Ухвала КЦС ВС № 461/5198/17

Ухвала 13 грудня 2021 року м. Київ справа № 461/5198/17 провадження № 61-19958ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2021 року у складі судді: Фролової Л. Д., та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., у справі за заявою Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України про поворот виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року Львівська обласна організація профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України звернулася до суду з заявою про поворот виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, заяву Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України про поворот виконання рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України грошові кошти у розмірі 157 860,00 грн. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено. 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні заяви. Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України). Оскарження ухвали щодо повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення передбачено пунктом 29 частини першої статті 353 ЦПК України. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена ухвала Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року в справі за заявою Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України про поворот виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков