Ухвала КЦС ВС № 752/3341/19

Ухвала 15 грудня 2021 року місто Київ справа № 752/3341/19 провадження № 61-20146ск21 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 08 грудня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року повністю. Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 875 795, 94 грн. Касаційну скаргу подано без виконання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). І. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони виконавчого провадження після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Заявник визначив підставами касаційного оскарження наведених судових рішень те, що: - (1) відбулося неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права; - (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 666/557/16-ц, від 19 лютого 2019 року у справі № 819/1569/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 309/3460/16-ц; - (3) суд апеляційної інстанції безпідставно, на підставі протокольної ухвали, повернув письмові докази, подані стороною позивача; - (4) судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залученні до участі у справі. Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Судові підстави для висновку, що наведений заявником четвертий довід (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України) є неналежно обґрунтованим, з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Втім, ОСОБА_1 , формулюючи підставу касаційного оскарження, яка відповідає пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, не обґрунтував, стосовно якої саме особи судами ухвалено рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, яка не була залучена до участі у справі. За наведених обставини заявнику потрібно подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України. ІІ. На порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ на підтвердження сплати судового збору. Відповідно до змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернувся до суду із позовом з вимогами про: - скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки Голови правління Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 11 січня 2019 року № 5-ВК про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»; - визнання незаконним звільнення позивача із займаної посади; - поновлення на роботі; - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 379 072, 66 грн. У касаційній скарзі заявник просить, зокрема стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 875 795, 94 грн. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у цивільних справах виключно в частині вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Отже, від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнений відповідно до Закону в частині позовних вимог про поновлення на роботі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зробила такий висновок. Пільга щодо сплати судового збору передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. А отже, позивачі із позовними вимогами, які пред`явлені з приводу трудових правовідносин, крім вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, мають здійснити сплату судового збору у такій справі в усіх судових інстанціях. Відповідно, заявник має сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Сума судового збору за подання позовної заяви за вимогами майнового характеру, з якою звернулася у 2019 році фізична особа у цій справі, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605, 00 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року, тобто 1 921, 00 грн. Враховуючи процесуальну вимогу ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 875 795, 94 грн, судовий збір, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги становить 17 515, 92 грн (8 757, 96 х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження доплати судового збору потрібно надати до суду документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору на підставі закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний