, абзацу третього п.6 ст.198 та абзаців другого-третього п.10 ст.201 Податкового кодексу України. Висновки акту перевірки ґрунтуються на дослідженні взаємовідносин НВПП "Медспромсервіс" з ризиковим платником ТОВ "Степ 21" протягом грудня 2019 року. На запит податкового органу від 06.08.2020 щодо надання оригіналів первинних документів на підтвердження взаємовідносин з постачальником товарів ТОВ "Степ 21" у грудні 2019 року, НВПП "Медпромсервіс" надано рахунки-фактури, видаткові накладні від ТОВ "Степ 21", платіжні доручення, надано договір поставки від 12.12.2019 №32 укладений з ТОВ "Степ 21". З договору поставки вбачається, що постачальник ТОВ "Степ 21" в особі директора Півнюк Катерини Олексіївни, яка діє на підставі Стату. З однії сторони, та покупець НВПП "Медпромсервіс", в особі директора Волковицького Сергія Борисовача, який діє на підставі Статуту, уклали договір поставки труб профільних 25х25 х1,8, листів, труб сталевих профільних 15х15х1,5, труб сталевих профільних 20х20х2, труб профільних 30х30х1,5 на загальну суму 600108,70 грн, сума ПДВ 100018,12 грн. Актом перевірки встановлено, що номеклатура товарів, кількість, ціна та суми ПДВ за податковими накладними виповідають переліку товарів, кількості, ціні та суми ПДВ, зазначеним у наданих до перевірки рахунках-фактурах та видаткових накладних. Місце складання договору м.Полтава, юридичні адреси сторін: покупця м.Полтава, вул.Комарова,5; місцезнаходження продавця ТОВ "Степ 21" - м. Маріуполь, Донецька область, вул. Архітектора Нільсена, буд.28, оф.17-А. На запит податкового органу від 11.08.2020 №3 щодо існування передбаченої договором заявки на товар від ТОВ "Степ 21" (п.2.1 договору) МВПП "Медпромсервіс" надано завірене печаткою покупця замовлення з переліком придбаних товарів у відповідній кількості, місця передачі товару не зазначено. Відмітки щодо отримання замовлення продавцем чи його існування у грудні 2019 року відсутні. Як зазначено в акті перевірки, аналізуючи первинні документи НВПП "Медпромсервіс" та пояснення платника, встановлено невідповідність, оскільки у замовленні покупця не зазначено конкретний пункт доставки товару або його адресу, що також не підтверджує переміщення товару саме від ТОВ "Степ 21". Також вказано, що за результатами вивчення первинних документів встановлено, що у договорі від 12.12.2019 №32, у видаткових ТОВ "Степ 21" накладних та рахунку для оплати від 16.12.2019, постачальник зазначив рахунок для перерахування коштів за товар, який відкрито 29.01.2020 даними інформаційних ресурсів ДПС України НВПП "Медпромсервіс" здійснено перерахування коштів за вказаним рахунком-фактурою на цей розрахунковий рахунок у лютому 2020 року. Під час перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області досліджено контрагента, який є фігурантом кримінальних судових справ, пов`язаних з ухиленням від сплати податків та здійснення безтоварних операцій. З`ясовано, що ТОВ "Степ 21" є учасником кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 3 ст.212 КК України. Головним управлінням ДПС у Полтавській області від Головного управління ДПС у Київській області отримано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Степ 21" (431552939). ТОВ "Степ 21" за податковою адресою: пр-т Шевченка, буд.6-а, м.Вишгород, Київська область не знаходиться, на запити податкового органу не відповідає (Попереднє місце обліку та реєстрації ГУ ДПС у Донецькій області, дата первинної реєстрації 05.08.2019). За результатами проведених заходів оперативним підрозділом ГУ ДФС у Київській області складено інформацію щодо відсутності підприємства та його службових осіб за податковою адресою, ознак проведення підприємницькою діяльністю не виявлено. У порушення п.п.16.1.11 п.16 Кодексу платником податку не повідомлено про зміну місцезнаходження. За звітний період декларування ПДВ грудень 2019 року ГУ ДПС у Київській області за наданою податковою інформацією встановлено неправомірне визначення платником податків ТОВ "Степ 21" сум податкових зобов`язань при продажу товарів у повному обсязі, зокрема. На адресу НВПП "Медпромсервіс" у повній сумі. Головним управлінням ДПС у Полтавській області, з метою встановлення походження товарів від ТОВ "Степ 21" проаналізовано дані ЄРПН та встановлено, що постачальником аналогічних товарів по другому ланцюгу є ТОВ "ІКСЕШН ТРЕЙД КОМПАНІ", основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля. 05.02.2020 прийнято рішення про відповідність ТОВ "ІКСЕШН ТРЕЙД КОМПАНІ" критеріям ризиковості та віднесено до ризикових платників. Таким чином, Головне управління ДПС у Полтавській області дійшло висновку, що фактично НВПП "Медпромсервіс" здійснюється придбання труб та металів невідомого походження, введеного в обіг завдяки оформленню контрагентом протягом грудня 2019 року та його контрагентом-постачальником недостовірних дефектних документів. Використана у ході перевірки податкова інформації від іншого податкового органу містить факти негативної податкової історії контрагента ТОВ "Степ 21" та його реєстрації з метою здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, а діяльність підприємства полягала лише у документальному оформленні операцій без реального здійснення поставки товару, зокрема, по взаємовідносинах з НВПП "Медпромсервіс". Зазначає, що контрагент ТОВ "Степ 21" є фігурантом кримінальних судових справ, пов`язаних з ухиленням від сплати податків та здійсненням безтоварних операцій. На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0000030506, відповідно до якого встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість на суму 100018,00 грн. податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України). Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV). Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88). Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88). Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17. Колегія суддів зазначає, що реальність проведених господарських операцій між НВПП "Медпромсервіс" та ТОВ "Степ 21" підтверджується договором поставки №32 від 12.12.2019, рахунком- фактурою №18 від 16 грудня 2019 року, видатковими накладними №18, 19 від 16 грудня 2019 року, податковою накладною №18 від 16.12.2019, платіжними дорученнями від 03.02.2020 №2399 та 04.02.2020 №2401, які підтверджують взаєморозрахунки НВПП "Медпромсервіс" з ТОВ "Степ 21" за наданий товар. Так, відповідач в акті перевірки ставить під сумнів операції по ланцюгу постачання ТОВ "ІКСЕШН ТРЕЙД КОМПАНІ" на адресу ТОВ "Степ 21", а саме відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "ІКСЕШН ТРЕНД КОМПАНІ" продані товари (труби та металевий лист) на адресу ТОВ "Степ 21", які ТОВ "ІКСЕШН ТРЕЙД КОМПАНІ" протягом всієї своєї діяльності не придбавав та не є імпортером, формує податковий кредит за рахйнок придбання товарів: тканина вибивна, вироби з бавовни, вироби з чорних металів, шапки, спідниці взуття, сантехніка, інструменти тощо. Вказує що відбулась підміна товару по ланцюгу постачання та введено в обіг товари невідомого походження. Так, ставлячи під сумнів реальність господарських операцій позивача за участю контрагента ТОВ "Степ 21", та постачальника по другому ланцюгу ТОВ "ІКСЕШН ТРЕЙД КОМПАНІ" в акті перевірки відповідач посилається на інформацію з баз даних ЄРПН, відповідно до яких відсутнє підтвердження попереднього постачання труб, металевих листів, їх реального введення в обіг та задекларованого виробництва по ідентифікованих ланцюгах псевдопостачання. Однак, посилання контролюючого органу на обставини, встановлені в ході зібраної щодо вказаного контрагента та його постачальників інформації з баз даних, колегія суддів визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або формування витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. За умови подання платником податків всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне. Саме ж по собі невиконання контрагентом податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №807/2332/15, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Отже, чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування. Законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ "Степ 21" на момент укладення договору поставки від 12.12.2019 № 32 перебував на обліку в в органах доходів і зборів, був дійсним платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не анульовано, тобто законні підстави укладення угод як і обов`язки для виписування та реєстрації податкових накладних у ТОВ "Степ 21", про що свідчить податкова накладна №18 від 16 грудня 2021 року, оскільки згідно з положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, отримавши від контрагента-постачальника відповідні податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, позивач здобув право на формування податкового кредиту у таких взаємовідносинах шляхом включення сум ПДВ та подальшого їх відображення у податковій звітності. Отже, на час існування правовідносин НВПП "Медпромсервіс" з ТОВ "Степ 21", ТОВ "Степ 21" був належним чином зареєстрованою юридичною особою, мав статус платника ПДВ, міг укладати та виконувати угоди. Обов`язку здійснювати детальні перевірки контрагентів законодавство не містить. Щодо висновку відповідача про нереальність операцій НВПП "Медпромсервіс" з ТОВ "Степ 21", не може обґрунтовуватись посиланням на операції третіх осіб, учасником яких позивач не виступав, оскільки він об`єктивно позбавлений можливості досліджувати питання походження товару та послуг по всьому ланцюгу його поставки їх надання. Таким чином, платник податку може нести відповідальність лише за ті порушення податкового законодавства, що вчинені безпосередньо ним або за його участі, що узгоджується із принципом індивідуального характеру юридичної відповідальності, закріпленому у ч. 2 ст. 61 Конституції України. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що всі документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. У той же час, відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції докази на спростування таких доводів позивача. При цьому, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Степ 21" скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначеного вище договору. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, до внесення в них відповідних змін. Так, під час взаємовідносин ТОВ "Степ 21" з НВПП "Медпромсервіс", товариство мало належну та необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не була позбавлена прав та/або обмежена укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством. Відповідачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти постачання товару, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями. Колегія суддів зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Таким чином, факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено. Відповідач зазначає про нереальність господарських операцій НВПП "Медпромсервіс" з ТОВ "Степ 21" та визначає даному контрагенту відповідність критеріям ризиковості лише на підставі даних податкового обліку, наявних в інформаційних базах ДПС. Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу і жоден нормативний акт не передбачає використання інформації з баз даних ДПС для визнання факту нереальності господарських операцій між суб`єктами господарської діяльності. Матеріалами справи встановлено, що позивачем надано відповідачу як в ході перевірки, так і в ході адміністративного оскарження повний перелік первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт реальності господарських операцій з вказаним контрагентом. Відтак, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Степ 21" є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту. Отже, укладений між позивачем та ТОВ "Степ 21" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198ю3, п.198.6, ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України є необґрунтованим. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 440/851/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 17.12.2021 року