Постанова 4824 № 755/10072/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/10072/2019 Головуючий у І інстанції - Гончарук В.П. апеляційне провадження №22-ц/824/17108/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року, постановленої за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановив: У червні 2019 року ТОВ «ФК «Веста» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва і з заявою про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі №2-2594/2009 за позовною заявою ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування поданої заяви зазначило, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року залишено без змін. 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Веста» перейшли права вимоги за кредитним договором №0028/08/00-СLNv, а також всі інші пов`язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі звернення стягнення. Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТОВ «ФК «Веста» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржниками, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року заяву ТОВ «ФК «Веста» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» його правонаступником ТОВ «ФК «Веста» у справі №2-2594/2009 за позовною заявою ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_1 . В доводах апеляційної скарги зазначає, що подані заявником докази на підтвердження заявлених вимог, зокрема договір від 26 березня 2019 року, укладений між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «ФК «Веста» та додаток №1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються), є недостатніми для задоволення заяви. Так, згідно договору купівлі-продажу від 26 березня 2019 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» вказано, що перелік позивальників, заставодавців, іпотекодавців, поручителів зазначається в Додатку №1, Додатках №1.1,1.2., Акті №1 приймання-передачі документації. Однак, до матеріалів справи була надана лише копія договору та Додаток №1 до договору, де вказуються дані лише про боржника ОСОБА_2 , при цьому даних про передачу права вимоги до ОСОБА_1 у справі немає. Додатків №1.1,1.2., Акта №1 приймання-передачі документації заявник суду не надав. На думку апелянта зазначене свідчить про те, що заявник не довів факту передачі права вимоги за кредитним договором боржника від ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «ФК «Веста». Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Веста» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити. Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року, скасовано постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року, у справі №2-2594/2009 за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 1726066,36 грн, 60170,99 грн пені, 1700 грн сплаченого державного мита, 252 грн за інформаційні послуги. 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «ФК «Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Веста» перейшли права вимоги до позичальників, заставодавців, іпотекодавців і поручителів, зазначених у додатках №1,1.1,1.2 та акті №1 приймання-передачі документації до цього договору, включаючи права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки і договорами іпотеки, з урахуванням всіх змін і доповнень і додатків до них. Перехід до ТОВ «ФК «Веста» права вимоги за кредитним договором №0028/08/00-СLNv, укладеним між ПАТ «Банк Форум» і ОСОБА_3 , виконання якого забезпечене договором іпотеки від 07 липня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» і ОСОБА_1 , підтверджується також реєстром договорів, право вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами (додаток 1 до договору від 26 березня 2019 року №0002/19/5. Постановляючи ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, та замінюючи стягувача ПАТ «Банк Форум» його правонаступником ТОВ «ФК «Веста», суд першої інстанції виходив з того, що заявник належним чином довів своє правонаступництво у цій справі, виходячи з того, що відбулося відступлення права вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року №0002/19/5 та реєстру договорів, права вимоги за якими відступається, і боржників за такими договорами. Однак з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом частин першої та другої 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного чи приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до частини п`ятої статті 15 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, виходячи зі змісту статей 512,514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 ЗУ «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року (справа №346/1305/19). Разом з цим, відповідно до частини першої статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). У разі якщо правочин повністю поставлений у залежність від відкладальної обставини, основні умовні права та обов`язки не виникають до настання умови (тобто для виникнення умовних прав та обов`язків недостатньо вчинити правочин, потрібно ще й настання умови), але сам правочин може вважатися вчиненим до настання умови, оскільки, чекаючи на настання умови правочин створює певний попередній правовий ефект в вигляді пов`язаності сторін, і це також входить у межі їх волевиявлення. Сторони, вчиняючи такий правочин, під умовою відкладення мають на увазі виникнення саме такого стану підвішеності і пов`язаності в очікуванні настання умови. Це означає, що частина правових ефектів, яка обумовлена правочином, вчиненим з відкладальною умовою, розкривається на момент її оформлення. Тобто сам правочин вважається вчиненим як юридичний факт ще до настання відкладальної умови (обставини). Щодо розпорядження майновими правами колегія суддів зазначає наступне. Якщо волевиявлення на розпорядження виражено у самому договорі і майнове право переходить до набувача автоматично в момент укладання договору або пізніше при настанні тієї чи іншої відкладальної обставини, то можна вважати, що волевиявлення на розпорядження, відображене у самому договорі, є одним із багатьох правових ефектів договору та водночас не є самостійним правочином, включеним до тексту договору. У разі коли перехід права відкладений і потребує додаткового волевиявлення сторін (наприклад, безготівковий переказ на підставі відповідного платіжного доручення, оформлення акта про відступлення права на виконання договору відплатного відступлення, що передбачає зобов`язання відступити право у майбутньому, тощо), тоді такі розпорядчі волевиявлення є особливим правочином. У такому разі виконання договору виявляється не в будь-яких фактичних діях, що виступають як реальний акт, а насамперед у вигляді лише суто волевиявлення боржника. Стосовно таких випадків можна говорити про поділ договору як правочину, з якого випливає зобов`язання зробити розпорядження, і безпосередньо розпорядчого волевиявлення, яке здійснюється у подальшому на виконання такого зобов`язання. Аналогічні правові висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у даній справі. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 2 договору про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року №0002/19/5, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста», новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 цього договору, набуває право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами та інше. Разом із тим, ні акта приймання-передачі документації, ні доказу сплати коштів, зазначених у пункті 4 договору від 26 березня 2019 року №0002/19/5, заявник не надав, а матеріали справи таких не містять. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які підтверджували б належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором від 26 березня 2019 року №0002/19/5, та дійшов передчасного висновку про автоматичний перехід прав вимоги до нового кредитора. Наведені обставини є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, що також узгоджується з правовою позицією зробленою Верховним Судом у постанові від 17 січня 2020 року (справа №916/2286/16). Зважаючи на невірне вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Веста» про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до положень ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 15 грудня 2021 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба