Ухвала КАС ВС № 420/1929/21

УХВАЛА 16 грудня 2021 року м. Київ справа № 420/1929/21 адміністративне провадження № К/9901/43543/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №420/1929/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови в обміні, оформленні та видачі посвідки на постійне проживання без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та зобов`язання обміняти, оформити та видати посвідку на постійне проживання у вигляді книжечки, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь № Ш-2618/6/5101-20/5100.5.3/13864-20 від 16.12.2020 року) в обміні, оформленні та видачі посвідки на постійне проживання у вигляді книжечки громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, унікальний номер запису у реєстрі УНЗР); - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти, оформити та видати посвідку на постійне проживання у вигляді книжечки громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, унікальний номер запису у реєстрі УНЗР). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними дії щодо відмови в обміні, оформленні та видачі посвідки на постійне проживання без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та зобов`язання обміняти, оформити та видати посвідку на постійне проживання у вигляді книжечки та зобов`язання вчинити такі дії. Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами, віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судове рішення, яке ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 , як справи незначної складності, не підлягає касаційному оскарженню. У своїй касаційній скарзі скаржник не зазначає про виключні обставини, передбачені підпунктами а)-г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які надають можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених в зазначеній у справі, як справі незначної складності. У своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні безпідставно застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.04.2020 року у справі №560/1573/19 та є необхідність відступлення від вказаного висновку. Разом з тим, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас, скаржником не обґрунтовано належним чином необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норми права. Таким чином, позивач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення підлягають перегляду в касаційному порядку. Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних норм, переоцінки доказів, із посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №420/1929/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови в обміні, оформленні та видачі посвідки на постійне проживання без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та зобов`язання обміняти, оформити та видати посвідку на постійне проживання у вигляді книжечки. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді С. А. Уханенко Н. В. Шевцова