Постанова 4876 № 904/6250/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.12.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6250/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є. секретар судового засідання Кандиба Н.В. розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 (суддя Колісник І.І.) у справі №904/6250/21 за позовом Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс", м. Жовті Води, Дніпропетровська область до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область про стягнення 404 109,54 грн. ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Газ Сервіс Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 904 109,54 грн, з яких: 895 478,16 грн - основний борг; 8631,38 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого у січні - квітні 2021 року за договором поставки № 12/13/480В від 16.01.2021. Окрім того позивач просить судові витрати покласти на відповідача. 28.08.2021 Приватним підприємством "Газ Сервіс Плюс" подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої зазначає, що відповідачем частково погашено суму заборгованості, з огляду на що просить стягнути з відповідача 404 109,54 грн, з яких: 395478,16 грн. основний борг; 8631,38 грн. інфляційні втрати. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення основного боргу у сумі 395 478,16 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" інфляційні втрати у сумі 8 542,29 грн, судовий збір у сумі 128,13 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 634,16 грн. У решті позову - відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням Приватним підприємством "Газ Сервіс Плюс" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/6250/21 в частині розподілу судових витрат та стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" судовий збір у сумі 6 061,64 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн., в іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/6250/21 залишити без змін. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що висновок суду, що у разі закриття провадження у справі на підставі заяви позивача про відмову від позову в частині основного бору у розмірі 395 478,16 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача є безпідставним. Підставою для відмови позивача від позовних вимог в частині вказаної суми боргу, стала сплата відповідачем заявленої до стягнення суми основної заборгованості за поставлений товар після закриття підготовчого провадження у справі, тобто після пред`явлення позову. Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Отже, позивач не підтримав вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та подав заяву щодо стягнення судових витрат з позивача. У зв`язку зі зменшенням позивачем позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 500 000,00 грн. судом першої інстанції було повернуто позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 7 500,00 грн., про що винесено ухвалу. Окрім того суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. є реальними та розумними витратами. Проте стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 128,13 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 634,16 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/6250/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 09.12.2021р. о 15 год. 30 хв. В судове засідання з`явився представник апелянта. Відповідач не з`явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час розгляду скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника апелянта, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Приватним підприємством "Газ Сервіс Плюс" (постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) було укладено договір № 12/13/480В від 16.01.2021 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у п. 1.2 Договору, а покупець - прийняти й оплатити такий товар. Постачальник зобов`язується поставити мастильні засоби, код 0921 (мастильні оливи та мастильні матеріали) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору). Пунктом 3.1 Договору сторони визначили суму (ціну) договору, яка відповідно до специфікації № 1 становить 7319027,66 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 1463805,53 грн. Загальна сума становить 8782833,20 грн. Товар, який поставляються відповідно до цього договору, сплачуються покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (п. 4.1 Договору). Згідно з пунктом 4.2 Договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів. Поставка товару здійснюється партіями в період січень - грудень 2020 року. Обсяг кожної партії та термін поставки уточнюється в заявках, підписаних працівниками покупця. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документі на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим) (п. 5.1 Договору). Пунктом 5.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP, склад покупця: - Смолінська шахта, смт. Смоліно, Маловисківський район, Кіровоградська область; - Інгульська шахта, с. Неопалимівка, Кіровогродаський район, Кіровоградська область; - АТГ, вул. Першотравнева, 1А, м. Жовті Води, Дніпропетровська область; - Новокостянтинівська шахта, с. Олексіївка, Маловисківський район, Кіровоградська область. Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п. 5.4 Договору). Відповідно до п. 7.4 Договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 Договору). Додатковою угодою № 2 від 23.04.2021 сторони змінили редакцію пункту 3.1 договору, згідно з якою загальна сума договору відповідно до специфікацій № 4 та № 5 становить 8753 854,87 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 1458975,81 грн. На виконання умов договору позивач у період із січня по квітень 2021 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1819977,84 грн, що підтверджується копіями видаткових та товарно-транспортних накладних наданими в матеріали справи. Відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 924 499,68 грн. Сума залишку заборгованості за поставлений товар складає 895 478,16 грн. Несплата відповідачем суми залишку заборгованості і стала причиною виникнення спору та звернення позивача з позовною заявою про стягнення 895 478,16 грн. заборгованості та 8 631,38 грн. інфляційних збитків. Після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу 500000,00 грн. у рахунок часткового погашення основного боргу, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 09.08.2021: № 6961 на суму 11952,00 грн, № 3475 на суму 115814,76 грн, № 3474 на суму 118768,80 грн, № 12472 на суму 15659,96 грн, № 6023 на суму 22351,44 грн, №6024 на суму 52414,38 грн, № 6212 на суму 15235,20 грн, № 6211 на суму 32389,20 грн, № 6209 на суму 47881,80 грн, № 6210 на суму 38053,20 грн № 7900 на суму 2221,44 грн, № 7901 на суму 27257,82 грн. Позивачем, з огляду на часткову оплату заявленої до стягнення суми, було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 395 478,16 грн., яка складається із заборгованості за видатковими накладними: № Г-00000031 від 31.03.2021 на суму 8242,20 грн; №Г-00000054 від 30.04.2021 на суму 143013,00; № Г-00000056 від 30.04.2021 на суму 84829,68 грн; № Г-00000057 від 30.04.2021 на суму 108505,86 грн; № Г-00000059 від 30.04.2021 на суму 50887,42 грн. В подальшому відповідачем сплачено суму залишку заборгованості у розмірі 395 478,16 грн., про що надано копії платіжних доручень від 17.09.2021: № 6213 на суму 8242,20 грн, № 8266 на суму 143013,00 грн, № 8125 на суму 84829,68 грн, № 8121 на суму 108505,86 грн, № 8120 на суму 50887,42 грн. У зв`язку з погашенням заявленої до стягнення суми залишку заборгованості, позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 395 478,16 грн., згідно якої просив прийняти до розгляду заяву про відмову від частини позовних вимог, закрити провадження у справі №904/6250/21 в частині позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 395 478,16 грн. за Договором №12/13/480В від 16.01.2021. При розподілі судових витрат просив врахувати ч.3 ст. 130 ГПК України та стягнути у повному обсязі з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. Право позивача у справі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу передбачено п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 191 ГПК України. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/6250/21 позовні вимоги задоволено частково. Прийнято відмову позивача від позову, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 395 478,16 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" інфляційні втрати у сумі 8 542,29 грн, судовий збір у сумі 128,13 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 634,16 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Повернуто Приватному підприємству "Газ Сервіс Плюс" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 7500,00 грн. Приймаючи вказане рішення господарським судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем суми інфляційних втрат та визнано обґрунтованим розмір втрат від інфляції у сумі 8 542,29 грн. В решті заявленої суми відмовлено. На підставі частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, господарським судом було стягнуто судовий збір у розмірі 128,13 грн. Окрім того оцінивши надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, дійшов висновку, що витрати у розмірі 30000,00 грн. є реальними та розумними. Разом з тим господарський суд дійшов висновку, що враховуючи, що позивач відмовився від частини позовних вимог, згідно ст. 130 ГПК України, понесені позивачем витрати відповідачем в цій частині не відшкодовуються. Колегія не погоджується з висновком господарського суду щодо наявності підстав для відшкодування позивачу суми судового збору та витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи лише із розміру задоволених позовних вимог, без врахування сплаченої суми боргу, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частинами 1 та 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу передбачено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стаття 130 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження по справі або залишення позову без розгляду. За змістом частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Таким чином стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі, можливе за умови встановлення обставин задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову та за умови дотримання позивачем вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку подання до суду відповідної заяви та доказів до неї. Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі №904/6250/21, позивачем 28.08.2021 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заявленої до стягнення суми, згідно якої просив стягнути з відповідача 404 109,54 грн, з яких: 395 478,16 грн основного боргу, 8631,38 грн інфляційних втрат. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 господарським судом було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 404 109,54 грн. У зв`язку з поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 7500,00 грн. Вказане клопотання було задоволено судом та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 повернуто Приватному підприємству "Газ Сервіс Плюс" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 7500,00 грн, надмірно сплачений за платіжним дорученням № 148 від 01.07.2021 у складі судового збору у сумі 13561,64 грн. 23.09.2021 позивач подав до суду заяву про відмову від позову в частині основного боргу у сумі 395478,16 грн та закриття провадження у справі в цій частині. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що відповідачем у повному обсязі погашено суму боргу та сплачено суму залишку заборгованості у розмірі 395 478,16 грн., про що в матеріали справи долучено копії платіжних доручень. Окрім того, позивач просив при розподілі судових витрат врахувати положення ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу та стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі понесені ним судові витрати. Таким чином матеріалами справи підтверджується, що після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі відповідачем у повному обсязі погашено суму боргу за договором № 12/13/480В від 16.01.2021, про що в матеріали справи надано відповідні докази. Зазначені обставини і стали підставою для відмови позивача від позову в частині задоволених відповідачем позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). У позовній заяві позивач зазначив, що планує понести витрати на судовий збір у розмірі 13 561,64 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із позовною заявою, було подано витяг із Договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020, укладений між Адвокатським бюро ТИМОФІЄВА ЄВГЕНІЯ та Приватним підприємством «Газ Сервіс Плюс», додаткові угоди до вказаного договору від 30.12.2020 та від 23.06.2021; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1029109. Згідно п 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020 сторони погодили, що Приватне підприємство "Газ Сервіс Плюс" (далі клієнт) доручає, а Адвокатське бюро Тимофієва Євгенія (далі виконавець) приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 1.2 Договору правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає, зокрема, у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства тощо. Додатковою угодою від 30.12.2020 сторони продовжили строк дії цього договору до 31.12.2021 включно. У додатковій угоді від 23.06.2021 сторони визначили зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за договором № 12/13/480В про закупівлю товару від 16.01.2021. Згідно з п. 2 Додаткової угоди бюро зобов`язується виконати роботу та надати таку правову (правничу) допомогу клієнту: ознайомлення з документами, пов`язаними з договором № 12/13/480В про закупівлю товару від 16.01.2021; надання консультацій; складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою), пояснення (за потребою); складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою); представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. участь у судових засіданнях. В пункті 3 Додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару за надану правову (правничу) допомогу клієнту складає 30 000,00 грн. Згідно п. 4-6 Додаткової угоди розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги, зазначеної в пункті 2 цієї додаткової угоди; гонорар сплачується протягом 20 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт; ця додаткова угода є підставою для оплати гонорару. Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р. було зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Позивачем належним чином підтверджено понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Заперечення щодо розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення таких витрат відповідачем не надано. Оцінивши надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн. є реальними та розумними. При цьому колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено задоволення відповідачем вимог позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 895 478,16 грн. після звернення Приватного підприємства «Газ Сервіс Плюс» з позовною заявою до суду та відкриття провадження у даній справі. Верховний Суд і постанові від 23.12.2020 у справі №922/418/20 зазначив, що у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову, через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі, суд вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, має виходити з положень частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною. В постанові від 01.04.2021 у справі №911/50/20 Верховним Судом викладено висновок, що зміст частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Водночас аналіз змісту другого речення цієї статті свідчить про те, що застосування відповідних положень належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним виключно у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та за заявою сторони. Господарський суд не звернув уваги на викладене та дійшов необгрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу з урахуванням заявленої до стягнення суми боргу та погашеної відповідачем в ході розгляду справи. Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що підставою для відмови позивача від позову стало задоволенням відповідачем вимог позивача після відкриття провадження у справі, що підтверджено належними та допустимими доказами, колегія вбачає підстави для зміни судового рішення в частині розподілу судових витрат. При цьому колегією суддів враховано, що рішенням господарського суду частково задоволено позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми втрат від інфляції, з огляду на що необхідно застосовувати частину 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу, якою передбачено, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України). Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі. Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46). Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи, що скаржником доведена обґрунтованість апеляційної скарги, встановлені обставини та докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та суми судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення господарського суду шляхом викладення абзацу 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 40, корпус 35; ідентифікаційний код 36511498) інфляційні втрати у сумі 8542,29 грн, судовий збір у сумі 6 060,30 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 29 993,39 грн.». Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/6250/21 задовольнити частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/6250/21 в частині розподілу судових витрат змінити. Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 40, корпус 35; ідентифікаційний код 36511498) інфляційні втрати у сумі 8542,29 грн, судовий збір у сумі 6 060,30 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 29 993,39 грн.». В іншій частині рішення залишити без змін. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на виконання даної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17.12.2021 Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя Л.А.Коваль Суддя А.Є. Чередко