Постанова 4811 № 444/2203/21

Справа № 444/2203/21 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 33/811/1534/21 Доповідач: Урдюк Т.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його представника адвоката Кухти В.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 8 жовтня 2021 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 21 липня 2021 року о 02 год. 50 хв. в с. В`язова, вул. Центральна, Львівського району Львівської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: порушення мовлення, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності свідка, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 8 жовтня 2021 року та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що не керував автомобілем марки «ВАЗ 2109», а перебував у ньому. При цьому транспортний засіб знаходився на площадці перед магазином по вул. В`язовій, а не на проїжджій частині. В автомобілі очікував товариша, що мав забрати його і авто. Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано лише одного свідка замість двох. В акті огляду теж вказано лише одного свідка. На переконання апелянта, свідок ОСОБА_2 не був присутній під час проведення огляду, за нього розписався один з поліцейських. Звертає увагу на те, що не заперечував факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, а заперечував факт керування автомобілем. Апелянт також покликається на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис є змонтованим і складається з двох частин. Наведене є порушенням вимоги безперервності відеозйомки. Крім того, вказане відео не доводить факт його керування автомобілем. Окрім того, як стверджує апелянт, в оскаржуваній постанові не зазначено позицію його представника ОСОБА_3 , а розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено швидко, поверхнево і без дослідження усіх матеріалів справи. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його представник адвокат Кухта В.З. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили такі задовольнити. Заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 липня 2021 року серії ОБ №125038 (а.с. 1), ОСОБА_1 21 липня 2021 року о 02 год. 50 хв. в с. В`язова, вул. Центральна, Львівського району Львівської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: порушення мовлення, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності свідка. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано, як ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі. Будь-яких підстав для обмови свідком та працівниками поліції ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не встановлено, останній не оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції та на неправомірні дії таких до правоохоронних органів не звертався. Так, відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому покликання апелянта на те, що він не здійснював керування транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_1 , до уваги не беруться, з огляду на наступне. У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Як слідує з наявної у матеріалах справи постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №471788, 21 липня 2021 року о 02 год. 50 хв. у с. В`язова Львівського району на вул. Центральній, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_1 , перед початком руху не подав сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п.п. 9.2а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 22). Оскільки відповідно до вимог п.п. 9.2а ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою, зазначеною вище постановою останнього визнано винним у тому, що він не подав такого попереджувального сигналу перед початком руху, даних про те, що ОСОБА_1 дана постанова оскаржувалась та така є скасованою не представлено, відтак, на переконання апеляційного суду, факт керування автомобілем водієм ОСОБА_1 за викладених у постанові судді місцевого суду обставин є доведеним, адже рух автомобіля є обов`язковою складовою керування ним. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Покликання апелянта на те, що представлений працівниками поліції відеозапис є неналежним доказом не знайшло свого підтвердження, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. Крім того, порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів передбачений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026, з якої слідує, що відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції; під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського; після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам`яті передається відповідальній особі. Тобто застосування портативних відеореєстраторів є не правом, а обов`язком поліцейських, що здійснюють свої повноваження, а тому здійснення такого запису під час складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 проведений відповідно до вимог закону. З огляду на наведене, в апеляційного суду відсутні підстави визнавати даний доказ недопустимим. Покликання ОСОБА_1 на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано лише одного свідка до уваги апеляційним судом не береться, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на те, що під час висловлення поліцейським вимоги ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та відмови останнього від проходження такого огляду поліцейським застосовувались спеціальні технічні засоби відеозапису, сам відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, а тому залучення поліцейським лише одного свідка не є порушенням вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП. При цьому доводи апелянта, що свідок ОСОБА_2 був відсутній під час складення протоколу спростовуються матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №125038 від 21 липня 2021 року та актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які у відповідних графах містять анкетні дані свідка та його підписи. Стосовно відсутності у матеріалах справи акту про відмову від направлення на огляд щодо визначення стану сп`яніння, то зазначений документ Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 9 листопада 2015 року не передбачений. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано у акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), а також направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), що відповідає вимогам, встановленим Інструкцією № 1452/735. Покликання апелянта на неодноразове відкладення судових засідань та їхню тривалість не впливає на обставини, встановлені в ході судового розгляду, а також не спростовує вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Що стосується доводів апелянта про відсутність у оскаржуваній постанові позиції його представника Мацяха Я.М., то останнім, як і самим апелянтом, не представлено суду документів, які підтверджують повноваження Мацяха Я.М. як адвоката, на що апеляційний суд також звертав увагу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. З огляду на відсутність у матеріалах справи документів, які підтверджують повноваження Мацяха Я.М. як адвоката, останній не може користуватися правами захисника у даному провадженні, в тому числі й висловлювати позицію з приводу складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 8 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк