Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2620/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2620/20 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., при секретарі Яценюк О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області відмовлено повністю. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року без змін. 09.09.2021 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 (далі позивач, заявник) про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року за нововиявленими обставинами. Заявник просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Із заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач обґрунтовує заяву тим, що вже після подання позовної заяви (справа №420/2620/20) обвинувальний акт відносно позивача у кримінальному провадженні №12019161470001328 був скерований до суду. Тільки після завершення розгляду адміністративного позову в апеляційній інстанції було завершено розгляд кримінального провадження у першій (27.04.2021 року) та апеляційній інстанціях (17.08.2021 року). Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 27.04.2021 року у справі №521/16584/20 (провадження №1-кп/521/790/21) за клопотанням сторони захисту закрито кримінальне провадження №12019161470001328 від 02.10.2019 року відносно ОСОБА_1 та інших осіб у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.08.2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 27.04.2021 року залишено без змін. Позивач вважає, що у розумінні п.1 ч.2 ст.361 КАС України вказані обставини є істотними для справи, які не були і не могли бути встановленими судом, не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи. Заявник зазначає, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції не у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, а у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, які кваліфіковані ДБР як такі, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених вказаними вище нормами КК України, і наявність чи відсутність яких щодо позивача є предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Позивач не може погодитися з висновком відповідача, що одні й ті самі дії можуть бути кваліфіковані і як дисциплінарний проступок, і як кримінальне правопорушення (за умови наявності відповідного вироку суду), тоді як оцінка відповідних дій позивача має бути кваліфікована лише в межах однієї з цих процедур. Заявник вказує, що в межах дисциплінарного провадження неможна встановити наявність чи відсутність події, що може бути кваліфікована як кримінальне правопорушення, і відповідно, встановити, що вказана подія (за умови підтвердження її наявності) є правопорушенням. Оскільки станом на час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019161470001328 і позивачу висунуто звинувачення, наступні дії його роботодавця ГУ НП в Одеській області мали носити похідний характер щодо вказаних дій. Частина 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає в якості окремої підстави для припинення служби в поліції набрання законної сили рішенням суду щодо кримінального правопорушення. Заявник вважає, що в даному випадку оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення прийнято в порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування. За викладених обставин, позивач вважав, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами з ухваленням нового рішення про задоволення позову. У відзиві на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач зазначив, що наведеними позивачем судовими рішеннями у кримінальному провадженні №12019161470001328 (ухвала Малиновського районного суду м.Одеси від 27.04.2021 року та ухвала Одеського апеляційного суду від 117.08.2021 року) позивача не визнано невинним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, а кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав. Отже, зазначені рішення жодним чином не свідчать про невинуватість позивача у вчиненні дисциплінарного проступку. Відповідач вказав, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції (постанови ВС від 06.03.2019 року у справі №816/1534/16, від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17). Також відповідач зауважив, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Крім того, відповідач зауважив, що позивача звільнено з поліції не за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у разі набрання законної сили рішенням суду, зокрема, за вчинення кримінального правопорушення), а за п.6 ч.1 ст.77 вказаного Закону у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції. За викладених обставин, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 07.10.2020 року за нововиявленими обставинами. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення позивача слугувало вчинення останнім дисциплінарного проступку, підтвердженого матеріалами службового розслідування, а закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, не є нововиявленими обставинами в розумінні п.1 ч.2 ст.361 КАС України. Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень. Згідно п.1 ч.2 ст.361 КАС України (на який посилається заявник), підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зі ст.361 КАС України вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Таким чином, нововиявлені обставини, за своєю юридичною природою, є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №816/4947/14. Також в постанові від 03.04.2018 року по справі №477/1012/14-а Верховний Суд висловив правову позицію, згідно якої до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; - на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; - істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду судового рішення. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2018 року у справі №552/137/15-ц. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства. В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року, про перегляд якого просить позивач, суд не взяв до уваги доводи позивача про те, що за відсутності відповідного судового вироку, що набув законної сили, особа вважається невинною, і її дії, що були предметом оцінки у кримінальній справі, не можуть бути кваліфіковані як протиправні іншими особами, оскільки предметом розгляду даної справи було оскарження наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а не кримінальної відповідальності. Недотримання працівником поліції службової дисципліни та притягнення його у зв`язку з цим до дисциплінарної відповідальності не має відношення до розслідування кримінального провадження, за яким передбачена кримінальна відповідальність. Отже, в даному випадку суд першої інстанції встановив обставини справи на підставі матеріалів службового розслідування і перевірив дотримання відповідачем норм чинного законодавства, що регулює питання притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни. Відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для непроведення службової перевірки на предмет дотримання поліцейськими дисципліни. Також суд першої інстанції у вказаному рішенні зазначив, що позивач був звільнений не за вчинення злочину, а за порушення норм відомчого законодавства, наказів, інструкцій, які визначені в дисциплінарному наказі про притягнення його до відповідальності. Крім цього, в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 року, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції від 07.10.2020 року, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стала саме сукупність дисциплінарних проступків, сутність яких полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження і набрання законної сили вироком суду. Тобто в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Крім того, наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни. Враховуючи наведені висновки Верховного Суду та висновки до яких дійшли суди першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи, колегія суддів вважає, що закриття кримінального провадження №12019161470001328 через закінчення строку досудового розслідування, не є нововиявленими обставинами в розумінні п.1 ч.2 ст.361 КАС України, та не є такими, що мають істотне значення для розгляду справи, оскільки позивача було звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, що встановлено службовим розслідуванням. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що кримінальне провадження №12019161470001328 від 02.10.2019 року відносно ОСОБА_1 та інших осіб було закрито з нереабілітуючих підстав. Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Зміст ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 27.04.2021 року у справі №521/16584/20 (провадження №1-кп/521/790/21), якою закрито кримінальне провадження №12019161470001328 від 02.10.2019 року відносно ОСОБА_1 та інших осіб, не містить в собі висновків стосовно обставин та фактів, які б впливали на правильність висновків суду, викладених у рішення суду першої та апеляційної інстанції у даній адміністративній справі. За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що заява позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції від 07.10.2020 року є безпідставною та задоволенню не підлягає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено та підписано 16 грудня 2021 року. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.