Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/96/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6104/21 Справа № 176/96/21 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, - ВСТАНОВИЛА: В січні 2021 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначив, що з 28 березня 2012 року працював на шахті «Інгульська» Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді учня підземного машиніста бурової установки з повним робочим днем у підземних умовах. Починаючи з 08 серпня 2012 року переведений на тому ж підприємстві на посаду підземного машиніста бурової установки з повним робочим днем у підземних умовах. З 04 лютого 2014 року переведений на тому ж підприємстві на посаду учня підземного гірника очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах. Починаючи з 14 квітня 2014 року переведений підземним гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах по шостому розряду, а з 01 липня 2015 року - гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах по сьомому розряду. 28 вересня 2020 року звільнений з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 грудня 2020 року серії 12ААБ № 568919 встановлено без терміново третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, протипоказана робота в умовах впливу важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, шуму. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Просив стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" на його користь 360 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання - задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" ЄДРПОУ 14309787 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням суму грошових коштів у розмірі - 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" ЄДРПОУ 14309787 на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. В апеляційній скарзі Державне підприємство Східний гірничо-збагачувальний комбінат просить скасувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26.03.2021 року постановлене суддею Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Павловською І.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 150 000 грн. - відмовити. Відзивів на апеляційні скарги Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року від інших учасників справи до суду не надходило. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в період з 28 березня 2012 року на посаді учня підземного машиніста бурової установки з повним робочим днем у підземних умовах шахта «Інгульська» ДП «СхідГЗК»; з 08 серпня 2012 року переведений на посаду підземного машиніста бурової установки з повним робочим днем у підземних умовах шахта «Інгульська» ДП «СхідГЗК»; з 04 лютого 2014 року переведений на посаду учня підземного гірника очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах шахта «Інгульська» ДП «СхідГЗК»; з 14 квітня 2014 року переведений підземним гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах по шостому розряду, а з 01 липня 2015 року гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах по сьомому розряду шахта «Інгульська» ДП «СхідГЗК» (а.с.8-10). Актом розслідування причин виникнення професійного захворювання від 19.11.2020 року форми П-4 встановлено, професійне захворювання виникло за таких обставин: робота у тому числі на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК» в шкідливих та небезпечних умовах праці: фізичного навантаження, вібрації, виробничого шуму та пилу при виконанні функціональних обов`язків. Недосконалість роботи технологічного обладнання:вентилятор ВМЕУ-6, яке призводить до перевищення ГДК виробничого шуму, машина МПДН-1М, скреперна лебідка (ЛС- 55), яке призводить до перевищення ГДК загальної вібрації та виробничого шуму. Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК». Відповідно до п.18 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є робота в умовах важкої праці, пилу та шуму параметри яких перевищували норми, а саме:рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 69,4% при нормі до 25%, час перебування в вимушеній позі складає до 9,0% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 30 градусів) нахилів корпусу за зміну становить до 178-189 при нормі 51-100 відносяться до III класу 1 ступеню важкості трудового процесу. Рівень вібрації: загальна технологічна до 109 дБ при нормі 92 дБ, загальна транспортно-технологічна до 110 дБ при нормі 101 дБ, локальна до 117 дБ при нормі 112 дБ. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну III клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксин кристалічний (Sі02) при вмісті пилу від 10 до 70% III клас небезпеки 2,5 мг/м.куб. при нормі 2 мг/м.куб., рівень шуму 107 дБА при нормі 80 дБА, мікроклімат: температура повітря робочої зони + 10,9 +11,ЗС при нормі +17 +26С, рівень вологості 96% при нормі 60-95% (а.с.11-12). Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 грудня 2020 року серії 12ААА № 085973 ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% у зв`язку з професійним захворювання, зазначено про потребу амбулаторного лікування та лікування в стаціонарі (а.с.13-14). Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 грудня 2020 року серії 12ААБ № 568919 ОСОБА_1 встановлено безтерміново третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, протипоказана робота в умовах впливу важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, шуму (а.с.13-14). На підставі наказу № 329 о/с від 28.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (а.с.10). Як вбачається з виписки №3840/1023 із медичної карти стаціонарного хворого КНП «КОЛ Кіровоградської обласної Ради» ОСОБА_1 має скарги на постійні ниючі болі в поперековому та шийному відділах хребта, виражене обмеження рухів в них, біль посилюється при фізичному навантаженні, тривалій ході, іррадіація болю від попереку в ноги, більше по задній та боковій поверхні ніг, від шиї іррадіація болю в між лопаткову ділянку, тягнучий біль іррадіює в руки та в пальці рук, оніміння та терпкість в руках та ногах, утруднену ходу, постійний викручуючий біль і обмеження рухів в великих суглобах кінцівок (колінних і ліктьових, в плечових), в суглобах кистей, судоми м`язів рук та гомілок, зяб кість рук. набряки кистей та стоп, побіління пальців на холоді, щоденний кашель сухий та з виділенням мокротиння, біль в грудній клітині при фізичному навантаженні, важкість у грудній клітині, загальну слабкість, задишку при фізичному навантаженні, зниження слуху, шум у вухах, періодичний давлючий головний біль, запаморочення при зміні положення тіла. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 зазначеної постанови судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 листопада 2020 року причиною зазначеного професійного захворювання ОСОБА_1 є недосконалість його робочого місця, оскільки він виконував роботи пов`язані з впливом фізичного навантаження, яке перевищувало нормативні показники. Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу. Крім того, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що 28.09.2020 року позивач звільнився з підприємства у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, а тому позивач позбавлений можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов`язану з фізичним навантаженням. Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ДП "Схід ГЗК", яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що між сторонами по справі склалися трудові правовідносини, та під час виконання яких позивач зазнав стійкої втрати працездатності, у зв`язку з чим наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України у розмірі 150 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Доводи Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат, що розмір моральної шкоди, що стягнутий з відповідача є завищений та не відповідає засадам розумності та справедливості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам та встановленим судом першої інстанції обставинам справи. Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено наявність моральних страждань, оскільки, факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування веде до висновків про наявність моральної шкоди. Окрім того, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова