Постанова 4811 № 456/2173/20

Справа № 456/2173/20 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М. Провадження № 22-ц/811/1811/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р.П. Категорія:79 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Івасюти М.В.; позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ; Більської Л.В. представника ДП «Санаторій «Моршинкурорт», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», первинної профспілкової організації ДП «СКК «Моршинкурорт» працівників профспілки охорони здоров`я України, третя особа - первинна профспілкова організація «Дочірнього підприємства «Санаторію «Перлина Прикарпаття», у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №182-к/тр від 24.03.2020 року про звільнення позивача з посади головного лікаря відділення ДП «Санаторій» Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на посаді головного лікаря відділення, визнати протиправним та скасувати рішення засідання первинної профспілкової організації ДП «СКК «Моршинкурорт» профспілки працівників охорони здоров`я України ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» від 24.03.2020 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Також позивач просив стягнути з ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24.03.2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач з 1979 року працює у системі санітарно - курортних закладів профспілок України і з 08.02.2008 року по 24.03.2020 року працював головним лікарем «відділення «Санаторій «Перлина Прикарпаття» ДП «СКК» Моршинкурорт» ЗАТ`Укрпрофоздоровниця». 06.03.2019 року наглядова рада ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» погодила нову структуру ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». 18.04.2019 року загальними зборами акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» прийнято рішення про зміну назви ДП «СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». 19.09.2019 позивач отримав попередження від імені директора ДП «СКК «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_3 , що у зв`язку з скороченням штату працівників, відповідно до наказу № 79 від 17.09.2019 року «Про зміни в організації виробництва і праці» 02.12.2019 року з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом № 182-к/тр від 24.03.2020 року «Про звільнення» позивач з 24.03.2020 року був звільнений з посади головного лікаря Відділення ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стали наказ № 79 від 17.09.2019 року, попередження про вивільнення працівників №13-16/728 від 19.09.2019 року та згода профспілкового комітету (протокол №10 від 24.03.2020). Вважає, що наказ про звільнення суперечить чинному законодавству у зв`язку з порушенням вимог п.п. 3, 10 ч. 2 ст. 42, ч.ч. 2, 3 ст. 49-2, ч. 1 ст.43 КЗпП України, а саме: при його звільненні не враховано те, що порівняно з іншими працівниками, які залишись працювати на перейменованому підприємстві, він мав більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, безперервний тривалий стаж (пропрацював у медичній службі «Моршинкурорт» понад 32 роки), те що йому залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку та наявність утриманців. Вважає, що при звільнені не дотримано вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, згідно якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку з змінами в організації виробництва і праці працівникові має бути запропоновано іншу роботу на цьому ж підприємстві. Не зважаючи на наявність чисельних посад лікарів, йому не було запропоновано посади з числа посад медичної служби, а тільки посада гардеробника та прибиральника виробничих приміщень. Окрім цього, він є членом первинної профспілкової організації «ДП «Санаторію «Перлина Прикарпаття», однак відповідач не звертався у вказану профспілку на отримання згоди про його звільнення. Він не був присутній на засіданні профспілкової організації ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та його пояснення відсутні. Вважає, що при звільнені було також порушено процесуальні вимоги стосовно дотримання порядку його звільнення, зокрема порушено п. 4.5.2 статуту ДП «СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та п. 3.1 Положення про відділення «Санаторій «Перлина Прикарпаття» ДП СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», згідно яких головний лікар (керівник структурного підрозділу) звільняється за погодженням із головою Правління товариства, чого зроблено не було, оскільки відсутнє подання директора підприємства Чайковського С.Д. голові Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» Суботі М.В. на погодження його звільнення та відповідно відсутнє погодження його звільнення головою Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». Також він не був також своєчасно ознайомлений з будь - якою формою наказу про зміни у організації виробництва і праці та такий не доведений до його відома. Внаслідок незаконних дій керівництва ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» він зазнав моральної шкоди, яка виразилась у принижені честі, гідності та ділової репутації, що виразилось (зокрема) у пропозиції йому посади гардеробника та прибиральника. Після оголошення йому попередження про звільнення він сильно переживав, що призвело до загострення хронічного захворювання серцево - судинної системи, у зв`язку з чим він вимушений був проходити амбулаторне та стаціонарне лікування. А відтак просить стягнути з відповідача завдані йому матеріальні збитки (т.1, а.с. 1-27). Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (том 2, а.с. 238-244). Дане рішення оскаржив позивач. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу на те, що відповідачі не подали до суду витребувані судом документи та не пояснили причини неможливості подання цих документів, а саме: не надано інформації про вивільнені посади і про їх заповнення в період між попередженням позивача про майбутнє звільнення та днем звільнення. Стверджує, що позивач є членом лише однієї профспілкової організації, а саме: Дочірнього підприємства «Санаторій «Перлина Прикарпаття», і саме ця профспілка не надавала згоди на звільнення позивача з роботи. Також стверджує, що за результатами звірки штатних розписів вбачається наявність ряду посад, які не пропонувалися позивачу для працевлаштування. Вважає, що мав переважне право на залишення на роботі. Вважає неправомірним застосування до спірних правовідносин правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 року у цивільній справі № 800/538/17, оскільки у згаданій справі та даній справі «є відмінними предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин» (том 2, а.с. 248-254). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76). У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів міститься роз`яснення про те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Виходячи з предмета даного спору, а саме: встановлення законності чи незаконності звільнення позивача з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП, саме на відповідача покладається обов`язок доведення суду належними та допустимими доказами факту наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема - ліквідації, реорганізація або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату її працівників; додержання організацією норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; факту відмови позивача від переведення на іншу роботу або того, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в підприємстві, а також того факту, що позивач не користувався переважним правом на залишення на роботі та що він попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення. У матеріалах справи є наявною належним чином засвідчена відповідачем копія штатного розпису ДП «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт», який діяв з 01 липня 2019 року, згідно якого було затверджено штат Дочірнього підприємства на літній період у кількості 948 одиниць і згідно якого позивач займав посаду головного лікаря відділення «Санаторій «Перлина Прикарпаття» (том 2, а.с. 45-61), а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що у відповідача не було витребувано (зокрема) штатного розпису, який діяв до 01.12.2019 року, є надуманими і до уваги прийматися не можуть. Вищезгаданий штатний розпис діяв до 01.12.2019 року, а з 01.12.2019 року наказом директора ДП «Санаторій «Моршинкурорт» від 17.09.2019 року № 79 у зв`язку (зокрема) зі зміною структури підприємства було введено в дію новий штатний розпис чисельністю 515 штатних одиниць (том 1, а.с. 140-144). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи (зокрема вищезгаданими штатними розписами) та визнається (не заперечується) всіма учасниками справи те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема - скорочення чисельності та штату працівників. Як вбачається з доводів, як позовної заяви, так і апеляційної скарги, позивач (апелянт) факт скорочення чисельності та штату працівників підприємства не заперечує та не оспорює, а у позовній заяві посилається лише на своє переважне право на залишення на роботі у відповідності до статті 42 КЗпП України. В той же час, судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи те, що новий штатний розпис підприємства (введений в дію з 01.12.2019 року) не містив жодної посади головного лікаря відділення: посади, яку займав позивач. Частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. За змістом роз`яснень, які містяться у пункті 19 вище згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9, при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). За вищенаведених обставин доводи позивача (апелянта) стосовно того, що частині головних лікарів відділень були запропонованими інші лікарські посади з нового штатного розпису, а позивачу таких пропозицій не поступало, до уваги прийматися не можуть, оскільки обговорення судом питання «доцільності» чи «недоцільності» проведення перестановки (перегрупування) працівників у зв`язку з веденням у дію нового штатного розпису було б прямим втручанням в господарську діяльність підприємства, що є неприпустимим. Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що відповідачем позивачу пропонувалися вакантні посади на підприємстві (з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду), від яких останній відмовився, що ним і не заперечується. Відповідачем подано до суду детальне обґрунтування того, що позивачу не було запропоновано таких вакантних посад, як лікар-лаборант з клінічної біохімії, лікар-пульмонолог, сестра медична та сестра з масажу: суть цих пояснень зводиться до відсутності у позивача сертифікатів лікаря-спеціаліста відповідного профілю або спеціалізації за відповідним фахом (том 1, а.с. 95-105; том 2, а.с. 132-152, 196-225). В той же час, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували вищезгадані аргументи відповідача. Позивачем не було подано, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду (за більш, як 17 місяців розгляду цими судами даної справи) жодних доказів в обґрунтування його твердження про те, що він є членом іншої профспілки, яка діє на ДП «Санаторій «Моршинкурорт», ніж первинна профспілкова організація ДП «СКК «Моршинкурорт» профспілки працівників охорони здоров`я України, на адресу якої і звернулась адміністрація підприємства (відповідача) з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем і яка таку згоду дала (том 1, а.с. 30, 32, 33; том 2, а.с. 217). Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно членства позивача у іншій профспілковій організації, ніж та, яка давала згоду на розірвання трудового договору з позивачем, також до уваги прийматися не можуть. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2021 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 10 грудня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О