Ухвала КЦС ВС № 489/100/18

Ухвала Іменем України 15 грудня 2021 року м. Київ справа № 489/100/18 провадження № 61-19704ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібний С. О., Ступак О. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., ВСТАНОВИВ: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до закінчення нею навчального закладу, але не довше ніж до досягненню нею 23 -річного віку. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11 січня 2018 року і до закінчення навчання - червня 2019 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2019 року в частині розміру аліментів змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/30 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 11 січня 2018 року на період навчання до 30 червня 2019 року. Рішення суду в частині судових витрат залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року без змін. У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Миколаївського апеляційного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови колегії суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2021 року. Заява мотивована тим, що відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2019 року в частині розміру аліментів змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на її користь у розмірі 1/30 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 11 січня 2018 року на період навчання до 30 червня 2019 року. Вказана постанова перебуває на примусовому виконанні в Заводському відділі державної виконавчої служби м. Миколаєва. 22 вересня 2021 року вона одержала від державного виконавця розрахунок заборгованості по аліментам, з якого вбачається, що дохід відповідача за 2018 рік складає 285 943,68 грн, а не 3 892 000,00 грн, як зазначено у декларації відповідача за 2018 рік. Вказане впливає на розмір аліментів, на які вона має право. Зазначала, що вказані обставини на час розгляду справи відомі їй не були, оскільки відповідач не надав суду відомостей про його дійсний дохід за 2018 рік, у зв`язку з цим є підстави для перегляду постанови Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами. Посилаючись на викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року змінити та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 11 січня 2018 року на період навчання до 30 червня 2019 року. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд постанови Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишено в силі. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що наведені у заяві обставини (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів) не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам для віднесення їх до таких, та зводяться до незгоди позивачки та її представника з оцінкою судом апеляційної інстанції наявних у справі доказів щодо розміру доходу відповідача, але не містять посилань на будь-які нововиявлені обставини в розумінні статті 423 ЦПК України. У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що позивачка у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вказувала нововиявленою обставиною саме факт одержання відповідачем доходу у розмірі 285 943,68 грн, а не 3 892 000,00 грн, а розрахунок заборгованості державного виконавця є тільки доказом існування цієї нововиявленої обставини на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду. Та обставина, що дійсний дохід позивача за 2018 рік складає 285 943,68 грн, а не 3 892 000,00 грн є нововиявленою, оскільки суд її не встановлював, з огляду на приховування відповідачем. Крім того, така обставина не могла бути відомою позивачці, оскільки відомості про майновий стан особи є конфіденційними. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду убачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам потрібно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка є повнолітньою. ОСОБА_1 на час розгляду справи була студенткою третього курсу денної форми навчання Миколаївського інституту права Національного університету «Одеська юридична академія» з 01 вересня 2017 року до 30 червня 2019 року. Згідно з умовами індивідуального договору про підготовку фахівця - бакалавра, вартість щорічного навчання ОСОБА_1 у Миколаївському інституті права Національного університету «Одеська юридична академія» становить 19 200,00 грн. ОСОБА_2 з 21 вересня 2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з якою вони виховують трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та мають статус багатодітної сім`ї. ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та з 02 квітня 2018 року займає посаду заступника голови Правління з безпеки ПрАТ України «Дунайське пароплавство». Згідно з квитанціями ПАТ КБ «Приватбанк» від 11 серпня 2017 року та 19 лютого 2018 року ОСОБА_2 сплачено за навчання доньки у вказаному вище навчальному закладі по 9 600,00 грн. Заробітна плата отримана за основним місцем роботи відповідача за 2018 рік становить 3 892 000,00 грн, що підтверджується копією декларації ОСОБА_2 , яка розміщена у Єдиному державному реєстрі декларацій на сайті НАЗК. Звертаючись із заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами заявник посилався як на нововиявлені обставини на розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, наданий старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС Бабченко Є. М. від 20 вересня 2021 року зі змісту якого вбачається, що розмір доходу ОСОБА_2 за 2018 рік становить 285 943,68 грн, а не 3 892 000,00 грн, як було встановлено судом під час розгляду справи. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені у заяві обставини (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів) не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам для віднесення їх до таких, та зводяться до незгоди позивачки та її представника з оцінкою судом апеляційної інстанції наявних у справі доказів щодо розміру доходу відповідача, але не містять посилань на будь-які нововиявлені обставини в розумінні статті 423 ЦПК України. Отже, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали правильно зазначив про відсутність такої обов`язкової ознаки для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, як наявність нових обставин, істотних для справи. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак