Постанова 4811 № 466/8139/20

Справа № 466/8139/20 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/3367/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я. секретаря: Івасюти М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про визнання недійним договору, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 1830, виданий 02.10.2020, видавник: Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс». Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс» на квартиру у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2184015746101, номер запису про право власності 38481909. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс» на користь ОСОБА_1 квартиру у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2184015746101. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс» на користь ОСОБА_1 5 689,35 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 5 689,35 грн. У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заяви покликається на те, що ОСОБА_1 користувався правничою допомогою адвоката Микити Тараса Володимировича згідно з підписаним між ними договором про надання правової (правничої) допомоги від 07 жовтня 2020 року. Стверджує, що в договорі про надання правової (правничої) допомоги від 07 жовтня 2020 року сторони погодили між собою розмір гонорару адвоката з розрахунку 2000 грн. за 1 годину роботи адвоката за ознайомлення та вивчення матеріалів справи, підготовку та подання процесуальних документів до суду та надання інших послуг та 2000 грн. за участь адвоката в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості судового засідання. Зазначає, що сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої допомоги), згідно з яким ОСОБА_1 сплатив адвокату гонорар в розмірі 32 000 грн. Вважає, що розмір гонорару адвоката є розумним, враховуючи складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та значення справи для нього, зважаючи на те, що спірна квартира АДРЕСА_2 є єдиним житлом позивача. Вказує, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. З наведених підстав просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з правничої допомоги в розмірі 32 000 грн. Додатковим рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2021 року заяву адвоката Микити Тараса Володимировича про відшкодування витрат на правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Довіра та гарантія»; Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000 грн. Додаткове рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,в апеляційній скарзі покликається на те, що додаткове рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн., покладені на відповідача додатковим рішенням суду, не є співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами. Зазначає, що складені представником позивача процесуальні документи є невеликими за обсягом та не містять грунтовного аналізу вітчизняного законодавства та судової практики, що, на думку апелянта, свідчить про те, що представником позивача було витрачено небагато часу та зусиль з їх написання. Вказує, що перелік обставин, які необхідно встановити для доведення факту наявності або відсутності порушень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є чітко визначеним та передбаченим нормами цього закону, відтак доведення наявності або відсутності порушень вищезазначеного закону потребує невеликого обсягу доказової бази, тому у даній категорії справ відсутні складнощі щодо збирання та подання доказів. Вважає, що позовна заява містить здебільшого посилання на докази, які є у відкритому доступі, а доповнення підстав позову дублює виклад обставин, які зазначені у позовній заяві. З наведених підстав просить змінити додаткове рішення суду, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу. В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 14 грудня 2021 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 06 грудня 2021 року, датою ухвалення постанови є саме 14 грудня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 11 000 грн. витрат на правничу допомогу буде справедливим та співмірним відшкодуванням таких, враховуючи предмет позову, час витрачений адвокатом на надання послуг та обсяг виконаної ним роботи з врахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Микитою Тарасом Володимировичем. Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року предметом даного договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, а також надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, в тому числі, у справі щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 3.2. вищезазначеного договору передбачено, що гонорар складається з суми вартості послуг на виконання пункту 1.1. цього договору згідно з наступними тарифами: -за ознайомлення та вивчення матеріалів, підготовку та подання процесуальних документів до суду та надання інших послуг із розрахунку 2000 грн. за 1 годину роботи адвоката; -за участь адвоката в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості судового засідання 2000 грн. за одне судове засідання. Оплата за надані послуги проводиться після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.3 договору про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року). Актом приймання-передачі від 17 серпня 2021 року підтверджується, що адвокат Микита Тарас Володимирович надав, а ОСОБА_1 прийняв послуги з правової (правничої) допомоги, наданих згідно з договором про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року, у справі № 466/8139/20, яка розглядалася у Шевченківському районному суді м. Львова. В долученому до матеріалів справи акті приймання-передачі від 17 серпня 2021 року зазначені види послуг з правової допомоги, надані ОСОБА_1 адвокатом Микитою Тарасом Володимировичем, кількість годин, витрачених адвокатом на надання кожної послуги, вартість кожної послуги, а також загальна вартість усіх наданих послуг, що становить 32 000 грн. На підставі акту приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 17 серпня 2021 року адвокатом Микитою Тарасом Володимировичем прийнято від ОСОБА_1 32 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 01/08-21 від 17 серпня 2021 року (а.с. 160). Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідачів має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, з урахуванням всіх аспектів і складності справи, і може дійти висновку про те, що справедливим та співрозмірним буде зменшення їх розміру. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/15357/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи та її значення для сторін, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у акті приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 17 серпня 2021 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки такі не відповідають критеріям їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з ціною позову та складністю справи, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 11 000 грн. Відповідно до абз. 6 п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Солідарне стягнення суми судових витрат законодавством не передбачено. Отже, прийшовши до вірного висновку про необхідність стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 11 000 грн., суд першої інстанції помилково стягнув такі з відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс», солідарно. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 5500 грн. з кожного. Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи не підтверджуються матеріалами справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задовольнити частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2021 року змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДжи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 5500 грн. з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 14 грудня 2021 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський О.М. Мельничук