Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 813/7224/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Лунь З.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/7224/14 пров. № А/857/15522/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Запотічного І.І. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. представника відповідача: Невелич Ю.В. представника третьої особи: Кожухар І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі № 813/7224/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування грошового атестату і зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (з врахуванням ухвали суду від 07.12.2020р. та ухвали суду від 17.03.2021р.) в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати грошовий атестат №50 від 19.03.1990р. фінансово-планового відділу Управління внутрішніх спав Львівської області; -зобов`язати виплатити заборгованість по заробітній платі за додатковими видами, іншими надбавками, доплатами до зарплати, а саме: а) за період з 26.03.1987р. - 01.03.1990р. включно 50% щомісячну надбавку до посадового окладу за постійну роботу в умовах режимних обмежень з таємними та цілком таємними державними документами; б) за період з 26.03.1987р. - 01.03.1990р. включно 10% щомісячну надбавку до посадового окладу за шкідливі умови служби у спеціальній установі П/Р УВС Л/о для осіб, затриманих за бродяжництво; в) за період з 26.03.1987р. - 01.03.1990р. включно 35% щомісячну надбавку до посадового окладу за відпрацьовані по службі 768 год. робочого часу в нічний період в якості відповідального по спеціальній установі П/Р УВС Л/о; г) за період з 26.03.1987р. - 14.03.1989р. включно додаткову заробітну плату у розмірі 8671 грн. 32 коп. за відпрацьовані на службі 2664 год. робочого часу в якості відповідального по спеціальній установі П/Р УВС Л/о понад установлений законодавством робочий час, у дні щотижневого відпочинку (суботу, неділю), передсвяткові та святкові дні; - зобов`язати виготовити новий грошовий атестат з новим розміром грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.1990р. із зарахуванням до нього таких додаткових видів грошового забезпечення: - 35% щомісячну доплату до посадового окладу; - 31% щомісячну надбавку до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень, пов`язану із оперативно-розшуковою діяльністю в органах внутрішніх справ; - 10% щомісячну надбавку до посадового окладу за шкідливі умови служби у спеціальній установі приймальника-розподільника Управління внутрішніх справ Львівської області; -підвищення пенсії як інваліду 2 групи на 20 рублів радянської грошової одиниці з посади працівника оперативної служби режимно-секретного підрозділу органів внутрішніх справ з 01.03.1990р.; -виплаченої при звільненні зі служби 01.03.1990р. одноразової матеріальної грошової допомоги у розмірі 300 рублів радянської грошової одиниці за нормами постанови Ради Міністрів СРСР №493 від 30.05.1985р.; -підвищення з 01.05.1990р. старого розміру посадового окладу в сумі 115 рублів на посаді заступника начальника по опер роботі спец.установи П/Р УВС Львівської області до нового максимального розміру 225 рублів радянської грошової одиниці та направлення нового грошового атестата до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для перерахунку пенсії по 2 групі інвалідності, починаючи з 01.03.1990р. - 31.12.2015р. включно згідно з вимогами експертного висновку незалежного аудитора від 01.12.2011р. із врахуванням всіх виплачених сум по пенсії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В судовому засіданні представник відповідача Невелич Ю.В. та представник третьої особи Кожухар І.І. просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Наказом Управління внутрішніх справ виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 30.03.1987р. №78 о/с капітана міліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника приймальника-розподільника Управління внутрішніх справ Львівського виконкому по оперативній роботі з 26.03.1987р. З виписки з наказу Управління внутрішніх справ виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 14.03.1989р. №57о/с видно, що позивача призначено на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому м.Львова з 11.03.1989р. Відповідно до виписки з наказу Управління внутрішніх справ виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 24.02.1990р. № 50 о/с майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил СРСР за ст.67 «б» /через хворобу/ з 01.03.1990р. з посади оперуповноваженого відділення карного розшуку відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому м. Львова. Колегія суддів звертає ту увагу, що вказані накази в установленому законом порядку позивач не оскаржував, а тому вони є чинні. Отже, останньою посадою, з якої ОСОБА_1 звільнено на пенсію є посада оперуповноваженого відділення карного розшуку відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому м. Львова, що не спростував апелянт. В трудовій книжці позивача міститься запис №11 від 01.03.1990р. - звільнений з органів внутрішніх справ Української РСР, підстава-наказ № 50 від 24.02.1990р. З 01.03.1990р. ОСОБА_1 пенсійний орган призначив пенсію по інвалідності. 19.03.1990р. Управління внутрішніх справ Львівської області видав позивачу грошовий атестат №

50. В даному грошовому атестаті № 50 відображено види грошового забезпечення та вислугу років ОСОБА_1 , який завірений підписами бухгалтера та старшого бухгалтера та підписаний позивачем у графі «дані вказані в атестаті вважаю правильними». В даному грошовому атестаті міститься інформація про грошове забезпечення за останньою посадою на день його звільнення. ( т.8 а.с. 44) Інформація яка зазначена в даному грошовому атестаті відповідає змісту особових карточок, розбіжностей колегія суддів не встановила, що не спростував апелянт. При цьому, грошовий атестат є лише документом, у якому відображені фактичні дані, відомості про обставини, що містяться у виданих до цього періоду наказах про виплачені суми грошового забезпечення. Грошовий атестат не має обов`язкового характеру та не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України тому, не може бути об`єктом оскарження. Із змісту інформації особових карточок фінансової звітності за період з січня 1989р. - березень 1990р. позивачу виплачено грошове забезпечення, яке за структурою складається з посадового окладу, окладу по спецзванню та надбавки за вислугу років. Доводи апелянта про те, що він за час проходження служби не отримав відповідні надбавки, доплати, виплати тощо на які покликається в позовній заяві та апеляційній скарзі, що не відображеного в грошовому атестаті, колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю, оскільки із змістом грошового атестату позивач ознайомлений в установленому законом порядку, що підтверджується його особистим підписом у графі «дані вказані в атестаті вважаю правильними». ( т.8 а.с.44) Із змісту ст.9 КАС України видно, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.90 КАС). Тобто, суд зобов`язаній надати оцінку кожному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Разом з тим, в порушення вимог ст.77 КАС України ОСОБА_1 не надав суду жодних належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів щодо обґрунтованості позовних вимог в частині протиправності оспорюваного грошового атестата, наявної заборгованості з виплати грошового забезпечення за спірний період.При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що змінювати посадовий оклад особи, після того, як її уже звільнено з військової служби 24.02.1990р., та коригувати з цієї підстави відомості грошового атестата, на основі якого призначається пенсійне забезпечення, є недопустимим. Суд першої інстанції вірно застосував нормативно-правові акти, що діяли на час існування спірних правовідносин в період 1987р.-1990р. З аналізу чинного Положення про проходження служби рядовим і керівним складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Ради міністрів СССР від 23.10.1973р. № 778 Положення про пенсійне забезпечення осіб керівного і рядового складу органів міністерства внутрішніх справ СССР та членів їх сімей, яке затверджене Постановою Ради Міністрів СССР від 30.05.1985 р. № 493 видно, що радянське законодавство щодо оплати праці міліціонера не передбачало зазначених у позовній заяві надбавок, доплат, оскільки правова природа грошового забезпечення працівника радянської міліції існувала у формі посадового окладу та окладу за званням і передбачала оплату за ненормований робочий день, ненормований графік роботи тощо. Грошове забезпечення працівників міліції у формі основного та додаткового яке передбачало надбавки, доплати тощо, запроваджено після прийняття Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 12.12.1991р. Дія даного закону не поширюється на правовідносини між сторонами в період 26.03.1987р.-01.03.1990р., оскільки не передбачає його зворотної дії в часі. Крім того, покликання апелянта в апеляційній скарзі на нормативні акти за період після 1993р.-2005р. є необґрунтованими, з наведених вище підстав. Доводи апелянта та покликання на накази МВС СРСР №№ 01,05,07,08 та від 08.12.1975р. № 0550, накази Львівського облвиконкому № 024 від 27.02.1987р., № 025 від 01.03.1987р.,експертний висновок незалежного аудитора Чабанюк О.М., колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю, оскільки допитаний даний аудитор в якості свідка пояснив, що дані накази вона не бачила, про них відомо зі слів позивача. Тобто, інформація яка міститься в експертному висновку від 01.12.2011р. є недостовірною та не є доказом в розумінні ст.ст.72-76 КАС України. При цьому, вказані накази Львівського облвиконкому № 024 від 27.02.1987р., № 025 від 01.03.1987р не мають жодного відношення до апелянта, а накази МВС СРСР №№ 01,05,07,08 та від 08.12.1975р. № 0550 відсутні в матеріалах справи та на вимогу суду першої інстанції надані не були, оскільки на зберігання до архіву не передавались. ( т.9 а.с. 152-170) За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України. Крім того, доводи апелянта що за час проходження служби в органах внутрішніх справ він зазнав «політичних утисків від керівництва, що потягнуло підробку службових та фінансових документів тощо», «відбулась широкомасштабна фінансова афера» та покликання на листи, накази, довідки, заяви інших працівників міліції тощо, встановлення юридичного факту політичних репресій, колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю, оскільки за підроблення документів передбачена кримінальна відповідальність в порядку Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу, а встановлення юридичного факту регулюється Цивільно-процесуальним кодексом. В матеріалах справи відсутній згідно ст.78 КАС України вирок в кримінальному провадженні, який свідчить про вказану обставину та рішення суду про встановлення юридичного факту. При цьому, адміністративне судочинство здійснюється за правилами передбаченими саме Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає встановлення обставини як «підроблення документа» за що передбачена кримінальна відповідальність та встановлення юридичного факту. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі № 813/7224/14- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 13.12.2021р.