Постанова 4812 № 490/4649/18

18.12.18 22-ц/812/526/18 Провадження 22-ц/812/526/18 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б. Постанова Іменем України 18 грудня 2018 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського Апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., із секретарем Цуркан І.І., за участю: - позивача ОСОБА_1 , - представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 13 листопада 2018 року, вступна та резолютивна частини якої проголошено о 17.52 год. суддею цього ж суду Подзігун Г.В., у справі № 490/4649/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша миколаївська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання, в с т а н о в и л а: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша миколаївська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 27 січня 2006 року між ним та його дружиною ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої, укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого було передано відповідачці у власність належна їм з дружиною на праві власності квартира, а відповідачка, в свою чергу, зобов`язалась надавати йому та дружині довічне утримання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Відповідачка умови договору не виконує, допомоги не надає, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду. Просив розірвати договір довічного утримання від 27 січня 2006 року. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2018 року, провадження в зазначеній справі закрито з підстав, передбачених п.2ч.1ст.255 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами відсутній предмет спору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати постановлену в справі ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що, висновок районного суду про відсутність предмета спору у цій справі є передчасним, оскільки у правовідносинах, що склалися між сторонами існує спір, який судом не вирішений, суд не перевірив усіх обставин, на які посилався позивач обґрунтування своїх вимог. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, a не формального значення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Позивач жодних дій, які б свідчили про відмову від пред`явлених до ОСОБА_3 вимог у зв`язку з урегулюванням усіх спірних питань, не вчинив. Оскільки укладання ОСОБА_1 договору довічного утримання оспорюється, отже існує невизначеність у правах і обов`язках сторін, що не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Тому доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2018 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша миколаївська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий Судді : _____________________ Повний текст судового рішення виготовлено 19.12.2018 р.