Постанова 4857 № 260/250/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/250/21 пров. № А/857/20006/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М. з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, ухвалене суддею Ващиліним у м. Ужгороді о 09 год. 37 хв. у справі № 260/250/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з невидачею трудової книжки за період з 3 січня 2020 року по 21 січня 2021 року у розмірі 220996,27 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Закарпатської обласної державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1 дубліката трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року. Зобов`язано Закарпатську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки, оформлений відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є передчасними, оскільки відповідач не видав позивачу трудову книжку, а отже правопорушення не завершене. При цьому, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача видати дублікат трудової книжки оформлений належним чином. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржили позивач та відповідач. Позивач у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі позовних вимог та вирішив вимоги, які позивач не заявляв у адміністративному позові. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач має у розпорядженні оригінал трудової книжки позивача, оскільки надав її копію. Тим більше, що на відповідачу лежить відповідальність втрати трудової книжки, а позивач не має нести негативних наслідків від цього. Відповідач у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача вчинити те, про що позивач не просив. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не передав на зберігання відповідальному працівнику свою трудову книжку, про що свідчить те, що позивач надав суду копію трудової книжку, яку він просить відповідача видати. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 02 червня 2017 року позивач, на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 86-р від 12.06.2017 року призначений на посаду начальника відділу запобігання і виявлення корупції та взаємодії з правоохоронними органами Закарпатської обласної державної адміністрації. Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації № 116-р від 16.12.2019 року позивач звільнений з посади начальника відділу запобігання і виявлення корупції та взаємодії з правоохоронними органами Закарпатської обласної державної адміністрації 16 грудня 2019 року, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році. Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації № 2-р від 02.01.2020 року внесено зміни до п. 1 розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації № 116-р від 16.12.2019 року в частині дати звільнення, замінивши слова «16 грудня 2019 року» словами «02 січня 2020 року». Позивач стверджує, що станом на день звільнення, оригінал трудової книжки НОМЕР_1 відповідач не видав. 02 грудня 2020 року з метою отримання оригіналу трудової книжки позивач звернувся до відповідача із заявою, у відповідь на яку відповідач, листом № 8780/06-12 від 10.12.2020 року повідомив заявника про відсутність у відділі управління персоналом та нагород Закарпатської обласної державної адміністрації його трудової книжки. 17 грудня 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив з`ясувати місцезнаходження його трудової книжки та провести виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України. Листом № 9288/06-12 від 12.01.2021 року відповідач повідомив про те, що в очолюваному позивачем відділі його трудова книжка була відсутня у зв`язку з чим заведено дублікат трудової книжки. Зазначений дублікат заявник отримати відмовився, що засвідчено актом. Дублікат трудової книжки цим листом скеровано на адресу позивача. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 47 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 5 статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Позивач стверджує, що станом на день звільнення, тобто 02.01.2020 року, оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 відповідач не видав. Таким чином перед судом стоїть завдання з`ясувати чи видав відповідач у день звільненні позивачу оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 . Дослідивши докази, які є у справі, апеляційний суд встановив те, що відповідач вказану трудову книжку, ні на час звільнення, ні по теперішній час, позивачу не видав. Натомість, відповідач оформив дублікат трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та у журналі обліку і видачі трудових книжок зробив запис про те, що позивач відмовився від її отримання. Зважаючи на те, що видача трудової книжки, при звільненні працівника, є обов`язком роботодавця, то відповідач мав обов`язок збереження трудової книжки позивача. Тому, оформлення дублікату трудової книжки, без обґрунтованих пояснень відсутності оригіналу трудової книжки, не виправдовує відповідача у цій ситуації. Отже, відповідач, за встановлених обставин, має нести відповідальність, передбачену частиною 5 статті 235 КЗпП України, у вигляді виплати позивачу середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При цьому, згідно із пунктом 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховується допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Апеляційний суд при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу бере до уваги довідку № 2 від 22.02.2021 року про доходи позивача, оскільки у цю довідку не включено виплату позивачу, у грудні 2019 року, за час тимчасової непрацездатності. Відповідно до цієї довідки у листопаді 2019 року позивач отримав 18504,22 грн., а у грудні 2019 року 4275,94 грн., всього 22780,16 грн. Число відпрацьованих днів -

28. Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 813,57 грн. (22780,16/28=813,57). Апеляційний суд встановив те, що останнім робочим днем позивача є 02.01.2020 року. У цей день відповідач зобов`язаний був видати трудову книжку. Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 03.01.2020 року по 21.01.2021 року, що становить 263 робочих дні. Отже, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, за період з 03.01.2020 року по 21.01.2021 року, становить 205833,21 грн. (263х813,57=205833,21). Апеляційний суд встановив те, що станом на 21.01.2021 року трудова книжка позивачу не видана. З огляду на це, апеляційний суд вважає, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, який тривав, на думку позивача, з 03.01.2020 року по 21.01.2021 року. Позовні вимоги стосуються періоду з 03.01.2020 року по 21.01.2021 року. Апеляційний суд встановив, що в цей період трудова книжка позивачу видана не була. З огляду на це, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що встановлення обставин щодо дати видачі трудової книжки після періоду, що розглядається судом, щодо видачі дублікату трудової книжки, щодо тривалості затримки видачі трудової книжки після 21.01.2021 року, не входить до предмету доказування у цій справі. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що для застосування ч. 5 ст. 235 КЗпП України не має значення той факт чи на час звернення до суду особа отримала трудову книжку, оскільки особа має право на відповідну гарантію в будь-який час затримки видачі трудової книжки. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами позивача та відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог. Щодо доводів відповідача про те, що трудова книжка позивача була відсутня в Закарпатській обласній державній адміністрації, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки подання трудової книжки є обов`язковою умовою працевлаштування незалежно від форм власності та господарювання юридичної особи (ч. 2 ст. 24 КЗпП України). Зважаючи на наведені вище обставини, апеляційний суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, який пов`язаний із затримкою видачі трудової книжки в сумі 205833,21 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального права, апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Закарпатської обласної державної адміністрації задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 260/250/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Стягнути з Закарпатської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 03 січня 2020 року по 21 січня 2021 року у сумі 205833,21 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст постанови складений 15.12.2021 року