LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд420/11880/21

від 16.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11880/21 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Стас Л.В., суддів: Шевчук О.В., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати п.5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142-VIII від 24 червня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки наступним громадянам: 5.12. ОСОБА_1 ; - зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати 5.12. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України (далі - Дозвіл), за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., за межами с.Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га., за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 15,3873 га. за межами с.Мардарівка, Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області: за межами населеного пункту Коси Слобідка , яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; за межами с.Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315; за межами села Вишневе, яка позначена на Публічної кадастровій карті: архівний кадастровий номер: 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998.77 кв.м.; - стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради судові витрати зі сплати судового збору, та за подання правничої допомоги в сумі 4500 грн. Обґрунтовуючи вимоги щодо протиправності прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, позивач вказував, що даний орган, відмовляючи йому у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, у своєму рішенні зазначив підставу (неможливість визначення місця розташування земельної ділянки), яка не встановлена в ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Вказував, що звертаючись до відповідача із заявою про надання одного дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням декількох різних бажаних земельних ділянок, що не заборонено ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, надав відповідачу можливість вибору. Разом з тим, він подаючи до Куяльницької сільської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою дотримався усіх вимог, що встановлені нагаданою нормою, зокрема, до заяви додав графічні матеріали на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копію свого громадянського паспорту та ідентифікаційного номеру. Вважаючи, що суд повинен зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач вважає, що у цьому спорі повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними, адже останній не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, згідно з законом у нього існує лише один правомірний варіант - вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , окрім доводів викладених в позові, вказує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме: невідповідність місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, скаржник наголошує на тому, що законом не заборонено заявнику надати до заяви різні варіанти земельних ділянок з метою отримати право на одну із них, а Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області - вибрати одну із декількох земельних ділянок. Також, ОСОБА_1 послався на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 20 травня 2021 року у справі №804/2631/17, за яким суд вказав про те, що чинне законодавство не містить чітких критеріїв, як саме повинне бути зображено бажане місце розташування земельної ділянки у графічних матеріалах, що додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Окрім того, скаржник вказав на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03 квітня 2020 року у справі №120/4542/18-а, за якими при надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення умов для реалізації прав громадянам на землю. Відповідач, Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом встановлено, що 15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області із заявою (а.с.43), в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 3емельного кодексу України за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с.Коси Слобідка, або земельної ділянки кадастровий номер: 5122985100:01:003:0460 28.,5436 га, за межами с.Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 32,3611 га, за межами с.Качурівка, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 15,3873 га, за межами с.Мардарівка, Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області: - земельна ділянка за межами населеного пункту Коси Слобідка, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; - земельна ділянка за межами с.Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315; - земельна ділянка за межами села Вишневе, яка позначена на Публічної кадастровій карті: архівний кадастровий номер 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998,77 кв.м. Також, у вказаній заяві позивач зазначав, що якщо надати дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, або у зв`язку з тим, що вони виставлені на земельні торги, або у зв`язку з наданням дозволу іншим громадянам, то просив запропонувати іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради, яка була би придатна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), та за її рахунок надати дозвіл. До заяви позивачем було додано копію паспорту (а.с.39), ІПН (а.с.40) та графічні матеріали із офіційної карти Держгеокадастру вказаних у заяві земельних ділянок (а.с.41-42). Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142-VIII від 24 червня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» (а.с.37-38) пунктом 5.12 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки наступним громадянам: 5.12. ОСОБА_1 .. Вважаючи п.5.12 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142-VIII від 24 червня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, наступним громадянам: 5.12. ОСОБА_1 , протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах права позивача відповідачем не порушені, а заявлений позивачем спосіб не є ефективним, оскільки не відновить його прав на отримання відповідної земельної ділянки. Вказані висновки суду обґрунтовує тим, що Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області були передані сформовані земельні ділянки кадастровий номер 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га та 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га., разом з тим, заява щодо надання дозволу саме на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки позивачем не подавалася. При цьому, суд вказав, що позивач, звертаючись із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, сформулював свої вимоги неоднозначно та неправильно застосував ст.118 Земельного кодексу України, тобто, звертаючись із вищевказаною заявою подав її у спосіб, не визначений вказаною статтею. Надані позивачем графічні матеріали стосуються різних земельних ділянок, різної площі, які розташовані в різних кварталах. З урахуванням того, що ст.118 Земельного кодексу України не передбачає звернення з клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення проекту щодо декількох земельних ділянок з різним місцем розташування, суд погодився з позицією відповідача, що з вказаного звернення неможливо визначити місце розташування земельної ділянки. Крім того, суд вказав, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, суб`єкт владних повноважень не наділений правом здійснювати вибір місця розташування земельної ділянки за заявника. Адже правом обирати бажане місце розташування земельної ділянки при зверненні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ст.118 Земельного кодексу України наділяє самого ініціатора відповідного звернення. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до п.б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частинами 1-3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України). Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара. Як правильно зазначив суд першої інстанції права позивача на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства є безперечним та ніким не оспорюється. Визначальним для правильного вирішення даного спору, є на думку колегії суддів, визначення правових наслідків надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, наведені вище норми ст.118 Земельного кодексу України регулюють правовідносини щодо земельних ділянок, що не є сформованими. Метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки. Відповідно до частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, керуючись частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV) висловила позицію, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Отож, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Як вбачається з матеріалів справи, сформовані земельні ділянки кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га; 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га; 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га; 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га, за актом приймання-передачі передано Куяльніцкій сільській раді Подільського району Одеської області. Разом з тим, відповідно до листа Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №02-29/74 від 15 березня 2021 року (а.с.14), лише земельні ділянки кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га та 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га, не включені до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги та на які надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, у даному спорі є встановленим факт, що земельні ділянки, частину яких позивач має намір отримати у власність (кадастровий номер 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га та 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га.), є сформованими. За таких умов, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про доцільність застосування до спірних правовідносин ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України, яка передбачає формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою. Технічна документація із землеустрою, це - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст.1 Закону №858 - IV). Згідно з абзацом першим ст.25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Пункт "ґ" абзацу 2 зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Отже, системне тлумачення цитованих вище норм дозволяє зробити висновок, що проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою. Так, постановою Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі №802/1539/17, про яку зокрема зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, встановлено відсутність в органу Держгеокадастру обов`язку надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, якщо земельна ділянка є сформованою. Як вважав суд касаційної інстанції, відповідно до ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України подальше формування спірної земельної ділянки здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Як наслідок, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання позивача на вимоги ст.118 Земельного кодексу України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки. Є слушним також використання судом першої інстанції рішення Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №823/1172/17, де суд відзначив про необхідність відмови в задоволенні вимог, якщо позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України. На думку касаційного суду, заявлений позивачем спосіб не є ефективним, оскільки не відновить його прав на отримання відповідної земельної ділянки. Щодо земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та є несформованими, колегія суддів зазначає, що зі звернення ОСОБА_1 неможливо визначити місце розташування вказаних земельної ділянки, оскільки надані позивачем графічні матеріали стосуються різних земельних ділянок, різної площі, які розташовані в різних кварталах. При цьому, статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено право звернення з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту щодо декількох земельних ділянок з різним місцем розташування. Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що звертаючись до відповідача із заявою про надання одного дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням декількох різних бажаних земельних ділянок, що не заборонено ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, він надав відповідачу можливість вибору, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, суб`єкт владних повноважень не наділений правом здійснювати вибір місця розташування земельної ділянки за заявника. Правом обирати бажане місце розташування земельної ділянки при зверненні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стаття 118 Земельного кодексу України наділяє самого ініціатора відповідного звернення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , а тому апеляційна скаргу задоволенню не підлягає. Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не передбачено. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст судового рішення складений 16.12.2021 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шевчук О.А. Турецька І.О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»