Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7775/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 р.Справа № 440/7775/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., представника відповідача Євенко Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 01.10.21 року по справі № 440/7775/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛИНА-2015" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛИНА-2015" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "ДОЛИНА-2015") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (надалі по тексту - ГУ ДПС в Полтавській області), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, яка приймає рішення з питань зупинення реєстрації податкових накладних № 2732690/40851233 від 04.06.2021 про неврахування таблиці даних платника на додану вартість. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, яка приймає рішення з питань зупинення реєстрації податкових накладних № 2732690/40851233 від 04.06.2021 про неврахування таблиці даних платника на додану вартість. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛИНА-2015" (вул. Новопроложена,7, с. Барвінщина, Лубенський район, Полтавська область, 37560, ідентифікаційний код 40851233) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн /дві тисячі двісті сімдесят гривень/ та на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн /сім тисяч п`ятсот гривень/. Не погодившись таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що, приймаючи зазначену постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду відзив, в якому заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ДОЛИНА-2015" (код ЄДРПОУ 40851233) зареєстровано як юридична особа 26 вересня 2016 року, номер запису 1 586 102 0000 001923 та є платником ПДВ (а.с. 11). Основним видом діяльності ТОВ "ДОЛИНА-2015" є Код КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. ТОВ "ДОЛИНА-2015" подано Таблицю даних платника податків від 02.06.2021 № 9144562433 по КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур по коду УКТ ЗЕД 1005 на реалізацію кукурудзи разом з письмовими поясненнями /а.с. 13-16/. За результатами розгляду такої таблиці даних комісією Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, яка приймає рішення з питань зупинення реєстрації податкових накладних № 2732690/40851233 від 04.06.2021 прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника на додану вартість з підстав відсутності трудових ресурсів /а.с. 17/. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). За приписами пп. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.З 01.02.2020 р. діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. №1165 (далі - Порядок №1165). Пунктом 2 Загальної частини Порядку №1165 визначено, що таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України. Відповідно до розділу Таблиця даних платника податку Порядку №1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5). У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України. Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання. Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6). У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування. Таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D > 0,02, P <м ґ 1,4, та в такій таблиці зазначені товари/послуги, обсяг постачання яких згідно з податковими накладними/розрахунками коригування, зареєстрованими за останні 12 календарних місяців у Реєстрі, становить більше 25 відсотків загального обсягу операцій з постачання за останні 12 календарних місяців. У разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7). Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку. Якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається чинним до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку. Таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 2732690/40851233 від 04.06.2021 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість вмотивовано відсутністю трудових ресурсів. Проте, відповідачем не обґрунтовано, які саме трудові ресурси повинен мати позивач для здійснення видів діяльності зазначених у таблиці даних платника та неможливість здійснення такої діяльності. Так, як на підставу неврахування таблиці даних Комісія ГУ ДПС у Полтавській області у своєму протоколі від 04.06.2021 № 111 зазначила наступне: "ТОВ "ДОЛИНА-2015" подало Таблицю від 02.06.2021 №9144562433 по КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур по коду УКТ ЗЕД 1005 на реалізацію кукурудзи. До ТПП платником подано пояснення щодо здійснення господарської діяльності, відповідно до якого в обробітку у підприємства перебуває 101,38 га, всі сільськогосподарські роботи придбаються. Відповідно до відомостей про земельні ділянки у користуванні господарства знаходиться 59,0118 га ріллі. Згідно з Повідомленням за формою 20-ОПП задекларовано земельні ділянки - 24 од. Відповідно до поданого Фінансового звіту малого підприємства за 2020 рік задекларовано відсутність основних засобів, запасів - 1 804,0 тис.грн. Наймані працівники відсутні, звіт про суми нарахованої заробітної плати не подано. Згідно з декларацією по ПДВ за квітень 2021 року, задекларовано від`ємне значення ПДВ в сумі 42,6 тис.грн. Відсутні трудові ресурси, а також відсутня сплата до бюджету податку на додану вартість, протягом 2019-2021 років рахується від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту" /а.с. 78/. Разом з тим спірне рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість містить лише таку підставу, як відсутні трудові ресурси. При цьому мотиви, наведені у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, відповідачем не підтверджені належними та допустимими доказами, а твердження, наведені у протоколі від 04.06.2021 № 111 містять загальні формулювання за відсутності наведення детальних сум, кількісних показників та їх співвідношень. Натомість позивачем надано пояснення до відповідної таблиці та долучено до матеріалів справи докази на підтвердження таких пояснень, відповідно до яких зазначено наступне: "Для забезпечення господарської діяльності підприємство орендує земельні ділянки. В 2020 році підприємство посіяло 101,38 га сільськогосподарських культур, в тому числі: кукурудзи на зерно - 101,3 8 га. Для посіву, вирощування, збирання сільськогосподарських культур ТОВ ДОЛИНА-2015 замовляло та отримувало відповідні послуги від СФГ Переможець. У зв`язку з фактичним наданням послуг підприємству, СФГ Переможець складено податкові накладні № 2 від 16.04.2020, № 3 від 16.04.2020, № 10 від 30.04.2020, № 1 від 01.04.2021. Всі податкові накладні зареєстровані в ЄРПН. Станом на 31.05.2021 залишок продукції врожаю 2020 року складає 621 т. (кукурудза). Крім того, під урожай 2021 року станом на 31.05.2021 ТОВ ДОЛИНА - 2015 році посіяло 64,85 га сільськогосподарських культур, в тому числі: кукурудзи на зерно - 54,85 га, соняшнику - 10 га. Для обробітку ґрунту ТОВ ДОЛИНА-2015 замовляло та отримувало відповідні послуги від СФГ Переможець. Матеріалами справи встановлено, що у зв`язку з фактичним наданням послуг підприємству, СФГ Переможець складено податкові накладні №4 від 09.04.2021, №5 від 16.04.2021, №6 від 19.04.2021. Всі податкові накладні зареєстровані в ЄРПН. Крім того, 26 травня 2021 р. для посіву підприємством придбано насіння соняшнику в кількості 6 мішків та насіння кукурудзи в кількості 58 мішків. Також, ТОВ ДОЛИНА -2015 26 травня 2021 р. придбано засоби захисту рослин. Протягом поточного року підприємством будуть замовлятись у СФГ "ПЕРЕМОЖЕЦЬ" послуги з вирощування та збирання врожаю 2021 року, який в подальшому буде реалізовано" /а.с. 15, 18-63/. Враховуючи викладене, вказані твердження Комісії є безпідставними та необґрунтованими. Разом з цим колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким чином відсутність власних трудових ресурсів у платника податків (окрім керівника та при наявності в користування земельних ділянок, залучення ним до виконання сільськогосподарських робіт щодо вирощування зернових на його земельних ділянках третіх осіб) впливає на можливість здійснення або не здійснення ним діяльності щодо вирощування зернових культур та реалізацію кукурудзи. Спірне рішення не містить ані посилань на кількість власних трудових ресурсів, які на думку відповідача є необхідними, ані на підстави, за яких такої кількості власних та залучених трудових ресурсів не достатньо для визначеним платником податків в таблиці даних видам діяльності, що свідчить про формальність прийнятого рішення. Крім того відповідачем не надано суду жодного документального доказу на підтвердження існування будь-якої податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операції позивача. Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено. Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18). Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Європейським судом з прав людини у пункті 36 рішення по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01 липня 2003 року, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, шо мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. На підставі викладеного, у зв`язку з недоведеністю контролюючим органом та ненаданням доказів наявності податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість Рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість №2732690/40851233 від 04.06.2021, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " ДОЛИНА-2015". Щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у вигляді правничої допомоги у розмірі 7500,00 грн. судова колегія зазначає наступне. Приписами ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з ч.ч. 3-7 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 140/2323/19. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", відповідно до яких заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесення таких витрат до позову надано оригінал ордеру серії ПТ №213461, а також копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 14 червня 2021 року № 53/21, додаткової угоди від 02 липня 2021 року, рахунку №03/21 від 02.07.2021, звіту про наданні послуги (виконані роботи) згідно договору про надання правової допомоги від 16.09.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, а також детального опису послуг, платіжного доручення №88 від 05.07.2021 року про сплату позивачем на користь адвоката Мартинюк Олександра Сергійовича 7500,00 грн за юридичні послуги згідно з договором про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) згідно з договором про надання правової допомоги №53/21 від 14.06.2021 по справі №440/7775/21 від 16.09.2021 року /а.с. 64-68, 111-114/. Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в адміністративній справі № 440/7775/21 на загальну суму 7500,00 грн. Таким чином, судова колегія не бачить правових підстав для обмеження позивача у праві на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача. Доводи наведені у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року по справі № 440/7775/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 16.12.2021 року