Ухвала КЦС ВС № 616/984/19

Ухвала 15 грудня 2021 року місто Київ справа № 616/984/19 провадження № 61-17750ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні дітей, звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду із позовними вимогами про: - встановлення факту проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2009 року до вересня 2019 року; - встановлення факту перебування на утриманні позивача дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з січня 2009 року до вересня 2019 року; - звільнення позивача від заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 за період з січня 2009 року до вересня 2019 року. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 26 лютого 2021 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з січня 2009 року до вересня 2019 року. Звільнено частково ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами за період з 11 листопада 2009 року до 01 вересня 2019 року у розмірі 122 794, 93 грн, які стягуються на підставі заочного рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 серпня 2007 року у справі № 2-231/2007. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року скасовано рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 26 лютого 2021 року, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні позивача дітей є подальше звільнення позивача від сплати аліментів, визнав, що Сімейний кодекс України не пов`язує встановлення таких фактів з підставами для звільнення боржника від сплати аліментів. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 , що лише він займався утриманням дітей, оскільки зазначене спростовано письмовими доказами, які свідчать, що у період з січня 2009 року до вересня 2019 року ОСОБА_2 мала постійне джерело доходу. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не надано доказів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зазначений період та утримання дітей виключно за рахунок доходів позивача. Щодо підстав для звільнення від сплати аліментів суд апеляційної інстанції врахував ухвалу Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року, змінену постановою Харківського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, якою визнано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 128 158, 98 грн таким, що не відповідає вимогам закону, а тому скасовано. За наведених обставини суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність доказів на підтвердження наявності у позивача заборгованості зі сплати аліментів. ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 23 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, залишити без змін рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 26 лютого 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання. Від заявника у грудні 2021 року надійшла виправлена редакція касаційної скарги. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270, 00 грн. Предметом позову у цій справі є вимоги про встановлення фактів та звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 128 158, 98 грн. Отже, ціна позову у цій справі за вимогами майнового характеру складає 128 158, 98 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 250 = 567 500, 00 грн). Також відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Урахувавши, що ціна позову у цій справі за вимогами майнового характеру становить 128 158, 98 грн та в частині немайнових вимог є справою незначної складності, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі зазначено, що справа має виняткове значення для заявника, оскільки предметом спору є вирішення питання про права та обов`язки ОСОБА_1 як чоловіка та батька, а рішення суду апеляційної інстанції є несправедливим. Інших доводів на підтвердження наявності обставини, за умови яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у малозначній справі, заявником не наведено. Оскільки наведені доводи стосуються безпосередньо предмету спору, які не обґрунтовуються заявником обставинами значущості цієї справи для заявника, Верховний Суд визнає наведені доводи такими, що зумовлюють необхідність переоцінки досліджених судом апеляційної інстанції доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ, 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia), § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08). Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08). Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54). Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. За прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у справі, яка визнана судом малозначною, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні дітей, звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак