Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 415/3411/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року справа №415/3411/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Оверченко Оксани Анатоліївни на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року (повний текст складено 17 червня 2021 року в м. Лисичанськ) у справі № 415/3411/21 (суддя І інстанції - Калмикова Ю.О.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенанта поліції Яцука Дениса Олексійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- У С Т А Н О В И В: 20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенанта поліції Яцука Дениса Олексійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що лейтенантом поліції Яцук Денисом Олексійовичем була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4166315, відповідно до змісту якої 06.05.2021 року о 07:01 год. в м. Лисичанську по вулицы Володимира Сосюри, 294, водій керуючи ТЗ здійсни виїзд на перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 "г" ПДР - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, за що ч. 2 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 06.05.2021 року направляючись до місця служби, а саме: ранкове шикування, близько 7:00 години ранку, рухаючись вулицею В.Сосюри на автомобілі Опель Вектра НОМЕР_1 зі швидкістю 50-60 км/год, за ним рухався автомобіль патрульної поліції. Перетинавши перехрестя вулиць В.Сосюри та 9-го Травня світлофор почав перемикатися з зеленого на жовтий сигнал і коли загорівся жовтий світловий сигнал, частина автомобіля знаходилася за тим місцем, де повинна знаходитися стоп лінія (якої не має взагалі) тому, переконавшись, що проїзд для інших учасників дорожнього руху буде безпечним, з метою запобігання екстреному гальмуванню, закінчив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофору, що узгоджується з вимогами Правил Дорожнього руху України (п.8.10). Тому, враховуючи швидкість автомобіля та відсутність транспортних засобів на перехресті, позивача прийняв рішення не застосовувати екстрене гальмування та продовжити рух згідно з вимогами п. 8.11 ПДР. Після проїзду перехрестя (метрів через 200) побачив червоний маячок на авто поліції. Зупинився, поліцейський почав складати постанову за проїзд на жовтий сигнал світлофору. Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕАН № 4166315 від 06.05.2021 року підлягає скасуванню. Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі ГІДР) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до п.п. «в» п. 8.7.3 ПДР України, зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. При зеленому миготливому сигналі світлофора водій повинен розрахувати свої дії, виходячи з конкретних умов: швидкості руху, стану проїзної частини, зчеплення коліс з дорогою, інтенсивності руху. Час миготіння зеленого сигналу становить 3-4 с., таким, чином миготіння зеленого сигналу разом з жовтим продовжує час попередження водіїв про наступне вмикання червоного сигналу. Відповідно до п.п. ґ п. 8.7.3 ПДР встановлено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Відповідно до п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Відповідно до п. 8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Подібна позиція узгоджується з позицією Верховного суду, яка висловлена у його рішеннях в аналогічних справах (постанова у справі № 552/5623/16 від 31.07.2018 року; постанова у справі 537/1807/17 від 03.04.2019 року; постанова у справі №554/5053/16-а (К/9901/1784/18544/5053/16-а)). Таким чином, твердження поліції про порушення ним ПДР України, є передчасним і лише його суб`єктивною думкою та припущенням, які не можуть бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного, просив суд постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4166315 від 06.05.2021 року - скасувати. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року у справі № 415/3411/21 у задоволенні позову - відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4166315 від 06.05.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Opel Vectra, державний номер НОМЕР_2 , 06.05.2021 року о 07 годині 01 хвилини в м. Лисичанську на перехресті вул. В.Сосюри та вул. 9 Травня, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. ґ ПДР України порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4166315 від 06.05.2021року протиправною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульованийстаттею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеномуКодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Позивач непогоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАН №4166315 від 06.05.2021,посилаючись нане порушення ним правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) здотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно доч.2ст.77КАСУкраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї надано відео з камери DSJX00126_BB0126 та з відео реєстратора Хіаомі. На підтвердження факту порушення позивачем п. 8.7.3. ґ ПДР України, відповідачем надані відео з відеореєстратора Хіаомі та відео з бодікамери DSJX00126_BB0126 та відео з бодікамери DSJX00022_BB0022, на яке відсутнє посилання в постанові, що оскаржується, у зв`язку з чим суд не приймає відео з бодікамери DSJX00022_BB0022 як належний та допустимий доказ. З дослідженого в судовому засіданні відео-матеріала, наданого відповідачем, а саме: відео з відеореєстратора Хіаомі та відео з бодікамери DSJX00126_BB0126 вбачається, що 06.05.2021 о 07 годині 01 хвилини року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Vectra, державний номер НОМЕР_2 , в м. Лисичанську на перехресті вул. В.Сосюри та вул. 9 травня, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. ґ ПДР України порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів (пп. ґ п. 8.7.3 ПДР України). У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62.»місце зупинки», якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 8.10. ПДР України) (Постанова Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 751/5437/17). Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення дорожнього руху (п. 8.11 ПДР України). З відео з відеореєстратора Хіаомі вбачається, що позивач міг і мав час для зупинки свого транспортного засобу відповідно до вимог ПДР України, але не зробив цього, чим порушив п. 8.7.3 ґ ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника позивача - Оверченко Оксани Анатоліївни на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року у справі № 415/3411/21 - залишити без задоволення. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року у справі № 415/3411/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.Д. Компанієць