Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5375/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 р. Справа № 520/5375/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 14.06.21 по справі № 520/5375/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУПФУ), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції під час її перерахунку з 01.01.2016, з обмеженням розміру щомісячної пенсії у 2016-2017 роках сумою 10740,00 грн та бездіяльність з невиплати йому вже перерахованої суми пенсії за 2016-2017 роки; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2016 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції, без обмеження суми виплат перерахованої пенсії за 2016-2017 роки максимальним розміром в сумі 10740,00 гр., а також здійснити виплату йому суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" у найближчий виплатний період однією сумою, без відстрочення такої виплати будь-якими строками, протягом 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції під час її перерахунку з 01.01.2016, з обмеженням розміру щомісячної пенсії у 2016-2017 роках сумою 10740,00 грн та бездіяльність з невиплати йому перерахованої суми пенсії за 2016-2017 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити з 01.01.2016 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції, без обмеження суми виплат перерахованої пенсії за 2016-2017 роки максимальним розміром в сумі 10740,00 грн, а також здійснити виплату йому суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач указав, що пенсійним органом при перерахунку пенсії позивачу застосовано ч. 2 ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час перерахунку, яка визначає що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, тому під час здійснення перерахунку пенсії позивачу, Головним управлінням були застосовані положення Закону № 2262-ХІІ у зазначеній редакції. Після перерахунку розмір пенсії позивача збільшився, отже умови пенсійного забезпечення позивача не погіршилися, позаяк відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення розміру його пенсії. Вважає, що вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є безпідставною та необґрунтованою, оскільки відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) ) максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року не може перевищувати 10740,00 грн. Аналогічна норма міститься і в статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", внесена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (1774-19) . Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом установлено та підтверджено під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Розмір пенсії позивача на момент призначення складав 80 % від розміру його грошового забезпечення за відповідною посадою. В березні 2021 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням щодо порядку і підстав для перерахунку пенсії у 2018-2020 роках, на яку отримав довідку від 20.03.2021 за № 2085 про розмір складових частин для обчислення пенсії ОСОБА_1 станом на 01.12.2015, на 01.01.2016, на 01.01.2020 та на 01.03.2021. З довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.03.2021 № 2085 позивач дізнався про зменшення розміру його щомісячної пенсії з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та її обмеження максимальним розміром 10740,00 грн станом на 01.01.2016. У зв`язку з викладеним та вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у виплаті пенсії у зменшеному розмірі від грошового забезпечення та з обмеженням 10 прожитковими мінімумами, протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні з 01.01.2016 основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час проведення перерахунку з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, та дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити з 01.01.2016 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції, без обмеження суми виплат перерахованої пенсії за 2016-2017 роки максимальним розміром в сумі 10740,00 грн, а також здійснити виплату йому суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії. Разом з тим, посилаючись на те, що пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому призначено з грудня 2000 року, а не з 01 січня 2016 року. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, є Закон України від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон України № 2262-ХІІ). Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Згідно зі ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України № 2262-XII, яким установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 %, до категорії 2, - 95 %. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року, № 1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, згідно з якими цифри 80 замінено цифрами

70. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про зміну встановленого Законом максимального розміру пенсії після призначення позивачу пенсії. Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Аналізуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що положення статті 13 Закону України № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 % від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Тобто, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася після призначення пенсії позивачу та не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2016. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що пенсію позивачу було призначено у розмірі 80 % грошового забезпечення. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999, № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002, № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002). Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. У постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Таким чином, застосування іншого показника (70 %) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за № 988 з 01.01.2016 у відповідача у справі були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії з 80 % до 70 % грошового забезпечення. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що відповідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону № 1166 від 27.03.2014, що діє на час виникнення права на перерахунок) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, у зазначеній редакції положення Закону № 2262-ХІІ були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку з 01.01.2016, то колегія суддів уважає їх необґрунтованими, з урахуванням наведеного вище, та зазначає, що застосування в даному випадку показника 70 % відповідних сум грошового забезпечення максимального розміру пенсії до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Посилання відповідача на те, що розмір пенсії позивача після проведених перерахунків збільшився, а тому умови його пенсійного забезпечення не погіршилися, і відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром, колегія суддів вважає такими, що не впливають на наведені вище норми права та висновки суду. На підставі викладеного та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/5401/18, враховуючи, що позивачу була призначена пенсія у розмірі 80 % грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача, які полягають у зменшенні з 01.01.2016 основного розміру пенсії позивача під час проведення перерахунку з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та проводити виплату пенсії позивачу в розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016. Разом з тим, при виплаті пенсії з 01.01.2016, відповідачем було обмежено граничний розмір пенсії позивачу, як військовослужбовцю, розміром 10740,00 грн. Так, згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.03.2021 за № 2085 розмір пенсії позивача з 01 січня 2016 року склав 11563,65 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 10740,00 грн. Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону. Згідно із частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 (911-19) чинній з 1 січня 2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 (v007p710-16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) . Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (1774-19) , який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Отже, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (1774-19) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19), чинній на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) не може перевищувати 10740,00 грн. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, установленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 1 січня 2016 року. Отже, враховуючи, що частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 (v007p710-16), то внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774 від 6 грудня 2016 року до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Крім того, передбачені статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) . В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, при цьому судовим розглядом встановлено та відповідачем не заперечується, що пенсія позивачу призначена ще у 2000 році. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає протиправним обмеження позивачу пенсії граничним розміром 10 740 грн з 20.12.2016. Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 127/4270/17, від 09 вересня 2019 року у справі № 463/925/17. Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) до 20.12.2016 є протиправними та такими, що призвели до зниження розміру належного йому пенсійного забезпечення. Колегія суддів відхиляє як помилкові посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, оскільки такі сформовано за інших спірних правовідносин сторін. Колегія суддів застосовує до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові, що зазначені вище. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру щомісячної пенсії позивача до 20.12.2016 та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження суми виплат перерахованої пенсії до 20.12.2016 з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 по справі № 520/5375/21 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження суми виплат перерахованої пенсії до 20.12.2016. Прийняти у цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Викласти абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду 14.06.2021 по справі № 520/5375/21 у такій редакції: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції під час її перерахунку з 01.01.2016, з обмеженням розміру щомісячної пенсії з 20.12.2016 по 31.12.2017 сумою 10740,00 грн та бездіяльність з невиплати йому перерахованої суми пенсії за 2016-2017 роки. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити з 01.01.2016 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції, без обмеження суми виплат перерахованої пенсії з 20.12.2016 по 31.12.2017 максимальним розміром в сумі 10740,00 грн, а також здійснити виплату йому суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду 14.06.2021 по справі № 520/5375/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк