Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8404/21

Головуючий І інстанції: Рубан В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2021 р. Справа № 520/8404/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " ВЕЛЛФАРМ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8404/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ВЕЛЛФАРМ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФАРМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте головним управління ДПС у Харківській області від 21.04.2021 року №00055480706 в якому визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 581 291, 00 грн.; - стягнути суму сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 року №00055480706 є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що під час перевірки контролюючому органу були надані оригінали всіх документів, що спростовують порушення позивачем податкового законодавства, встановлених в акті перевірки. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФАРМ", пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 43542797. Взято на облік як платник податків 03.03.2020 року Шевченківським ДПІ Головного управління ДПС у Харківській області. ТОВ «ВЕЛЛФАРМ» 01.04.2020 року зареєстровано платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 435427920307. На підставі направлень від 12.02.2021 № 1680, № 1681, та наказу від 11.02.2021 № 896-II виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЛФАРМ», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість у розмірі 581291,00 грн., що сформовано за рахунок періодів виникнення від`ємного значення: червень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року. Перевірка проводилась з 12.02.2021 по 18.02.2021. Судом, з акта перевірки встановлено, що основними постачальниками товару позивачу згідно баз даних АІС "Податковий блок" за перевіряємий період були: АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" , ТОВ "Триплекс", ТОВ "Балкорм", ПП "Карпатські зорі", ТОВ "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід", ТОВ фірма "Триплекс", ТОВ "Тандем ЛТД". В ході проведення перевірки контролюючим органом надані запити про надання документів № 39169/6/20-40-07-06-16 від 11.02.2021, запит про проведення інвентаризації № 3913/6/20-40-07-06-16 від 11.02.2021, які особисто 12.02.2021 року отримані керівником позивача Євтушенко М.С. В ході проведення перевірки складались акти про відсутність посадових осіб, від 15.02.2021 № 621/20-40-07-06-10/41141553, від 16.02.2021 № 635/20-40-07-06-10/41141553. Акти ненадання оригіналів документів до перевірки та не проведення інвентаризації від 18.02.2021 № 659/20-40-07-06-10/41141553. Станом на 5 день перевірки, 18.02.2021 працівникам ГУ ДПС, які проводили перевірку не надано жодних оригіналів документів з ведення фінасово - господарської діяльності та не повідомлено, про стан проведення інвентаризації та причин не допуску перевіряючих до її проведення. До перевірки не надано жодних підтверджуючих оригіналів документів щодо ведення господарської діяльності: видаткові накладні або актів виконаних робіт, товарно - транспортні накладні, або інші документи, що підтверджують доставку шару, платіжних доручення, що підтверджують факт оплати, довіреностей та повноважену особу, на яку виписані, хто отримував товар/послуги від взаємовідносин. Не можливо дослідити транспортування, розвантаження товару/послуг, де зберігалось і як використовувалось в господарській діяльності, обороно - сальдових відомостей, карток рахунків, які б підтверджували факт відбраження господарської операції в бухгалтерському обліку, митні декларації з додатками, CMR, інвойси. За результатами перевірки, Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 25.05.2020 року № 3146/20-40-07-06-10/43542797 про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання ТОВ «ВЕЛЛФАРМ» (код за ЄДРПОУ 43542797) податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість. Відповідно висновків акту встановлено порушення: - п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, завищено податкові зобов`язання у загальній сумі 1 074 037 грн., у т.ч. за червень 2020 року у сумі 150 872 грн., за серпень 2020 року у сумі 105 910 грн., за вересень 2020 року у сумі 165 476 грн., за жовтень 2020 року у сумі 245 084 грн., за листопад 2020 року у сумі 146 191 грн., за грудень у сумі 260 504 грн. - ст. 198 п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту на загальну суму 1 493 917 грн., у т.ч. червень 2020 року у сумі 167 215 грн., серпень 2020 року у сумі 139 102 грн., вересень 2020 року, у сумі 180 017 грн., жовтень 2020 року у сумі 275 728 грн., листопад 2020 року у сумі 351 315 грн., грудень 2020 року у сумі 380 540 грн. - завищення від`ємного значення у сумі 581 291 грн., у т.ч. грудень 2020 року у сумі 581 291 грн. - п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, що передбачає штраф у розмірі 1020, 00 грн. На підставі висновків акту від 25.05.2020 року № 3146/20-40-07-06-10/43542797, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.04.2021 року № 00055480706 в якому визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 581 291,00 грн. Вважаючи податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач оскаржив його до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове-повідомлення рішення від 21.04.2021 року №00055480706 винесено контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. За змістом п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. У підпункті 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України вказано, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За нормою п.п. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. За приписами п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. У п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї ж статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, вказаних у податковій звітності, відповідно до п. 44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996-XIV). Статтею 1 Закону №996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом за результатами перевірки встановлено завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ звітного періоду в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року у сумі 581291 грн., яке виникло у звітних періодах: червень 2020, серпень - грудень 2020. До вказаних висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку з тим, що під час проведення перевірки позивачем не надано оригінали документів (видаткові накладні, договори, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, сертифікати, дозволи, картки рахунку 201, 206, 26, 23, 28, 361за період червень грудень 2020 року та інші документи, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку). Згідно бази АІС "Податковий блок" контролюючим органом встановлено, що основними постачальниками товару для позивача були АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ТОВ "Триплекс", ТОВ "Балкорм", ПП "Карпатські зорі", ТОВ "Торгово-промислова компанія "Донснаб-Захід", ТОВ "Тандем ЛТД". У зв`язку зцим, в ході проведення перевірки контролюючим органом надані запити про надання документів № 39169/6/20-40-07-06-16 від 11.02.2021, запит про проведення інвентаризації № 3913/6/20-40-07-06-16 від 11.02.2021, які особисто 12.02.2021 року отримані керівником позивача Євтушенко М.С. В ході проведення перевірки складались акти про відсутність посадових осіб, від 15.02.2021 № 621/20-40-07-06-10/41141553, від 16.02.2021 № 635/20-40-07-06-10/41141553. Акти ненадання оригіналів документів до перевірки та не проведення інвентаризації від 18.02.2021 № 659/20-40-07-06-10/41141553. У зв`язку з тим, що працівникам ГУ ДПС, які проводили перевірку не було надано жодних оригіналів документів з ведення фінансово - господарської діяльності підприємства та не повідомлено про стан проведення інвентаризації, відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині не підтвердження господарських операцій з вищевказаними контрагентами первинними документами та завищення від`ємного значення з ПДВ у сумі 581291 грн., внаслідок чого відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Колегія суддів зазначає, що не зважаючи на те, що позивачем надані первинні документи до матеріалів справи, проте позивач не надав жодного доказу та не довів перед судом той факт, що ним були наданні до перевірки контролюючому органу, документи на підтвердження його господарських операцій. Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Згідно п. 44.6. ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Отже враховуючи той факт, що позивачем під час перевірки та до прийняття рішення контролюючому органу не надано документи на підтвердження господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ звітного періоду в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року у сумі 581291 грн., яке виникло у звітних періодах: червень 2020, серпень - грудень 2020. На підставі викладеного, контролюючим органом винесено податкове-повідомлення рішення від 21.04.2021 року №00055480706 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже спірне податкове повідомлення - рішення є законними та обґрунтованим, а тому жодних підстав для його скасування не вбачається. Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю " ВЕЛЛФАРМ". Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про надання контролюючому органу під час перевірки всіх оригіналів документів, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами. Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ВЕЛЛФАРМ" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 по справі № 520/8404/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий