Постанова 4821 № 699/969/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. Черкаси справа № 699/969/19 провадження № 22-ц/821/1749/21 категорія 307000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Єльцова В.О., Василенко Л.І. секретар: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача адвокат Гречуха Віталій Іванович відповідач: ОСОБА_2 представник відповідача адвокат Перебийніс Світлана Василівна третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанова Любов Пантелеймонівна розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанова Любов Пантелеймонівна про визнання заповіту недійсним. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: приватний нотаріус Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанова Л.П. про визнання заповіту недійсним. Свій позов позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сотники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області помер її батько ОСОБА_3 . За життя останній склав заповіт від 07 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Митрофановою Л.П., яким усе своє майно заповів своєму сину ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 у приватного нотаріуса Митрофанової Л.П. заведена спадкова справа № 85/2016 від 20 липня 2016 року, заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Оспорюваний заповіт складений в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_3 погано бачив і не міг його прочитати, але заповіт не підписаний спадкодавцем. За життя ОСОБА_3 не виявляв бажання скласти заповіт лише на одного сина, крім цього спадкодавець тяжко хворів. Тому позивач вважає, що заповіт є недійсним через відсутність волевиявлення заповідача, нерозуміння ним значення своїх дій та порушення вимог щодо його посвідчення. Просила визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , який посвідчений 07 червня 2013 року приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи було встановлено, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладання, особу заповідача встановлено, заповіт підписаний заповідачем та свідками, зазначено місце складання заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті, тому судом не встановлено підстав для визнання заповіту недійсним. Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог по суті, тому дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позовних вимог позовної давності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що розглядаючи спір, суд не звернув уваги на ту обставину що заповіт було складено з порушенням вимог щодо його посвідчення, а саме: під час складення оспорюваного заповіту, який був записаний зі слів заповідача ОСОБА_3 нотаріусом були залучені як свідки, зацікавлені особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Отже, волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало його волі, а сам заповіт складено під тиском. За таких обставин, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог є помилковим та підлягає скасування. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від приватного нотаріуса Митрофанової Л.П. вказано, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтовані, оскільки при посвідченні заповіту, приватним нотаріусом був перевірений необхідний обсяг цивільної дієздатності заповідача ОСОБА_3 . Його волевиявлення як учасника правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі, право чин був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту була обов`язковою, оскільки заповідач мав вади зору. Підпис на заповіті у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України був вчинений особисто заповідачем ОСОБА_3 . З огляду на вищевикладене, підстав для зміни чи скасування судового рішення немає. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_2 зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає. Зазначено, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не є членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 , тому могли бути свідками при посвідченні заповіту. Доводи апеляційної скарги вважає надуманими та необґрунтованими. Відповідь на відзив У відповіді на відзив, що надійшов від ОСОБА_1 , зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, доводи апеляційної скарги обгрунтовані, тому є всі підстави для його скасування. Так, суд не врахував, що ОСОБА_2 був неписемний, мав негативний стан здоров`я та поганий зір, тому не міг розуміти своїх дій під час складення заповіту. Суд дану обставину не врахував, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ч.1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сотники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5). Померлий залишив заповіт від 07 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П., яким усе своє майно заповів своєму сину ОСОБА_2 (а.с. 6). Після смерті ОСОБА_3 у приватного нотаріуса Митрофанової Л.П. заведена спадкова справа № 85/2016 від 20 липня 2016 року, заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 55-76). Звертаючись до суду з позовними вимогам та апеляційною скаргою, позивач ОСОБА_1 в обгрунтування своїх вимог зазначила, що оспорюваний заповіт складений в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_3 погано бачив і не міг його прочитати, але заповіт не підписаний спадкодавцем. За життя ОСОБА_3 не виявляв бажання скласти заповіт лише на одного сина, крім цього спадкодавець тяжко хворів, а тому вважає, що заповіт є недійсним через відсутність волевиявлення заповідача, нерозуміння ним значення своїх дій та порушення вимог щодо його посвідчення. Розглядаючи спір, суд першої інстанції врахував, що відповідно ч.1 ст. 203 та ч.3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. А згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтями 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. частиною 4 ст. 207 ЦК України визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Згідно ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Відповідно до ч.ч. 2-6 ст.1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (ст.1255 ЦК України). Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. З оспорюваного заповіту (а.с. 6) вбачається, що ОСОБА_3 на випадок смерті зробив таке розпорядження усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на випадок смерті буде належати і на що за законом матиме право заповідає сину ОСОБА_2 . Нотаріусом заповідачу роз`яснено зміст статей 1233, 1241-1254, 1257, 1307 ЦК України. На прохання заповідача заповіт складено за допомогою технічних засобів у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський вул. Щорса, буд.

4. Оскільки ОСОБА_3 не міг сам прочитати текст заповіту, згідно зі ст. 1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зачитали цей заповіт у голос та поставили свої підписи на ньому та які не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами спадкодавця за заповітом. Оскільки ОСОБА_3 погано бачив, не міг особисто прочитати текст заповіту уголос, за його дорученням, в його та присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. Заповіт власноручно підписаний заповідачем та свідками у присутності нотаріуса. Під час розгляду справи районним судом встановлено, що свідок ОСОБА_6 є зятем дружини відповідача, проте останній не відноситься до членів сім`ї та близьких родичів спадкоємців за заповітом. Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 січня 2021 року було призначено посмертну судову-психіатричну експертизу, виконання якої доручено спеціалістам Черкаської обласної психіатричної лікарні №1, на вирішення якої поставлено питання: чи усвідомлював ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , значення своїх дій та чи міг керувати ними на момент складання заповіту 07 червня 2013 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П.? Отже, із вищевикладених обставин, вбачається, що районним судом було правильно дотримано процесуальну процедуру розгляду спору про визнання заповіту недійсним та враховуючи доводи обох сторін у справі, їх пояснення та заперечення на заявлений предмет доказування, у відповідності до вимог ст. 103 ЦПК України, Постанов Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року та № 8 від 30 травня 1997 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу. Для проведення експертизи КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» визнала наявних матеріалів справи недостатньо для проведення заявленої експертизи та звернулась до суду з клопотанням про надання додаткових матеріалів, однак через неможливість надання доказів стороною позивача, експертиза проведена не була і ухвала суду залишена без виконання експертною установою. Інші докази, які містяться у справі не містять відомостей, що ОСОБА_3 на час складання оспорюваного заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому, враховуючи всі вище приведені норми закону та обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, оскільки особу заповідача встановлено, заповіт підписаний особисто заповідачем та (належними) свідками, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, заповіт посвідчений уповноваженою на це особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала його дійсну волю щодо розпорядженням майном на випадок смерті, тому районний суд правомірно не встановив підстав для визнання такого заповіту недійсним. Крім того, суд відмовивши в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, тому правильно зазначив, що підстави для застосування строку позовної давності для відмови у задоволенні позову, що заявлені представником відповідача в даному випадку відсутні. Частиною першою статті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував всі обставини справи надав їм відповідну оцінку та дійшов до правильного висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та неможливості вирішення спору в позасудовому порядку. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення районного суду ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанова Любов Пантелеймонівна про визнання заповіту недійсним залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2021 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді В.О. Єльцов Л.І. Василенко